— третя частина франшизи манґи «Химерні пригоди ДжоДжо» авторства Аракі Хірохіко. Серії публікувалися в журналі Weekly Shonen Jump з 1989 до 1992 року. Усього було випущено 152 глави манґи, які були зібрані у 16 томів. Сюжет Stardust Crusaders відбувається після «Тяжіння до бою» і передує Diamond Is Unbreakable.

Спочатку манґа була відома як

Stardust Crusaders є найбільш знаковою частиною франшизи «Химерні пригоди ДжоДжо» багато в чому завдяки тому, що в ній вперше з'являються стенди, які стали невід'ємною частиною всесвіту «ДжоДжо». За мотивами сюжету манґи було створено 2 відеоігри, OVA-серіал, CD-драму та аніме-адаптацію у вигляді двох серіалів, серії яких транслювалися в Японії з квітня 2014 року по червень 2015 року.

Сюжет Дія відбувається з 1987 по 1988 рік. Моряки витягують труну з тілом Брандо Діо, що лежала на дні Атлантичного океану більше 100 років. Він оживає та вбиває моряків. Стає ясно, що Діо зумів захопити тіло Джонатана, яким замінив своє раніше знищене. З цієї причини у всіх нащадків Джонатана з'являються — істоти, що є втіленням духовної сутності, волі людини і володіють різними здібностями. Їх отримують Джостар Джозеф, його донька Куджо Голлі та онук Куджо Джотаро. Голлі, однак, не може впоратися зі своєю новою силою і починає повільно вмирати, за прогнозами лікарів, вона повинна померти приблизно через 50 днів. Єдиний спосіб врятувати Голлі — вбити Діо до закінчення цього терміну. Постарілий Джозеф шукає допомоги у свого онука Джотаро, щоб разом з ним вирушити до Єгипту і якнайшвидше вбити Діо. До них приєднуються Абдул Мухамед, Какьоїн Норіакі, Польнарефф Жан-П'єр та собака Іґґі. Разом вони борються проти Діо та його підлеглих, подорожуючи країнами Південної Азії та Близького Сходу, такими як Сінгапур, Індія, Пакистан, Саудівська Аравія та Єгипет.

Персонажі  — головний герой, син Куджо Голлі та онук Джостара Джозефа. Щоб врятувати свою матір, відправився у подоріє такими країнами, як Сінгапур, Індія, Єгипет, де вступає в бій з Діо і вбиває його, відкривши в собі здатність зупиняти час. Під час боротьби видає характерний крик: "ОРА ОРА ОРА ОРА ОРА ОРА ОРА ОРААА!!!", також крилатою фразою персонажа є «Яре Яре Дадзе» (яп. やれやれ だぜ), яка має широке значення і може перекладається, як «ось це так»/«ну і ну»/«отакої», а в англійському дубляжі OVA-серіала фраза перекладається: «який біль» .

Сейю: Оно Дайсуке

 — дідусь Джотаро та онук Джостара Джонатана. У похилому віці відкриває в собі здатність керувати стендом, допомагає онукові Джотаро зрозуміти силу його стенду і супроводжує його у боротьбі проти поплічників Діо заради того щоб врятувати свою дочку — Голлі.

Сейю: Унсе Ісідзука

 — головний антагоніст. Він вампір, який після ув'язнення в труні вирвався звідти через 100 років і вирішив створити «ідеальний світ», який складається з його слуг. Він влаштувався в Єгипті, де згодом був остаточно вбитий Джотаро. Персонаж був названий на честь Ронні Джеймса Діо та Марлона Брандо. Під час боротьби видає характерний крик: «МУДА МУДА МУДА МУДА МУДА МУДА МУДАААА!!!».

Сейю: Коясу Такехіто

Створення

Сетинґ

Аракі Хірохіко спочатку задумував створити трилогію, де в третій частині Брандо Діо, головний лиходій першої частини манґи «Примарна кров», повинен знову повернутися лиходієм і боротися проти чергового нащадка Джостара Джонатана. Аракі здійснив поїздку країнами Близького Сходу і Північної Африки, в якій черпав своє натхнення при створенні третьої частини манґи — Stardust Crusaders, де основними місцями дії стають Індія та Єгипет. Також головним натхненням для Аракі служив фільм «Навколо світу за 80 днів». Крім цього, автор манґи завжди прагне надати «загадковість» своєму сюжету: його змалку тягнуло до містики, як він говорив в одному з інтерв'ю.

Щоб зробити сюжет і бойові сцени цікавішими, манґака вирішує відмовитися від «концентричних світлових хвиль» як знаряддя битв і створив нову концепцію суперсили, здатну не тільки діяти на відстані, але й у змозі вражати безпосередньо супротивника. Так, персонажі в третій частині манґи можуть використовувати «стенди» — втілення їхньої духовної сили, що мають, як правило, вигляд людиноподібних духів і різні здібності. Надалі вони стають невід'ємною частиною всесвіту «ДжоДжо». Багато стендів зовні схожі на американських супергероїв або меха. Ідея створити стенди з'явилася у манґаки під натхненням манґи Tetsujin 28-go, де головний герой міг керувати роботом на дистанційному управлінні. Також при їх створенні Аракі черпав натхнення від вчень синтоїзму, а також карт таро . Через можливість створювати нескінченну кількість різних стендів з унікальними здібностями Аракі назвав їх своєю новою «золотою жилою». Також Аракі вирішує розвивати сюжет у стилі карткової гри, де безліч різних персонажів зі своїми стендами, що мають індивідуальні здібності, вступають у боротьбу один проти одного. Створюючи чергового персонажа зі стендом і промальовуючи сцени битв, Аракі надихався цілком випадковими речами чи природними явищами, які манґака зустрічав у своєму повсякденному житті, «це міг бути звичайний об'єкт, як чашка для кави». Створюючи стенди ворогів, Аракі робив акцент на магію та потойбічні сили.

Манґака зізнався, що більшість його знайомих посилалося на те, що третина франшизи стала популярною саме завдяки введенню «турнірного» формату оповідання. Однак Аракі вважає, що битви у своїй манґі не можна вважати повноцінними турнірами; зокрема, манґака зауважив, що формат турнірів, типових для більшості шьонен-творів, має свій суттєвий недолік: кожен новий бій для підтримки інтересу читача вимагає підвищення ставки, яка полягає в тому, що герой удосконалює свої навички та стикається з дедалі більш потужними супротивниками. Такі сценарії призводять до того, що рано чи пізно сюжет треба буде або завершувати, або ж сцени бою виглядатимуть все менш реалістично, уподібнюючись до «боїв між богами», які підтримуватимуть інтерес лише у старих глядачів. Аракі ж уникав того, що кожен новий ворог стає сильнішим за попередного, і підтримував інтерес глядача унікальними бойовими стратегіями, які застосовували противники залежно від їхньої сили стенду та навколишнього оточення.

Крім іншого, у сюжеті помітна вкрай слабка участь жінок. Аракі пояснив це тим, що у 80-ті роки було нормальним зображати активних персонажів лише чоловіками, жінки ж мали виступати пасивними та ніжними. Створення "жінки-мачо" несло тоді за собою занадто високі ризики, і читач міг просто не прийняти такого персонажа. Поряд із зміною громадської думки, жіночі персонажі в пізніх частинах манґи «ДжоДжо» гратимуть набагато активнішу роль і іноді більшу, ніж чоловіки.

Головний герой

При створенні Куджо Джотаро Аракі прагнув зробити персонажа, не схожого на головних героїв із попередніх двох частин манґи. Так, Джостар Джонатан виглядав занадто правильним і серйозним, а Джостар Джозеф - дуже божевільним. Аракі зауважив, що при створенні героя дотримувався принципу, що герой не обов'язково має бути чеснотою, проте перед ним має стояти певна дилема, до вирішення якої він прагне протягом сюжету. Манґака вважає ідеалом, коли герой слідує своїм благородним цілям, навіть усупереч громадській думці та ризику стати ізгоєм. Таким «ідеальним героєм», на думку Аракі, були персонажі, зіграні актором Клінтом Іствудом, фільми за участю якого манґака дивився ще в дитинстві. Так, на основі даного персонажа був і створений сам Куджо Джотаро, який, як і Клінт, «не біжить, його рухи мінімальні, він небагатослівний». Манґака прагнув створити Джотаро незалежним, здатним упоратися із завданням і без підтримки союзників, оскільки, на думку Аракі, глядачеві не сподобається герой, не здатний діяти самостійно, без підтримки інших; навпаки, союзники більшою мірою покладаються на героя, а Джотаро, маючи водночас високий інтелект і дисципліну, виступає в ролі лідера команди та його компаса. Одночасно Аракі прагнув передати жахливу ауру персонажу, «навіть коли він лише тримає руки в кишені». Не менш важливим манґака вважає зв'язок особистості персонажа з його зовнішнім виглядом, в ідеалі читач повинен з першого погляду відразу зрозуміти, що за особистість перед ним перебуває, щоби більше довіряти персонажу. Іншою, не менш важливою річчю Аракі вважає надання персонажам слабкості та обмеження, з якими він змушений миритися та вирішувати свої проблеми. З одного боку, автору складно наділяти своїх героїв недоліками, але це надає персонажу «тривимірність», глядач починає йому співпереживати. З іншого боку, не менш важливо показати, як персонаж морально і фізично розвивається на краще. Представляючи Куджо Джотаро глядачеві, Аракі навмисно продемонстрував контраст між тим, яким герой був слухняним у дитинстві і став бунтарем, створюючи посил, що за цей проміжок часу «щось сталося». Це, на думку манґаки, є ефективним прикладом того, як у читача можна швидко прищепити інтерес до персонажа. Його костюм, що нагадує японську шкільну форму, символізував сучасність на противагу Джозефу і Джонатану, що є історичними особистостями.

Інші персонажі

Крім головного героя Джотаро, Аракі вирішив створити команду союзників для демонстрації розмаїття між головним персонажем та розвитку взаємин із ним, тобто «створення хімії». Наприклад, Польнарефф Жан-П'єр створювався як персонаж-ґеґ: він не дуже розумний і виступає основним джерелом гумору в сюжеті. Персонажу Абдулу Аракі надав етнічні риси жителя Північної Африки, які нібито віщують читачеві, що сетинґ буде пов'язаний з Близьким Сходом та Єгиптом. Введення Джозефа Джостара, головного героя з «Тяжіння до бою», манґака пояснив бажанням шанувальників бачити в новій частині старих героїв, хоча особисто Аракі був проти повернення персонажа лише заради ностальгії. Але він зробив це, виправдовуючись тим, що Джозеф прагне врятувати свою дочку, оскільки це відповідає характеру персонажа. Спочатку Аракі замислювався, що Джозеф через свій вік «вийде з гри», але вирішив зробити його активним союзником і дати роль наставника, який пояснює молодому Джотаро суть проблеми і що таке стенди. Сам стенд Джозефа має форму виноградної лози і не здатний на атаки, проте ефективний у підтримці. За задумом Аракі хамон і стенди мають однакову природу, оскільки є життєвою енергією, яка виходила з персонажа. За задумом манґаки, стенд у формі лози, що покриває тіло Джозефа, є не що інше, як втілення його хамона.

Створюючи окремого персонажа, Аракі навмисно надавав їм індивідуальні риси та зовнішність, щоб вони залучали читача по-своєму, не конкуруючи з головним героєм Джотаро. Ідея створити групу з союзників з'явилася під враженням фільму 1954 року — «Сім самураїв», де також представлена команда з різних героїв, але яких об'єднує спільна доля і скріплює їх міцну дружбу.