Вузькотіла златка смарагдоваПовідомлення Управління фітосанітарної безпеки про шкідника смарагдова вузькотіла златка.//Головне управління держспоживслужби у Черкаській обл., 2022, також ясенева смарагдова вузькотіла златка (ЯСВЗ)Ясенева смарагдова вузькотіла златка//Державна установа «Харківська обласна фітосанітарна лабораторія», 2023 (Agrilus planipennis), відома в англомовних країнах під абревіатурою EAB (Emerald ashborer), — це смарагдового кольору златка — жук, що походить із північно-східної Азії та харчується камбієм деяких видів ясена (Fraxinus spp.) та споріднених видів. Самки відкладають яйця в тріщини кори ясенів, а личинки живляться під корою ясенів, щоб через один-два роки з'явитись нагору у вигляді імаґо. У своєму природному ареалі він зазвичай зустрічається популяціями з низькою щільністю і не завдає значної шкоди місцевим ясенам. За межами свого природного ареалу це інвазивний вид, дуже руйнівний для ясенів, поширених у Європі та Північній Америці. Перш ніж смарагдову вузькотілу златку було знайдено в Північній Америці, про неї було практично дуже мало відомо у її рідному ареалі; це проявилось у тому, що більша частина досліджень його біології зосереджена в Північній Америці. Місцеві органи влади в Північній Америці намагаються контролювати її шляхом моніторингу поширення, урізноманітненням видів дерев, використанням інсектицидів і біологічного контролю.
Історія Французький священник і натураліст Арман Давид зібрав екземпляр цього виду під час однієї зі своїх подорожей імперським Китаєм у 1860-1870-х роках. Він знайшов жука в Пекіні та відправив його до Франції, де в Revue d'Entomologie у 1888 році був опублікований перший короткий опис Agrilus planipennis, зроблений ентомологом Леоном Фермером. Не знаючи про опис Фермера, у 1930 році Ян Обенберґер опублікував окремий опис, у якому назвав вид Agrilus marcopoli.
Ідентифікація Дорослі жуки, як правило, мають яскраво-металевий колір. Розміром близько 8,5 мм завдовжки і 1.6 мм завширшки. Надкрила зазвичай більш темно-зелені, але можуть мати і мідні відтінки. Смарагдова вузькотіла златка — єдиний північноамериканський вид Agrilus з яскраво-червоним верхом черевця, якщо дивитися з розкритими крилами та надкрилами. Цей вид вузькотілих златок також має невеликий шип на кінчику черевця та зубчасті вусики, зубці починаються на четвертому сегменті вусика. Вони залишають сліди на пошкоджених деревах під корою, які стає видно після відшарування кори. Звичайні люди-неентомологи часто можуть помилково ідентифікувати дорослих жуків інших видів златок як нібито вузькотілу златку смарагдову.
Життєвий цикл Життєвий цикл вузькотілої златки смарагдової може тривати один-два роки залежно від пори року відкладання яйцекладок, здоров'я дерева та температури повітря.
Після 400–500 накопичених градусо-днів з температурою понад 10 °C дорослі особини починають сходити з дерев наприкінці весни, а пік проростання припадає приблизно на 1000 градусо-днів. Вилупившись, дорослі особини протягом одного тижня харчуються листям ясена в кроні перед спаровуванням, в процесі спричиняючи невелику дефоліацію. Самці кружляють навколо дерев, знаходять самок за візуальними ознаками та падають прямо на самку для спаровування. Парування може тривати 50 хвилин, і самки можуть спаровуватися з кількома самцями протягом свого життя. Типова самка може жити близько шести тижнів і відкладати приблизно 40–70 яєць, але самки, які живуть довше, можуть відкладати до 200 яєць.
Яйця відкладаються у щілини кори, лусочки або тріщини. З них вилуплюються личинки приблизно через два тижні. Яйця приблизно від 0.6 to 1.0 мм у діаметрі, і спочатку білі, але пізніше стають червонувато-коричневими, якщо вони плідні. Після вилуплення личинки прогризають кору до шарів внутрішньої флоеми, камбію та зовнішньої ксилеми, у яких вони харчуються та розвиваютьсяб спричинюючи суттєві пошкодження дерев. Вузькотіла златка смарагдова має чотири личинкові стадії. Живлячись, личинки створюють довгі змієподібні ходи. Цілком зрілі личинки четвертої стадії від 26 до 32 мм завдовжки. Восени личинки четвертої стадії вигризають порожнини приблизно 1.25 см у заболоні або зовнішній корі, де вони складаються у J-подібну форму. Ці J-подібні личинки скорочуються до передлялечок і наступної весни розвиваються в лялечок і дорослих особин. Щоб вийти з дерева, дорослі особини прогризають характерні D-подібні вихідні отвори зі своїх камер через кору. Незрілі личинки можуть зимувати у своєму личинковому ходу, але їм може знадобитися додаткове літнє годування перед тим, як знову перезимувати та наступної весни з'явитися дорослими. Цей дворічний життєвий цикл більш поширений у прохолодному кліматі, наприклад у європейській частині Росії.
Діапазон поширення
Ареалом смарагдової златки є помірна північно-східна Азія, яка включає Росію, Монголію, північний Китай, Японію та Корею.
Жук інвазивний у Північній Америці, де його основна популяція знаходиться в Мічигані та навколишніх штатах і провінціях. Популяції більш розпорошені за межами основної території, а межі його відомого поширення простягаються на північ до Онтаріо, на південь до північної Луїзіани, на захід до Колорадо та на схід до Нью-Брансвіка і на північному заході Тихого океану в Орегоні. У східній Європі популяція була знайдена в Москві в 2003 році. З 2003 до 2016 року ця популяція поширилася на захід до Європейського Союзу на 40 км за рік і, як очікується, досягне центральної Європи між 2031 і 2036 роками. Хоча станом на 2019 рік не було зареєстровано в Європейському Союзі, він уже поширився на схід України із сусідньої Росії.
Рослини-господарі У своєму природному ареалі смарагдова вузькотіла златка є лише неприємним шкідником для місцевих дерев, оскільки щільність популяції зазвичай не досягає рівня, смертельного для здорових дерев. У Китаї він вражає місцеві Fraxinus chinensis, F. mandshurica та F. rhynchophylla; в Японії він також вражає F. japonica і F. lanuginosa. .
Смарагдова вузькотіла златка в основному заражає та може завдати значної шкоди видам ясенів, включаючи ясен зелений (F. pennsylvanica), ясен чорний (F. nigra), ясен білий (F. americana) та ясен блакитний (F. quadrangulata) у Північній Америці. У Європі F. excelsior є основним колонізованим видом ясена, який є помірно стійким до зараження смарагдовою златкоюShowalter, DN, Saville, RJ, Orton, ES, Buggs, RJA, Bonello, P, Brown, JKM. . Сприйнятливість до златки може змінюватись залежно від привабливості хімічних летких речовин для дорослих особин або здатності личинок детоксикувати фенольні сполуки. У Північній Америці також було виявлено, що смарагдова златка заражає сніговець вірґінський, який не є типовим хазяїном для златок, але незрозуміло, чи були дерева здоровими, коли вперше заразилися, чи вже занепали через посуху. Також було виявлено ще одного господаря, який не є ясенем, а саме маслину європейську, хоча й у лабораторних умовах.
Дорослі особини віддають перевагу відкладанню яєць на відкритих або підданих стресу ясенях, але охоче відкладають яйця на здорових деревах в оточенні інших видів дерев. Ясен, який росте в чистих насадженнях, як природних, так і штучних, більш схильний до нападу, ніж ізольовані дерева або дерева, розташовані в змішаних лісових насадженнях. Ясени в декоративних насадженнях також, як правило, піддаються більшому впливу навколишнього середовища, включаючи ущільнений ґрунт, брак вологи, вплив нагрівання від міських теплових островів, дорожну сіль і забруднення, що також може зменшити її стійкість до златок. Крім того, більшість ясенів, використовуваних у ландшафтному дизайні, походять із кількох сортів, що призводить до низького генетичного різноманіття. Молоді дерева з корою між 1.5 мм і 5 мм вражаються частіше. І самці, і самки орієнтуються за леткими речовинами листя та сесквітерпенами в корі, для пошуку дерев-господарів. Уражені дерева пошкоджуються живленням личинок. Змієподібні живильні галереї личинок порушують потік поживних речовин і води, фактично оперізуючи, таким чином вбиваючи дерево, оскільки воно більше не в змозі транспортувати достатню кількість води та поживних речовин до листя, щоб вижити. Оперезаний ходамизлаток ясен часто намагатиметься регенерувати через проростання пнів, і є докази того, що дерева, які перебувають у стресовому стані, також можуть давати більший урожай насіння, ніж нормальні, як надзвичайний захід.
Інвазивність
За межами свого природного ареалу смарагдова ясенева златка є інвазивним видом, дуже руйнівним для ясенів у своєму інтродукційному ареалі. До того, як смарагдову вузькотілу златку було знайдено в Північній Америці, про цю комаху в її рідному ареалі було відомо дуже мало, окрім короткого опису життєвих особливостей і таксономічних описів, що призвело до цілеспрямованих досліджень її біології в Північній Америці. Комаха була вперше ідентифікована в Кантоні, штат Мічиган (поблизу Детройта), у 2002 році, але вона, можливо, була у США з кінця 1980-х років. Є підозри, що вона була завезена з-за кордону в транспортних матеріалах, таких як пакувальні ящики.
Без факторів, які зазвичай придушували б популяції смарагдової златки в її рідному ареалі (наприклад, стійкі дерева, хижаки та паразитні оси), популяції можуть швидко зрости до шкідливого рівня. Очікується, що після початкового зараження всі ясени загинуть протягом 10 років без заходів боротьби. Кожен північноамериканський вид ясена сприйнятливий до смарагдового ясеня, оскільки північноамериканські види, висаджені в Китаї, також мають високу смертність від зараження, але деякі види азійського ясена є стійкими, зокрема F. baroniana, F. chinensis, F. floribunda, F. mandshurica і F. platypoda.
Ясен зелений і ясен чорний є видами, які воліє смарагдова вузькотіла златка. Білий ясен також швидко гине, але зазвичай лише після зараження і знищення всіх зелених і чорних ясенів. Відомо, що блакитний ясен демонструє вищий ступінь стійкості до смарагдової златки, що, як вважають, спричинено високим вмістом таніну в листі, що робить його неприємним для комах. У той час як більшість азійських ясенів розвинули цей захист, він відсутній у американських видів, крім блакитного ясена. Дослідники досліджували популяції так званого «затяжного ясена», дерев, які пережили напад златок з невеликими пошкодженнями або без них, як засіб для щеплення або розведення нових, стійких дерев. Було виявлено, що багато з цих ясенів, що уникнули пошкодження, мають незвичайні фенотипи, які можуть нести ознаки, корисні для підвищення стійкості. Крім високого вмісту таніну, азійські ясени також використовують природний захист, щоб відлякувати, уловлювати та вбивати личинок смарагдової златки. Хоча дослідження американського ясена свідчать про те, що вони здатні використовувати подібні захисні механізми, дерева, здається, не розпізнають ураження златками. Багатьох спеціалізованих хижаків і паразитоїдів, які пригнічують розвиток смарагдових златок в Азії, не було в Північній Америці. Хижаки та паразитоїди, що мешкають у Північній Америці, недостатньо пригнічують смарагдову златку, тому популяції продовжують зростати. Такі птахи, як дятли, харчуються личинками смарагдової златки, хоча жодна американська фауна не поїдає дорослих жуків. Популяції смарагдової златки можуть поширюватись на віддалі від 2.5 до 20 км на рік. В основному вони поширюється, перелітаючи або шляхом транспортування продуктів, що містять кору ясена, наприклад, дров або саджанців, що дозволяє златкам досягати нових територій і створювати супутні популяції за межами основного зараження.
Інші фактори можуть обмежити поширення. Зимова температура приблизно −38 °C обмежує розширення ареалу, і зимуючі смарагдові златки виживають до середніх температур −30 °C через хімічні речовини-антифризи в тілі та ізоляцію, яку забезпечує кора дерева. Личинки також можуть пережити високу спеку до 53 °C. І навпаки, подібно до ясенів, вирощених у розсадниках, вважається, що популяція смарагдової златки в Північній Америці походить від однієї групи комах із центрального Китаю, а також демонструє низьку генетичну різноманітність.