Воїславовичі ( , мн. Vojislavljevići / Војислављевићи) — сербська середньовічна династія, названа на честь архонта Стефана Воїслава, який у середині XI століття відірвав у ромеїв держави Дуклю, Травунію, Захумле, внутрішню Сербію та Боснію. Його наступники, королі Михайло I Воєславлевич (пом. 1081) і Костянтин Бодін (пом. 1101) розширили та зміцнили державу. У XII столітті основна лінія роду Воїславовичів витіснена їхньою молодшою гілкою, Вукановичами (які стали династією Неманичів).

Історія Історичне тло Стефан Воїслав Стефан Воїслав, родоначальник династії, був шляхтичем на ромейській службі, який мав титули архонта та топарха далматинської кастри Зети та Стону.Kekaumenos, ed Litavrin, 170-2Paul Magdalino, Byzantium in the year 1000, p. 124 У 1034 році він очолив невдале повстання, яке призвело до його ув'язнення в Константинополі, однак йому вдалося втекти та повернутися, цього разу успішно здобувши незалежність своєї держави, якою він правитиме як князь сербівScylitzes, 408-9, титул, що означає верховний лідерство серед сербів. Сучасні ромейські автори називають його сербом. Хроніка Дуклянського священника, пізніше, більш сумнівне джерело, називає його двоюрідним братом попереднього правителя Йована Володимира (правління 990—1016).Živković 2006, «Стефан Војислав».Van Antwerp Fine 1991, p.203.

Михайло I Михайло I став князем у 1046 році. Він відновив незалежність і зберіг її від Імперії ромеїв. Він прагнув тісніших відносин з іншими великими державами, такими як Папа Римський і нормани. Михайло призначив свого сина Петрислава князем Рашки. Після припинення повстання в Болгарії військовий губернатор Діррахії Никифор Врієнній відновив ромейське панування над Рашкою в 1073 році. Повідомляється, що в 1077 році від папи Григорія VII Михайло отримав королівські знаки, хоча це все ще є предметом дебатів. Зображення короля Михайла з короною досі зберігається в церкві Св. Михайла в Стоні, місті на півострові Пелешац (сучасна Хорватія). Правління Михайла закінчилося в 1081 році.

Костянтин Бодін Його наступником став його син Костянтин Бодін, який правив з 1081 по 1101 рік. Боден воював з Імперією ромеїв та норманами далі на південь і взяв місто Діррахій. Він створив васальні держави в Боснії (при Стефані) і Рашці (при Вукані та Марко), які визнали його зверхність. Вукан і Марко, нові князі Рашки, ймовірно, були синами згаданого Петрислава. Вукан (1083—1115) був великим жупаном, тоді як Марко очолював управління частиною землі. Пізніше, в 1094 році, імператор ромеїв Олексій змусив Вукана визнати сюзеренітет імперії. Після смерті Бодіна в 1101 році безперервна боротьба за владу між його спадкоємцями послабила державу. Раніше Бодін вигнав Доброслава, свого молодшого брата, разом із двоюрідним братом Кочапаром. У 1101 році вони повернулися і змагалися за владу разом з іншим онуком Михайла, Володимиром. В один момент Володимир одружився з дочкою Вукана з Рашки.

Занепад У 1114 році до влади в Дуклі прийшов Джордже, син Костянтина Бодіна. Наступного року Вукана змінив у Рашці його племінник Урош I (бл. 1115—1131). Правління Джордже тривало до 1118 року.

Одним із синів Уроша I був Завида, князь Захумля. Його чотири сини врешті-решт наведуть порядок на землях Рашки та заснують дім Неманичів.

У цій боротьбі прорашські правителі зрештою зуміли піднятися до влади в Дуклі, кульмінацією чого стало піднесення Стефана Немані, одного із синів Завиди (близько 1166 р.). Його син Стефан Неманич відновив стару дуклянську корону в 1217 році, отримавши від папи королівські знаки «короля всіх сербських і морських земель».

Список правителів Зображення Ім'я Титул Правління Примітки Стефан Воїслав «Князь Сербів» або «Сербії»Cedrenus, ed. Bonn, II, p. 526 1018–1043 Повалив зверхність ромеїв над слов'янами в Дуклі; засновник династії Воїславивичів; у 1035 повстав проти Імперії ромеїв, але був змушений підписати перемир'я; знову пішов на війну в 1040 р., яку продовжить його спадкоємець і син Михайло. Крім Дуклі, до його володінь належала Травунія з Конавле та Захумлє. Михайло І «Князь племен і сербів» «Король слов'ян» 1046–1081 Правив Дуклеєю як король, спочатку як ромейський васал із титулом протоспатарія, потім після 1077 року як номінальний служитель папи Григорія VII. Він відчужував себе від ромеїв, коли підтримав слов'янське повстання 1071 року. У 1077 році він отримав королівський знак від Григорія VII після церковного розколу 1054 року. Костянтин Бодін «Протосеваст і екзекутор Діоклії та Сербії» Король (титулований) 1081–1101 Крім Дуклі, його держава включала Травунію, Захумлє, внутрішню Сербію та Боснію. Був одним із керівників слов'янського повстання 1072 року проти Імперії ромеїв, прийнявши титул царя Болгарії під ім'ям «Петро III». Візантійці проголошують його протосевастом. Доброслав ІІ «Король слов'ян» (титулярний) 1101–1102 Доброслав був одним із чотирьох синів короля Михайла І. Хоча Доброслав був старшим сином, Михайло обрав своїм наступником свого фаворита Костянтина Бодіна. Бодін безперечно правив до своєї смерті в 1101 році. Доброслав II став титулярним «королем слов'ян».

Король Михайло ІІ (1102) Король Кочапар (1102–1103) Король Володимир ІІ (1103–1114) Король Джорде (1114–1118, 1125–1131) Князь Грубеша (1118–1125) Князь Градігна (1131–1145) Князь Радослав (1146–1148, 1162) Князь Михайло ІІІ (1180–86/89) Княгиня Десіслава (1186–1189)

Родинне дерево

Стефан Воїслав Ґойслав Радослав Браніслав Кочапар (1102–03) Грубеша Градіхна (1125–45) Радослав (1146–1148, 1162) Михайло III (1180–86) Градіслав Беріня Саганек Предимир Михайло I, Король слов'ян (Duklja) Доброслав II Володимир Костянтин Бодін Михайло II Джорде Бодінович (1113–31) Петріслав, Князь Рашки (ca. 1050–1083) Вукан Вукановичі

Див. також Список сербських монархів Вукановичі Неманичі

Примітки

Посилання

Джерела Першоджерела 

Вторинні джерела