Чорна легенда — історіографічний феномен, при якому формується стійка тенденція в історичній літературі упередженого висвітлення та введення сфабрикованих, перебільшених та/або вирваних з контексту фактів спрямована проти конкретних осіб, націй чи установ з наміром створити спотворений і однозначно нелюдський їхній образ, приховуючи їх позитивний внесок в історію.

Термін "чорна легенда" вперше був використаний французьким письменником Артуром Леві в його роботі 1893 «Наполеон в часі», на відміну від вираження «Золота легенда», яке було розповсюджене в Європі 19 столітті.

Чорні легенди були створені проти багатьох народів і культур, як правило, в результаті пропаганди та ксенофобії. Наприклад, "Іспанська чорна легенда" — це теорія про те, що антиіспанська політична пропаганда, що виставляла в негативному світлі Іспанію, Іспанську імперію або латиноамериканську Америку, іноді «поглиналася і перетворювалася на широко поширені стереотипи», що передбачають, що Іспанія була «унікально злою»Maltby, William B (1996). "The Black Legend". Encyclopedia of Latin American History and Culture. New York: Charles Scribner's Sons. 1 \: 346–348..

Витоки Як ми вже зазначали термін "чорна легенда" вперше був використаний істориком Артуром Леві в 1893 році:

Історик Мануель Фернандес Альварес визначив чорну легенду як:

[…] кар'єрне відхилення від історії нації, спрямоване на свої емоції, у відповідь до того, щоб боротися за це. І усвідомлення як monstrous є можливим, з результатом впливу на конкретну агресивність: мислення розбіжності народу, який несприйнятливість повинен бути fought in every way possible.

За словами історика Ельвіри Рока Бареа, формування чорної легенди та її асиміляція нацією, яка від неї страждає, — явище, яке спостерігається у всіх мультикультурних імперіях, а не лише в Іспанській імперії. Чорна легенда про імперії була результатом поєднання наступних факторів:

Об'єднання пропагандистських атак та зусиль найдрібніших держав того часу, а також переможених суперників. Пропаганда, створена багатьма суперницькими фракціями всередині самої імперії, один проти одного в рамках їхньої боротьби за велику владу. Самокритика інтелектуальної еліти, яка, як правило, вища у великих імперіях. Необхідність консолідації нових держав за життя імперії або після її розпаду, щоб виправдати їхнє нове панування та новий порядок.

Загальні елементи Чорних легенд Відмінною рисою чорної легенди є те, що вона була сфабрикована та поширена навмисно. Чорні легенди також мають деякі додаткові елементи:

Перманентний декаданс. Чорні легенди схильні зображати своїх підданих у постійному стані виродження. Вироджена чи забруднена версія чогось іншого. Суб'єкт зображується як форма іншої, зазвичай іншої цивілізації, нації, релігії, раси або людини, яка є справжньою, чистою і благородною формою того, чим повинен був бути предмет чорної легенди, і це, як правило, збігається з тим, хто будує легенду. Випадковість заслуг. Чорні легенди мають тенденцію применшувати переваги, які вони не можуть повністю стерти або приховати, зображуючи їх або як «просту удачу», опортунізм, або, у кращому разі, як окремі якості. Обов'язкові моральні дії. Коли шляхетний вчинок суб'єкта не можна заперечувати, він якимось чином видається як вчинений з особистого інтересу чи за потребою. Природна моральна неповноцінність та невиправний характер. Чорна легенда має заключний тон, в якому не дається жодної надії на виправлення, бо недоліки були в ній із самого початку і не можуть бути подолані, як правило, через моральну слабкість Barea, Roca; Elvira, María (2016), Imperiofobia y leyenda negra. Roma, Rusia, Estados Unidos y el Imperio español [Imperiophobia and black legends. Rome, Russia, United States and the Spanish Empire] (in Spanish), Madrid: Siruela, ISBN 978-84-16854233.

Розповіді про чорні легенди, як правило, включають: сильний пафос у поєднанні з легким для сприйняття та емоційно насиченим оповіданням, що включає:

Детальні, жахливі та болючі описи тортур та насильства, які у багатьох випадках, здається, не служать жодній практичній меті. Сексуальні елементи, або крайня сексуальна розпуста, або придушення, або, частіше, поєднання того й іншого. Невігластво. Відсутність інтелектуальної витонченості чи незалежності. Жадібність, матеріалізм, звинувачення у неповазі до священних чи дуже важливих інститутів чи моральних правил. Теми жадібністі, жорстокісті, садизма або фанатизма, які формують постійний характер і залишаються стабільними у легенді, навіть якщо конкретні «докази», що підтверджують її, можуть змінитися або навіть стати протилежними первісним. Простота елементів, часте повторення тих самих анекдотів чи сценаріїв з різними варіаціями. Часто пропонуються мотиви дій, але вони бувають одним, або двома, негативними, чіткими і постійнимиMurry, G. "Tears of the Indians" or Superficial Conversion?: José de Acosta, the Black Legend, and Spanish Evangelization in the New World. The Catholic Historical Review. pp. 29–51..

Див. також Іспанська інквізиція

Посилання