Мо́хнач — село в Україні, у Слобожанській міській громаді Чугуївського району Харківської області. Населення становить 231 чол.
Географія
Село Мохнач розкинулося на правому березі річки Сіверський Донець, вище за течією на відстані 8 км розташоване селище Есхар, нижче за течією на відстані 7 км — селище Черемушне, на протилежному березі розташовано селище Лісне. Русло річки звивисте, утворює багато заболочених озер. До села примикає великий лісовий масив — урочище Мохначанська лісова дача (дуб).
Археологічні пам'ятки
Поблизу Мохнача розташоване Мохнацьке городище, яке виникло у V столітті до н. е. На території городища проживали скіфи, анти, алани та слов'яни-сіверини. Розкопки проводить доцент Володимир Колода з 1999 рокуСтуденты Харьковского педуниверситета раскопали уникальные артефакт. Главное. 08.08.2013. .
У серпні 2013 року було виявлено скарб, датований 9 століттям, до складу якого входило понад 150 предметів: жіночі прикраси, амулети і частини кінської упряжі. Тож серед знахідок амфори та гідрія (парадна посудина для зберігання вина), сільськогосподарський і ремісничий інвентарПонад 150 скарбів. У Харківській області виявлено стародавній скарб. Кореспондент. 07.08.2013.
Історія Городище Мохнач, на правому березі Сіверського Донця, вказано в «Книзі Великому кресленню», як нагадування про давньоруські поселення які були тут до монгольського нашестя Филарет 1857:462—162..
1639 рік - дата заснування села
За писарською Чугуївською книгою 1647 року, земля на Мохнацькій галявині (від Мохначева колодязя, донизу по Донцю), відведена була Чугуївським пушкарям Щелковъ 1882:365—16..
В 1657 році в Мохначі, заснованому до того чугуївськими пушкарями оселяються черкаси (українське козацьке населення) Щелковъ 1882:365—23..
У XVIII столітті Мохнач — сотенне містечко Ізюмського слобідського козацького полку. Містечко мало свою символіку — печатку з вензелем «І. П. М. Р.» («ізюмського полку мохнацька ратуша»).
З 1765 р. Мохнач — військова слобода Печенізького комісарства Ізюмської провінції; з 1779 р. — слобода Чугуївського повіту Харківського намісництва. Станом на 1779 рік кількість населення Мохнача становила 1310 осіб — з них 1274 «військові обивателі» і 36 «власницьких підданих».
В 1784 році за відомістю в слободі Мохнач було невеличке укріплення чотирикутної форми, з бастіонами; вал від горизонту в сажень. З одного боку укріплення річка, а з трьох інших рів шириною в 3 сажні Филарет 1857:462—162.. В тому ж 1784 році в Мохначі було два храми: на правій стороні Сіверського Донця храм Миколи Чудотворця, на лівій - храм Вознесіння Господнього Филарет 1857:462—163.. Покровський храм у Мохначі існував вже в 1673 році.
В 1820 році частина мешканців Мохначу була переведена до Скрипаїв. Сюди ж був перенесений з Мохначу і Вознесенський храм, і освячений в 1828 році на честь Вознесіння Господнього. Миколаївський храм в 1830 році відійшло в Мосьпанове, туди також перейшла частина жителів Мохнача Щелковъ 1882:365—189..
В 1861 році, в Мохначі, замість раніше перенесеної до Скрипаїв Вознесенської церкви, побудовано і освячено новий храм Нерукотворного Спасу Щелковъ 1882:365—250..
За даними на 1864 рік у казенному селі Шелудківської волості Зміївського повіту, мешкало 439 осіб (254 чоловічої статі та 185 — жіночої), налічувалось 145 дворових господарств, існувала православна церква.
Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 1113 осіб.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Скрипаях і Мохначі — 853 людей.
До 2020 року орган місцевого самоврядування — Скрипаївська сільська рада.
Економіка Мохначанське лісництво. Садові ділянки.
Пам'ятки Мохначанське городище (XVII ст.). Мохначанський заказник — лісовий заказник місцевого значення. Мохначанські луки вздовж Дінця (правий берег) з численними старицями. Мохначанське чудотворне джерело.
Транспорт Сполучення — автобусне зі Зміївом. Залізниці поблизу немає.
Залізнична станція Мохнач розташована не в Мохначі, а за 20 км від нього, у Терновій Чугуївського району, причому на протилежному (лівому) березі річки Уда. Нині станція і селище Мохнач взагалі не мають прямого сполучення між собою — капітальний автомобільний міст через Уду був знищений в 1943 році, а потім пряма ґрунтова дорога між Мохначем і станцією через Мохначанський ліс стала непроїздною.
Галерея
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Харківська область
Примітки
Джерела Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. — Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 Погода в селі Мохнач Опис та фотографії села зроблені в 2009 р.
Саяний М. І. Зміївщина-Слобожанщини перлина — Харків: вид. «Кроссроуд», 2009. —288 с. ISBN 978-966-8759-66-6