Соколо́ве (до 23 серпня 1971 — Соколів) — село в Україні, у Зміївській міській громаді Чугуївського району Харківської області. Населення становить 1464 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Соколівська сільська рада. До Соколівської сільської ради входили також такі селища як Бірочок, Вилівка, Глибока Долина та Гришківка
Географія Село Соколове лежить на правому березі річки Мжа, вище місця впадання в неї річки Велика Вилівка. Русло річки звивисте, утворює багато лиманів і заболочених озер, зокрема озера Колода, Хворостанне, Комарова Яма. Вище за течією на відстані 5 км лежить село Колісники, нижче за течією на відстані 5 км — село Водяхівка, на протилежному березі — село Миргороди. За 6 км розташовані залізничні станції Платформа 16 км і Спасів Скит. Через село проходить автомобільна дорога .
Герб Герб являє собою геральдичний французький щит, горизонтально поділений навпіл. Кольори цих частин збігаються з кольорами прапора України. У верхній частині зображено сокола як символ села. У нижній частині зображені схрещені козацькі шаблі як символ козацького минулого села, яке було сотенним містечком Соколівської сотні Харківського слобідського козацького полку.
Історія
Село засноване в 1660 році; Не пізніше 1660 — у Соколові побудована перша церкваГумілевський Д. Г. (Филарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. , 1857—1859.; З другої половини XVII століття до 1765 року Соколове — сотенний центр Харківського козацького слобідського полку. Містечко мало власну ратушу і власну символіку (печатку з зображенням хреста); 1682 — Соколівським сотником був Іван Петровський; В 1714, 1718, 1719 роках Соколове потерпало від нападів ватаг запорожців; 1717 — Соколове, та його мешканці, зазнали шкоди від харцизів; 1732 — Соколівським сотником був Іван Миколайович Жуков. Його ж брат Григорій Миколайович був священником в Успенській церкві; З 1765 року Соколове увійшов до складу Мереф'янського комісарства; За даними на 1779 рік Соколове — військова слобода Харківського повіту Харківського намісництва, що мала 1118 осіб населення (1017 «військових обивателів» і 101 «власницького підданого»); 1825 — за кошт парафіян, побудована нова кам'яна Архангело-Михайлівська (Архангельська) церква; 1831 — за кошт парафіян, побудована нова кам'яна Успенська церква; За даними на 1864 рік у казенному селі Зміївської волості Зміївського повіту мешкало 2965 осіб (1479 чоловічої статі та 1486 — жіночої), налічувалось 369 дворових господарств, існували 2 православні церкви, відбувалось 3 ярмарки на рік; Станом на 1914 рік село було центром окремої Соколівської волості, кількість мешканців села зросла до 4900 осіб; Парафіян у Лимані було: 1730 рік — 780 чоловік., 712 жінок; 1750 рік — 862 чоловік., 795 жінок; 1770 рік — 1093 чоловік., 1077 жінок; 1790 рік — 1399 чоловік., 1331 жінок; 1810 рік — 1647 чоловік., 1582 жінок; 1830 рік — 1592 чоловік., 1656 жінок; 1850 рік — 1459 чоловік., 1558 жінок; В 1917 році в Соколове виникла місцева організація РСДРП, головою якої був обраний Іван Грінчин. Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Соколовому та Вилівці — 228 людей. 12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Зміївської міської громади. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Зміївського району, село увійшло до складу Чугуївського району Харківської області.
Битва біля села Соколове У боях за оборону села проти німецько-нацистських військ прийняв бойове хрещення 1-й батальйон чехословацької армії. 8 березня — 9 березня 1943 року батальйон спільно з радянськими військами відбивав численні атаки танків і піхоти ворога. В ході бою було знищено близько 300 солдатів і офіцерів противника, 19 танків і 6 бронетранспортерів. Втрати батальйону склали 112 бійців і командирів загиблими, 106 — пораненими, зазнали втрат також радянські частини, що билися разом з чехословаками. За мужність і героїзм 84 бійця батальйону були нагороджені радянськими орденами і медалями. Поручнику Отакару Ярошу першому із іноземних громадян було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно). Ще 87 бійців отримали чехословацькі ордени і медаліГафт А. Ю. Соколів / А. Ю. Гафт, О. М. Куц // Історія міст і сіл Української РСР : В 26 томах / Гол. ред. П. Т. Тронько. – : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1967. – Т. 21 : Харківська область. – С. 483–492..
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська132890.71%російська1298.81%білоруська50.34%польська10.07%інші/не вказали10.07%Усього1464100%
Економіка Молочнотоварна ферма. Мисливське господарство. Теплиці. Виробництво будівельних матеріалів. Виробництво деревної гранули.
Об'єкти соціальної сфери Школа. Будинок культури. Музей бойового братерства. Храм Успіння Пресвятої Богородиці. Настоятель - протоієрей Михайло Шульга
Відомі люди Уродженцями села є: Воронько Олександр Григорович (1917—1997) — льотчик-винищувач, Герой Радянського Союзу. Геращенко Володимир Федорович (1924—2002) — український художник театру. Голубєва Зінаїда Сергіївна (1924—2011) — український літературознавець та критик, доктор філологічних наук, заслужений професор Харківського університету. Міщенко Іван Васильович (1922—1987) — командир взводу, Герой Радянського Союзу.
Галерея
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Харківська область
Примітки
Джерела Історія міст і сіл Української РСР : В 26 томах / Гол. ред. П. Т. Тронько. – К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1967. – Т. 21 : Харківська область. – С. 483–492.
Погода в селі Соколове
Рекомендована література Соколове. Інтернаціональний подвиг. Пам'ять назавжди. — Харків, 2014 Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. — Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 Гумілевський Д. Г. (Филарет). Історико-статистичний опис Харківської єпархії. , 1857—1859. Щелков К. П. Історична хронологія Харківської губернії — Харків, Університетська друкарня, 1882. Саяний М. І. Зміївщина Слобожанщини перлина — Зміїв, 2009.