Ельза Йосипівна Дзвига́й ( 29 червня 1935, Київ 16 травня 1977, Київ) — українська радянська скульпторка; членкиня Спілки радянських художників України з 1970 року.
Біографія Народилася 16 травня 1977 року в місті Києві (нині Україна). Протягом 1954—1961 років навчалася у Київському художньому інститутх, де її викладачами були зокрема у Сергій Грош, Михайло Лисенко, Іван Макогон, Олексій Олійник. Дипломна робота — скульптура «Обрубувач» (керівник Михайло Лисенко).
У 1961—1964 роках працювала У Києві в лабораторії дитячої іграшки Науково-дослідого інституту місцевої паливної промисловості Держплану УРСР.
Жила у Києві в будинку на Русанівській набережній, № 18/1, квартира № 144.
Дружина графіка Віталія Бахіна, мати живописиця Олександри Бахіної.
Померла у Києві 16 травня 1977 року.
Творчість Працювала в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:
«Моя земля» (1963, гіпс тонований); «Ленін у дитинстві» (1965, оргскло) «Незабутнє» (1967, бетон); «Бойова юність» (1968, бетон); барельєф «Колгоспне свято» (1968, бетон); «Піонер та піонерка» (1968, оргскло); водограй «Гуси» (1973, глина); «Воїн» (1974, глина); «Україна» (1975, глина). </div> пам'ятники
військової Слави для колгоспу «Стратиля» Носівського району Чернігівської області (1967); військової Слави для колгоспу «Дружба» Вінницької області (1967, бетон); загиблим односельцям під час Другої світової війни у селі Плавинищі Сумської області (1973). Брала участь у республіканських виставках з 1963 року.
Література Дзвигай Ельза Йосипівна // ; Дзвигай, Эльза Иосифовна // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь в 6 томах / ответственный редактор Т. Н. Горина, главный составитель и библиограф О. Э. Вольценбург и другие — Москва: Издательство «Искусство», 1976. — Том 3 (Георгадзе—Елгин), С. 372 ;