Fasolasuchus — вимерлий рід лоріканів. У формації Лос-Колорадос у басейні Іскігуаласто-Вілла-Уніон на північному заході Аргентини були знайдені скам'янілості, які датуються норійським етапом пізнього тріасу, що робить його одним з останніх рауісухіан, що існували до того, як порядок вимер наприкінці тріасBonaparte, J. F. 1981. Description de “Fasolasuchus tenax” y su significado en la sistemarica y evolucion de los thecodontia. Revista del Museo Argentino de Ciencias Naturales “Bernardino Rivadavia” 3:55–101.Bonaparte, J. F. (1986). Locomotion in Rauisuchid Thecodonts. Journal of Vertebrate Paleontology 3(4):210–218..
Цілком можливо, що це найбільший відомий представник Rauisuchia, його довжина становить від 8 мNesbitt, S. J., Brusatte, S. L., Desojo, J. B., Liparini, A., França, M. A. G. D., Weinbaum, J. C., & Gower, D. J. (2013). Rauisuchia. Geological Society, London, Special Publications, 379(1), 241–274. https://doi.org/10.1144/SP379.1 до 10 м, навіть більша за престозухіда Saurosuchus — 7 метрів у довжину.
Подібно до Saurosuchus, він мав лише один ряд хвостових остеодерм, що є незвичним серед RauisuchianSulej, T. (2005). A new rauisuchian reptile (Diapsida: Archosauria) from the Late Triassic of Poland. Journal of Vertebrate Paleontology 25(1):78–86.. Він також мав гіпосфено-гіпантрумне з’єднання, що надавало хребетному стовпу додаткову жорсткість. Ця особливість також спостерігається у кількох інших рауїзухій, таких як Postosuchus, а також у саурисхієвих динозаврівWeinbaum, J. C. and Hungerbüler, A. (2007). A revision of Poposaurus gracilis (Archosauria: Suchia) based on two new specimens from the Late Triassic of the southwestern U.S.A. Paläontologische Zeitschrift 81(2):131–145.Apesteguia, S. (2005). Evolution of the hyposphene-hypantrum complex within Sauropoda. In: Virginia Tidwell, Kenneth Carpenter, eds., Thunder-lizards: the Sauropodomorph dinosaurs. Bloomington. Indiana University Press. pp. 248–267..
Кладограми:
Примітки