Íгор Олéгович Гаркавéнко ( 1974, Харків, Харківська область, Українська РСР, СРСР — 19 березня 2022, Київ, Україна) — український політичний та громадський діяч, правозахисник, письменник, філософ, політв'язень, доброволець. Учасник «Податкового майдану» та Революції Гідності. Засновник та голова організації «Русско-украинский національный альянс» (РУНА).

Життєпис

Народився у м. Харків. В 1996 р. був затриманий за підпал харківських офісів Ізраїльського інформаційного центру та організації «Просвіта». Засуджений на 9 років позбавлення волі. Відбуваючи покарання, відмовився від українського громадянства та подав заяву на вступ у російську Націонал-більшовицьку партію.

В березні 2006 р. після відбуття строку покарання вийшов на волю. Брав участь в організації «Імперського маршу» в м. Харків (2006) та інших заходах. У 2008 р. разом з Олегом Голтвянським створив та очолив «Русско-украинский національный альянс» (РУНА). Під час участі в акціях по боротьбі з незаконними забудовами зійшовся зі своїми ідейними опонентами — українськими націоналістами. Пояснюючи такий крок, він звертає увагу на те, що українські націоналісти — найбільш активна група, яка виступає проти свавілля влади:

І ось так було завжди: під час будь-якого свавілля влади найактивніша та найгероїчніша група — українські націоналісти. І якщо ти порядна людина, а не працюєш на замовлення й гроші Кремля, то будь хоч за «Аль-Каїду»: твоїми друзями у боротьбі зі свавіллям диктатури та олігархату, тут, в Україні, будуть українські націоналісти.

У 2010 р. брав участь у протестах в Києві під час «Податкового майдану», у результаті чого був заарештований і два з половиною місяці провів у Лук'янівському слідчому ізоляторі. Після звільнення, займався правозахисною діяльністю. Неодноразово долучався до незалежних журналістських розслідувань на тему привищення службових повноважень по відношенню до в'язнів кримінально-виконавчих установ закритого типу. У 2013 р. брав участь в акції протесту, що виникла в зв'язку з подіями у Врадіївці. Брав участь у Революції гідності. Був добровольцем у батальйонах «Азов» та ОУН.

Виступав як лектор на численних заходах українських націоналістів.

Погляди Був прихильником та активним учасником Революції гідності. Неодноразово висловлював думку, що кожна революція, яка була переможною, обов'язково мала зовнішні цілі, була «революцією на експорт»:

Жодна революція, яка не мала революційних цілей поза тієї держави, де спалахнула, не перемогла.

Вважав, що євразійство, «слов'янська єдність» та навіть концепція «одного народу» не мають жодних розбіжностей із тим, щоб у протистоянні між Україною та Росією зайняти місце першої, оскільки саме український народ проявив себе як суб'єкт дії, який зміг повалити злочинну владу своєї країни шляхом революції.

Примітки