Кататонія ( — «натягувати, напружувати») — складний нейропсихіатричний поведінковий синдром, що характеризується анормальними рухами, нерухомістю, аномальною поведінкою та замкнутістю. Початок кататонії може бути гострим або непомітним, а симптоми можуть посилюватися, слабшати або змінюватися в певні періоди. Історично кататонія пов'язувалася з шизофренією (кататонічна шизофренія). Найчастіше кататонія спостерігається при афективних розладах. Кататонічні симптоми неспецифічні і можуть спостерігатися при інших психічних, неврологічних і медичних станах. Кататонія не є самостійним діагнозом (проте деякі експерти не погоджуються з цим), цей термін найчастіше використовується для опису ознак основного захворювання.
Існує декілька підтипів кататонії: акінетична кататонія, збуджена кататонія, злоякісна кататонія, манія марення та самоушкодження при аутизмі.
Неточна діагностика і хибне лікування кататонії може призвести до негативних результатів і потенційно мати летальні наслідки. Лікування бензодіазепінами або ЕСТ може сприяти ремісії кататонії. З'являється дедалі більше доказів ефективності антагоністів NMDA-рецепторів амантадину та мемантину при кататонії, резистентній до бензодіазепінів. Іноді при лікуванні кататонічного синдрому застосовують антипсихотики, проте вони також можуть погіршити симптоми й мати серйозні побічні ефекти.
Ознаки та симптоми Прояви кататонії значно відрізняються залежно від підтипу та основної причини; вони можуть бути гострими або ледь помітними.
Оскільки більшість пацієнтів із кататонією мають основне психічне захворювання, більшість матиме погіршення стану депресії, манії або психозу в поєднанні з симптомами кататонії. Кататонія проявляється як моторне порушення, при якому пацієнти демонструють помітне зниження рухливості, збудження або поєднання того і того стану, незважаючи на фізичну здатність рухатися нормально. Ці пацієнти можуть бути не в змозі почати або зупинити певну дію. Рухи та жести можуть повторюватися або бути безцільними.
Найпоширенішими ознаками кататонії є нерухомість, мутизм, відмова від їжі, витрішкуватість, негативізм, ригідність (позування), каталепсія (воскова гнучкість), стереотипія (безцільні повторювані рухи), ехолалія або ехопраксія, вербігерація (повторення безглуздих фраз). Не слід вважати, ніби пацієнти з кататонією не усвідомлюють свого оточення, оскільки деякі з них можуть детально згадати свій кататонічний стан і свої дії.
Існує декілька підтипів кататонії, які характеризуються специфічними руховими порушеннями та супутніми ознаками. Хоча кататонію можна розділити на різні підтипи, природна історія кататонії часто варіюється, і в однієї людини можуть існувати різні стани.
Підтипи Замкнена кататонія: ця форма кататонії характеризується зниженою реакцією на зовнішні подразники, нерухомістю або загальмованістю рухів, німістю, витрішкуватістю, позуванням та негативізмом. Пацієнти можуть годинами сидіти або стояти в одній і тій самій позі, можуть приймати дивні позиції та чинити опір рухам своїх кінцівок.
Збуджена кататонія: збуджена кататонія характеризується дивними манерами/жестикуляцією, виконанням безцільних або невідповідних дій, надмірною руховою активністю, неспокоєм, стереотипністю, імпульсивністю, збудженням та бойовим настроєм. Мова та дії можуть повторюватися або імітувати іншу людину. Люди в цьому стані надзвичайно гіперактивні і можуть мати марення та галюцинації. Кататонічне збудження зазвичай називають одним із найнебезпечніших психічних станів у психіатрії.
Злоякісна кататонія: злоякісна кататонія — це небезпечний для життя стан, який може швидко прогресувати протягом кількох днів. Він характеризується лихоманкою, порушеннями артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, частоти дихання, потовиділенням (пітливістю) та маренням. Деякі результати лабораторних досліджень є загальними для цього прояву хвороби; однак вони неспецифічні, що означає, що вони також можуть бути присутніми в інших станах і не є визначальними для діагностування кататонії. Ці лабораторні результати включають: лейкоцитоз, підвищений рівень креатинкінази, низький рівень сироваткового заліза. Ознаки та симптоми злоякісної кататонії значною мірою збігаються зі злоякісним нейролептичним синдромом (ЗНС), тому ретельний анамнез, огляд ліків і фізичне обстеження мають вирішальне значення для правильної диференціації цих станів. Наприклад, якщо пацієнт має воскову гнучкість і утримує позу проти сили тяжіння, коли пасивно переміщується в цій позі, то, ймовірно, йдеться про кататонію.
Інші форми :
Періодична кататонія є непослідовно визначеною сутністю. У школі Верніке-Клейста-Леонгарда це окрема форма «несистемної шизофренії», що характеризується рецидними гострими фазами з гіперкінетичними та акінетичними ознаками та часто психотичними симптомами, а також накопиченням залишкового стану між цими гострими фазами, який характеризується слабкими кататонічними ознаками та абуліями різного ступеня вираженості. Захворювання має сильний спадковий компонент. Відповідно до сучасних класифікацій, цей стан може бути діагностований як форма біполярного розладу, шизоафективного розладу або шизофренії. Незалежно від цього термін періодична кататонія іноді використовується в сучасній літературі для опису синдрому рецидивних фаз гострої кататонії (збудженого або загальмованого типу) з повною ремісією між епізодами, що нагадує опис «моторного психозу» у школі Верніке-Клейста-Леонгарда. Системні кататонії або систематичні кататонії визначені лише в школі Верніке-Клейста-Леонгарда. Це хронічно-прогресуючі стани, що характеризуються специфічними порушеннями вольової та психомоторної діяльності, що призводять до різкого зниження виконавчої та адаптаційної діяльності та здатності до спілкування. Вони вважаються формами шизофренії, але відрізняються від інших шизофренічних станів. Афективна згладженість та очевидна втрата інтересів є поширеними ознаками, але вони можуть бути пов'язані зі зниженою емоційною експресією, а не з відсутністю емоцій. Спадковість низька. З 21 різної форми (6 «простих» і 15 «комбінованих» форм), які були описані, більшість лише частково збігаються (якщо взагалі збігаються) з сучасними визначеннями кататонії або шизофренії, і тому їх важко класифікувати відповідно до сучасної діагностики. Ранні дитячі кататонії також є винятковим діагнозом для школи Верніке-Клейста-Леонгарда і відносяться до системних кататоній, які проявляються у маленьких дітей. Клінічно ці стани нагадують важкі регресивні форми аутизму. Хронічний розлад, подібний до кататонії, або аутична кататонія відноситься до функціонального погіршення, яке спостерігається у деяких пацієнтів із наявним розладом спектра аутизму та/або інтелектуальною недостатністю, що зазвичай має хронічно прогресуючий перебіг і охоплює ослаблені кататонічні симптоми, а також симптоми настрою та тривоги, які все більше заважають адаптивному функціонуванню. Початок, як правило, прихований, і його часто приймають за фонові симптоми аутизму. Часто спостерігаються уповільнення довільних рухів, зниження мови, абулію, посилення швидкої залежності та обсесивно-компульсивні симптоми; також повідомлялося про негативізм, (ауто-)агресивну поведінку та невизначені галюцинації. Як причини цього розладу, так і його прогноз видаються неоднорідними, і більшість пацієнтів демонструють часткове одужання після лікування. Схоже, це пов'язано з хронічним стресом у результаті життєвих змін, втрати зовнішньої структури часу, сенсорної чутливості та/або травматичного досвіду, супутніх психічних розладів або інших невідомих причин. Оскільки клінічну кататонію не завжди можна діагностувати, цей стан також було перейменовано на більш загальний термін «пізня регресія».
Ускладнення Перебуваючи в кататонічному стані, пацієнти можуть відчувати різні ускладнень. Характер цих ускладнень буде залежати від типу кататонії, яку має пацієнт. Наприклад, пацієнти зі замкнутою кататонією можуть відмовлятися від їжі, а це, у свою чергу, призводить до недоїдання та зневоднення. Крім того, якщо симптомом пацієнта є нерухомість, то у нього можуть розвинутися пролежні, скорочення м'язів і ризик розвитку тромбозу глибоких вен (ТГВ) та емболії легеневої артерії (ТЕЛА). Пацієнти зі збудженою кататонією можуть бути агресивними та жорстокими, що може призводити до фізичного травматизму. Кататонія може прогресувати до злоякісного типу, що супроводжуватиметься вегетативною нестабільністю та може становити загрозу для життя. Інші ускладнення також включають розвиток пневмонії та злоякісного нейролептичного синдрому.
Причини Кататонія майже завжди є вторинною причиною іншого основного захворювання, часто психічного розладу. Розлади настрою, такі як біполярний розлад і депресія, є найпоширенішими причинами прогресування до кататонії. Інші паралельні психіатричні розлади включають шизофренію, а також інші первинні психотичні розлади. Існує також зв'язок із розладами аутистичного спектра. Теоретики психодинаміки пропонували інтерпретацію кататонії як захисту від потенційно руйнівних наслідків відповідальності, а пасивність розладу приносить полегшення.
Кататонія також спостерігається при багатьох медичних розладах, включно з інфекціями (такими як енцефаліт), аутоімунними розладами, менінгітом, фокальними неврологічними враженнями (також з інсультами), алкогольною абстиненцією, різкою або надто швидкою відмовою від бензодіазепінів, цереброваскулярними захворюваннями, новоутвореннями, травмами голови та деякими метаболічними станами (напр.: гомоцистинурія, діабетичний кетоацидоз, печінкова енцефалопатія та гіперкальціємія).
Патогенез Патофізіологія, яка призводить до кататонії, досі залишається недостатньо вивченою, а точний механізм все ще є невідомим. Неврологічні дослідження пропонували декілька шляхів; однак залишається нез'ясованим: є певні прояви причиною чи наслідком розладу.
Вважається, що до кататонії причетні порушення ГАМК, передачі сигналів глутамату, серотоніну та дофаміну.
Крім того, також висувалося припущення, що в розвитку кататонії беруть участь шляхи, які з'єднують базальні ганглії з корою головного мозку і таламусом.
Діагностика Досі не існує остаточного консенсусу щодо діагностичних критеріїв кататонії. В американському діагностичному та статистичному посібнику з психічних розладів, п'яте видання (DSM-5) та в одинадцятому виданні Всесвітньої організації охорони здоров'я Міжнародної класифікації хвороб (МКБ-11) класифікація синдрому більш однорідна, ніж у попередніх виданнях. Проте чимало відомих дослідників у цій галузі пропонують інші варіанти щодо діагностичних критеріїв.
Класифікація DSM-5
DSM-5 не класифікує кататонію як самостійний розлад, а як синдром, пов'язаний з іншим психічним розладом, іншим медичним станом або як неуточнену кататонію. Кататонія діагностується за наявністю трьох або більше з таких 12 психомоторних симптомів у зв'язку з психічним розладом, захворюванням або нез'ясованими причинами:
ступор: відсутність психомоторної активності; не активно ставляться до навколишнього середовища каталепсія: пасивна індукція пози проти сили тяжіння воскова гнучкість: дозволяє лікарю надати пацієнту певної пози, що утримується протягом певного часу. мутизм: словесна відповідь відсутня або дуже слабка (за винятком відомої афазії) негативізм: опозиція або відсутність реакції на інструкції чи зовнішні подразники позування: спонтанне й активне утримання пози проти сили тяжіння манери, які є дивними, випадковими карикатурами нормальних дій стереотипність: повторювані, аномально часті, нецілеспрямовані рухи збудження, що не піддається впливу зовнішніх подразників гримаси: збереження фіксованого виразу обличчя ехолалія: імітація чужої мови ехопраксія: імітація рухів іншого.
Інші розлади (додатковий код 293.89 [F06.1] для позначення наявності коморбідної кататонії):
Кататонія, що пов'язана з розладом аутистичного спектра Кататонія, що пов'язана зі спектром шизофренії та іншими психотичними розладами Кататонія, що пов'язана з короткочасним психотичним розладом