Сідні ()Українська назва згідно з Газетирем (покажчиком) географічних назв світу . — К.: Мінекоресурсів України, 2006. — С. 1584. — колишнє місто та міська громада на східному узбережжі острова Кейп-Бретон у Новій Шотландії, Канада, у складі регіонального муніципалітету Кейп-Бретон. Сідні було засноване у 1785 році британцями і отримало статус міста в 1904 році та втратило цей статус 1 серпня 1995 року, при об’єднанні у регіональний муніципалітет.
Сідні було колоніальною столицею острова Кейп-Бретон до 1820 року, до об’єднання колонії з Новою Шотландією і переходом столиці до Галіфакса.
Швидке зростання населення відбулося відразу після початку 20-го століття, коли в Сідні відкрився один з головних металургійних заводів Північної Америки. Під час Першої та Другої світових воєн це був головний плацдарм для конвоїв, що прямували до Англії. Післявоєнний період став свідком значного скорочення кількості людей, зайнятих на металургійному комбінаті Dominion Steel and Coal Corporation, і урядам Нової Шотландії та Канади довелося націоналізувати його в 1967 році, щоб врятувати найбільшого роботодавця регіону, утворивши нову коронну корпорацію. під назвою Sydney Steel Corporation. Населення міста неухильно зменшувалося з початку 1970-х років через стагнацію заводу, і SYSCO було остаточно закрито в 2001 році. Сьогодні основними галузями є центри обслуговування клієнтів і туризм. Разом із Сідні-Майнс, Норт-Сідні, Нью-Вотерфордом і Глейс-Бей Сідні утворює регіон, який традиційно називають Індустріальним Кейп-Бретоном.
Історія
Рання історія 1700-х до 1899 Ще перед створенням постійного поселення в цих місцях була значна прибережна активність. Під час Американської революції 1 листопада 1776 року Джон Пол Джонс – батько американського флоту – відплив як капітан корабля Альфред, щоб звільнити сотні американських в’язнів, які працювали на вугільних шахтах у східному Кейп-Бретоні. Хоча зимові умови не дозволили звільнити в’язнів, місія таки призвела до захоплення Mellish, судна, що перевозило життєво важливий запас зимового одягу, призначеного для військ Джона Берґойна в Канаді.
Після кількох років воєнних дій у 1781 році відбулося морське зіткнення між двома французькими кораблями та британським конвоєм біля Сідні, Нова Шотландія, біля Спеніш-рівер, Кейп-Бретон. Конвой, який складався з 18 торговельних суден, включаючи дев'ять вугільних суден і чотири судна постачання, прямував до Спеніш-Рівер на острові Кейп-Бретон, щоб забрати вугілля для доставки в Галіфакс. Британські ескортні конвої зазнали значної шкоди, одне судно, Джек, було захоплено. Французькі кораблі також зазнали пошкоджень. Зрештою конвой все-таки зміг завантажити вугілля та транспортувати його до Галіфакса. Було вбито шестеро французьких моряків і 17 британських, ще більше поранених.
Сідні було засноване після війни полковником Джозефом Фредеріком Воллетом ДеБарресом і назване на честь Томаса Таунсенда, 1-го віконта Сідні, який обіймав посаду міністра внутрішніх справ у британському кабінеті. Лорд Сідні призначив полковника Де-Барреса лейтенант-губернатором нової колонії острова Кейп-Бретон. У листопаді 1784 року 600-тонний корабель «Бленгайм» висадив групу, яка складалася переважно з англійських громадян і демобілізованих солдатів. Група лоялістів зі штату Нью-Йорк (до якої входив Девід Метьюз, колишній мер Нью-Йорка за часів Британії), які тікали від наслідків Американської революції, влилася до числа іммігрантів після прибуття в сусідню колонію Нова.Шотландія. ДеБаррес прибув до Сідні 7 січня 1785 року. Він провів перше засідання своєї виконавчої ради 21 лютого 1785 року, де його було офіційно проголошено лейтенант-губернатором і було складено перші протоколи створення нової колонії. Місце, яке Де-Баррес обрав для нового поселення, було вздовж південно-західного рукава гавані Сідні, затопленої долини річки Сідні, яка є частиною затоки Спаніш-Бей. Між 1784 і 1820 роками Сідні було столицею британської колонії острова Кейп-Бретон. Віце-королівська резиденція була розташована на схід від військового табору уздовж вулиці Де-Баррес (і з тих пір перебудована на житловий район). Колонія була розформована та об'єднана з сусідньою Новою Шотландією в рамках бажання британського уряду розробити численні вугільні родовища навколо гавані; орендні угоди на які тримав герцог Йоркський. У 1826 році оренду було передано Генеральній гірничій асоціації, і промисловий розвиток навколо Сідні почав набувати форми.
Сідні отримало статус міста в 1885 році.
Сталеливарне місто 1900–1945
На початку 20-го століття Сідні стало домом для одного з найбільших у світі металургійних заводів, який живився численними вугільними шахтами в районі, належними до Dominion Steel and Coal Corporation. Економіка Сідні була значною частиною індустріального Кейп-Бретона з металургійним заводом, гаванями та залізницею, що прилягала до вугільних міст Ґлейс-Бей, Нью-Вотерфорд, Сідні-Майнс і Резерв-Майнс. Економічний бум, викликаний індустріалізацією, призвів до об’єднання громади в статусі міста в 1904 році. Зростання тривало до 1930-х років, коли Велика депресія спричинила уповільнення виробництва. Друга світова війна знову принесла заводу та вугільним шахтам процвітання.
Гавань Сідні відіграла важливу роль під час Другої світової війни. Колишня база Королівського флоту Канади, HMCS Protector, служила для вантаження і обслуговування конвоїв постачання, що прямували до Європи. Ці конвої, як правило, були повільнішими та мали префікс SC для повільного конвою. Те, що сталося з Конвоєм SC 7, було типовим через небезпеку, яку постійно створювали німецькі підводні човни біля узбережжя Кейп-Бретона та Ньюфаундленду під час Битви за Атлантику, коли 20 із 35 торговельних вантажних суден були потоплені на шляху до Англії. Сідніська гавань була однією з гарячих точок битви в затоці Св. Лаврентія. Під час цієї битви відбулися дві помітні атаки на кораблі: затоплення залізничного порома SS Caribou у жовтні 1942 року на шляху з Норт-Сідні до Порт-о-Баск, Ньюфаундленд; а також затоплення базованого в Сідні HMCS Shawinigan 24 листопада 1944 року в протоці Кебот, поблизу мису Норт острова Кейп-Бретон. Перевезення вугілля та виробництво сталі в Сідні зробили значний внесок у військові зусилля союзників, однак федеральний міністр промисловості К. Д. Гав віддав перевагу металургійній промисловості Центральної Канади, враховуючи її близькість до більшої робочої сили та меншу залежність від прибережних атак.
Повоєнні 1950–2014 роки До кінця 1960-х років для вугільної та сталеливарної промисловості настали важкі часи. П'ятниця 13 жовтня 1967 року, стала відомою як «Чорна п'ятниця», названа так через те, що Hawker Siddeley Canada, власники заводу, саме тоді оголосили про закриття заводу в квітні 1968 року. Як провінційний, так і федеральний уряд брали участь у переговорах. з власниками металургійного заводу, коли 19 листопада 1967 року громадяни Кейп-Бретона провели найбільшу акцію протесту в історії міста: «Парад занепокоєння». Близько 20 000 людей пройшли приблизно милю від воріт заводу до іподрому, щоб висловити свою незгоду з закриттям металургійному заводу. Новопризначений прем’єр-міністр Нової Шотландії Дж. І. Сміт і федеральний міністр охорони здоров’я та член парламенту Кейп-Бретону Аллан Дж. МакІчен виступили перед натовпом і запевнили їх, що відповідні уряди збираються допомогти. Через чотири дні уряд Сміта оголосив, що вони націоналізують завод, починаючи з 1968 року.
І сталеливарна, і вугільна промисловість залишалися у державній власності до кінця 20-го століття. На початку 1990-х років обидві галузі знову зазнали проблем і були остаточно закриті до кінця 2001 року. Змушене диверсифікувати свою економіку після закриття сталеливарного заводу та вугільної промисловості, Сідні розглянуло різноманітні можливості економічного розвитку, включаючи туризм і культуру, легку промисловість та інформаційні технології. Очищення колишнього металургійного заводу та токсичних Сіднійських смоляних ставків, які він залишив у затоці Мугга, були джерелом суперечок через вплив на здоров’я мешканців, хоча після закриття SYSCO це ще давало певну роботуWalker, T. R., MacAskill, D., Rushton, T., Thalheimer, A., & Weaver, P. (2013). Monitoring effects of remediation on natural sediment recovery in Sydney Harbour, Nova Scotia. Environmental Monitoring and Assessment, 185(10), 8089–8107. https://doi.org/10.1007/s10661-013-3157-8Walker, T. R., & MacAskill, D. (2014). Monitoring water quality in Sydney Harbour using blue mussels during remediation of the Sydney Tar Ponds, Nova Scotia, Canada. Environmental Monitoring and Assessment, 186(3), 1623–1638. https://doi.org/10.1007/s10661-013-3479-6Walker, T. R., MacAskill, D., & Weaver, P. (2013). Environmental recovery in Sydney Harbour, Nova Scotia: Evidence of natural and anthropogenic sediment capping. Marine Pollution Bulletin, 74(1), 446–452. https://doi.org/10.1016/j.marpolbul.2013.06.013Walker, T. R. (2014). Environmental effects monitoring in sydney harbor during remediation of one of Canada's most polluted sites: a review and lessons learned. Remediation Journal, 24(3), 103–117. . Очищення гудронного ставка було завершено у 2013 році з відкриттям Open Hearth Park, який розташований прямо на території колишнього металургійного заводу та приймав такі заходи, як концерт Aerosmith у вересні 2014 року.
Географія
Сідні розташоване на східному березі річки Сідні, де вона впадає в південний рукав Сіднійської гавані. Висота коливається від рівня моря до 66 м над рівнем моря.
На більшість об’єктів у межах колишнього міста вплинула забудова та розгалужена мережа міських доріг. Центральний діловий район розташований на півострові, що тягнеться до Південного рукава, утвореного річкою Сідні на західній стороні та Мугга-Крік на східній стороні. Найбільший парк у межах колишнього міста — Open Hearth Park..
Особливі райони включають пірс Вітні в північно-східній частині поряд із колишнім металургійним заводом, Ешбі в східній частині, Гардвуд-Гілл у південній частині та «North End», розташований на півострові, де знаходяться монастир Святих Ангелів і Сіднійський гарнізон відомий як парк Вікторія, штаб-квартира резервного піхотного полку горців Кейп-Бретона. Колишнє місто повністю оточує першу націю Membertou (резервацію корінних народів 28A та 28B).
Клімат Для Сідні характерні прохолодне літо та вітряна, волога та штормова зима, варіант вологого континентального клімату (за Köppen Dfb), який значно пом’якшується через близькість поселення до Атлантичного океану. Найвища температура, коли-небудь зареєстрована в Сідні, становила 18 серпня 1935 р. Найнижча зареєстрована температура становила 31 січня 1873 р., 29 січня 1877 р. та 15 лютого 1916 р..
Через відносно сильний вплив великих водних поверхонь у Сідні спостерігається сильна сезонна затримка, тобто лютий у середньому є найхолоднішим місяцем року, а серпень у середньому найтеплішим місяцем року. Навпаки, у більшості континентальних кліматичних зон Північної півкулі січень є найхолоднішим місяцем, а липень – найтеплішим.