Перший виступ УВО (також його називають першим частковим проявом) — терористичні та диверсійні акції, здійснені на території Східної Галичини та, меншою мірою, на Волині Українською Військовою Організацією (УВО) у 1921—1923 рр. найбільша інтенсивність якого припала на літо-восени 1922 р.
Передумови Після того, як Рада Послів Антанти погодилася на окупацію Польщею Східної Галичини, втраченої в польсько-українській війні, більшість українських політичних сил у Другій Польській Республіці (Речі Посполитій) продовжували сумніватися в праві Польщі керувати цією територією. 31 серпня 1920 року в Празі українські політики в еміграції, переважно ветерани польсько-української війни, заснували Українську Військову Організацію, яка поставила собі за мету створення незалежної української держави шляхом відокремлення від Польщі Львівського, Тернопільського і Станиславівського воєводствFlorentyna Rzemieniuk, Unici Polscy 1596—1946, Siedlce 1998, s. 202.
Хід виступів У середині 1921 року Євген Коновалець повернувся до Польщі з-за кордону і взяв під свій контроль провід УВО. Він змінив колегіальну систему прийняття рішень, яка була несумісна з підпільними умовами, запровадивши посади командирів. Таким чином реорганізований УВО почала проводити акціїRyszard Torzecki, Kwestia ukraińska w polityce III Rzeszy 1933—1945, Warszawa 1972, s.51.
Одним із перших актів терору став невдалий замах на Юзефа Пілсудського 25 вересня 1921 року у Львові, який здійснив член УВО, студент Степан Федак на псевдо «Смок».
Напад на главу держави спричинив численні арешти (27 осіб), що послабило сили УВО і призвело до тимчасового припинення нападів. Вони були знову відновлені в 1922 роціRyszard Torzecki, Kwestia ukraińska w polityce…, op. cit., s. 51.
Серед протестувальників домінували підпали — підпалювалися житлові та господарські будинки, купи зерна, сіна та соломи, які найчастіше належали поміщикам та осадникам. Другою за чисельністю категорією нападів були диверсійні акти — розривалися комунікації, розбиралися залізничні колії, підривалися мости, руйнувалися державні будівлі. Були також напади на представників польської держави — військових, поліцейських, чиновників, лояльних до польської держави українців. Особливо багато нападок було здійснено на кандидатів до сейму перед виборами, призначеними на 5 листопада 1922 року. Це призвело до масового виходу українців з виборчих комісій та до посилення бойкоту виборів, оголошеного Євгеном Петрушевичем та УВО. Боївки УВО майже не проводили акцій проти польського війська, але перед виступами охоче переодягалися в польські однострої.
У жовтні 1922 року УВО створив і запустив у Східній Галичині партизанський загін чисельністю близько 50 осіб під командуванням Степана Мельничука та Павла ШереметиRyszard Torzecki, Kwestia ukraińska w Polsce…, op. cit., s.62-63. Zdaniem Lucyny Kulińskiej oddział ten był proweniencji komunistycznej — zob. Lucyna Kulińska, Działalność terrorystyczna…, op. cit., s.174, przypis 43. Загін атакував хутори та колоністів, убив кандидата в посланці Березовського в Мишкові Кам'янко-Струмилівського повіту, але того ж місяця зазнав поразки. За наглим судом Мельничук і Шеремета були розстріляні 11 листопада 1922 року у ЧортковіLucyna Kulińska, Działalność terrorystyczna…, op. cit., s.309, przypis 16.
Окрім націоналістів до протестів приєдналися й комуністи.
Хронологія нападів, під час яких повідомлялося про загиблихLucyna Kulińska, Działalność terrorystyczna…, op. cit., ss. 161—181:
14 травня 1922 р. — убивство в Братковіцах рядового Міхалика, констебля на залізничному мосту 19 травня 1922 р. — у Долині вбито інформатора Долчана 27 липня 1922 р. — убивство старости в Підгорцях «за зраду українського народу» 22 серпня 1922 року під час замаху на старосту в Дулібах помилково вбили нічного сторожа Дмитра Кущака 27 серпня 1922 р. — у Підгорцях поблизу Стрия застрелено старосту гміни Антона Гната 14 вересня 1922 р. — у Любичі був розстріляний Міхал Лановий, член виборчої комісії. Вбивці — Роман Луцейко та Василь Крупа — були спіймані та розстріляні судом у Львові 29 листопада 1922 року . 17 вересня 1922 р. — розстріл в Кучуві Великому Юри Терейчука 8 жовтня 1922 року — в Жаб'ї вбито констебля Яна Буга 14 жовтня 1922 р. — убивство коменданта поста в Плаучі 15 жовтня 1922 р. — убито Сидора Твердохліба, педагога, поета, творця виборчого блоку «хліборобів», кандидата в депутати до сейму. Напад стався на залізничній станції Сапежанка поблизу с Керамічні вироби Strumiłowa 19 жовтня 1922 р. — убивство в Чорному Ласі біля с Підгаєцький поліцая Міхала Корчовського 19 жовтня 1922 р. — у Перемишлі вбито Теофіла Філіпова 24 жовтня 1922 р. — убивство лейтенента Томаша Черника, сторожа форту в Перемишлі 25 жовтня 1922 р. — убивство Шереметським відділом директора школи і кандидата в депутати Березовського. 2 листопада 1922 р. — розстріл Василя Пєчуляка, кандидата в депутати в Іспасі 4 листопада 1922 р. — розстріл у Пацикові біля с. Долина Ілька Васильчишина, бургомістра, кандидат у депутати 4 листопада 1922 р. — убивство в Росочах біля Коломиї Антонія Бахманюка, кандидата у депутати 16 листопада 1922 року в Келіхуві вбито члена виборчої комісії Миколая Мачицького 17 грудня 1922 р. — розстріл у Січковцях біля с Гусятин міського голови Яна Фурмана 22 січня 1923 р. — убивство багнетами поліцая і унтер-офіцера і двох рядових. Місцем злочину були Купчиці та Денисів Тарнопольського повіту 28 січня 1923 р. — розстріл констебля Накорецького в Козляку біля с Тернопіль
Кількість подій і понесених збитків У дослідженні 2-го відділу Генерального штабу Війська Польського за період січень 1922 — березень 1923 рр. перелічені такі категорії подійLucyna Kulińska, Działalność terrorystyczna…, op. cit., s.178: Вид акції Кількість повторень Спалені хутори та садиби 94 Невдалі підпали садиб і садиб 9 Спалені садиби колоністів 54 Невдалі підпали ферм колоністів 1 Загинули солдати, жандарми та ін 22 Вбивав своїх 13 Невдалі замахи на життя 11 Диверсійні акти 60 Невдалі диверсійні акти 8 Розграбовані особняки 11 Сутички з військами 18 Разом 301 За словами Люцини Кулінської, наведені дані є фрагментарними. Владислав Побог-Маліновський повідомив, що лише за перші сім тижнів 1922 року було 470 підпалів. За словами Петра Мірчука, тільки влітку-восени 1922 року було 2300 різного роду виступів. Тадеуш Ольшанський підрахував, що під час виборів до Сейму 1922 р. УВО та українські комуністи здійснили близько 2,3 тис. підпалів і тридцяти восьми диверсій на залізниці на шкоду Польській державіTadeusz Olszański, Historia Ukrainy XX wieku, Warszawa 1994, s. 128. Аналогічне число (2300) наводить Ришард ТоржецькийRyszard Torzecki, Kwestia ukraińska w Polsce…, op. cit., s.62. Ґжеґож Мотика вважає, що цифра близько 300 диверсій і диверсій ближча до реальності. Серед них він згадуєGrzegorz Motyka, Od rzezi wołyńskiej do akcji «Wisła», s.16:
17 нападів на державних службовців (5 осіб загинуло); 15 нападів на українців (9 осіб загинуло); 129 підпалів і пограбувань; 27 диверсій на державних об'єктах; 35 перерізів комунікацій.
За підрахунками 2-го відділу Генерального штабу польських збройних сил, внаслідок заворушень 1922—1923 рр. збитки (включаючи перевезення військ) становили щонайменше 15 мільярдів польських марок, тобто близько 800 тис. доларів.
Реакція польської держави Через статус Східної Малопольщі польська влада не оголошувала надзвичайний стан у відповідь на заяви УВО. Замість нього були введені «наглі» суди та смертна кара, також за злочини проти власностіLucyna Kulińska, Działalność terrorystyczna…, op. cit., s.184.
Поштовхом до більш інтенсивних дій проти УВО стали напади перед виборами до сейму, особливо вбивство Сидора Твердохліба. Завдяки свідченням одного з терористів, Михайла Дзиковського, було отримано багато секретної інформації про УВО. Було встановлено склад Верховного штабу УВО, ув'язнено близько 1500 осіб, хоча влада підрахувала, що безпосередньо в антипольських виступах брали участь близько 3000 осіб. Наприкінці листопада 1922 року Євген Коновалець під загрозою арешту разом з кількома іншими високопоставленими діячами УВО виїхав до Чехословаччини. Реакція влади призвела до зменшення масштабів протестів, хоча УВО продовжувала свою діяльність.
Перший виступ УВО сприяв підвищенню національної свідомості українського суспільства та гальмувала польське осадництвоLucyna Kulińska, Działalność terrorystyczna…, op. cit., s.183.
Див. також Другий виступ УВО
Бібліографія
Lucyna Kulińska, Działalność terrorystyczna i sabotażowa nacjonalistycznych organizacji ukraińskich w Polsce w latach 1922—1939, Kraków 2009, ; Ryszard Torzecki, Kwestia ukraińska w polityce III Rzeszy 1933—1945, Warszawa 1972;
Виноски