Францішек із Кракова — польський римсько-католицький і державний діяч, канонік, канцлер краківський і капелан надвірний Владислава Локетка.
Життєпис Народився, очевидно, в другій половині XIII століття у Кракові, походив із міщанської краківської родини. У документах фігурують згадки про його батька Марціна, дядька Пйотра, доньок останнього Янну та Свєнтославу, котра була одружена з Миколаєм, візником дружини князя Владислава Локетка княгині Ядвіги. Син Свєнтослави та Миколая, магістр Генрік навчався у Парижі, був писарем міста Кракова (1330–1332). Є також згадка про ще одного «онука» чи «внучатого племінника» Францішека — магістра Яна. Таким чином, родина Францішека була пов'язана з двором князя, а він сам міг пізніше сприяти кар'єрі своїх племінників.
У джерелах про Францішека згадується як про людину «невисокого походження, але високоосвіченого». У документі від 1303 року він згадується як «доктор декретів» (особа, що закінчила юридичний факультет університету), також у багатьох документах він згадується як магістр. Навчався в Паризькому університеті, де й здобув ступінь магістра вільних мистецтв. 1284 року з цим ступенем він опублікував у Парижі науковий трактатJan Fijałek, Przeszłość Nankera biskupa krakowskiego (1320—1. X. 1326), następnie wrocławskiego (f 10. IV. 1341) [w:] Księga pamiątkowa ku czci Bolesława Orzechowicza, Tom 1, Lwow, 1916, s. 277..
Вже від 5 липня 1295 року Францішек був каноніком і канцлером краківської катедри. Окрім пребенди від канонії, він володів ще двома престимоніальними селами Рудавою та РациборовиціJan Fijałek, Przeszłość Nankera biskupa krakowskiego (1320—1. X. 1326), następnie wrocławskiego (f 10. IV. 1341) [w:] Księga pamiątkowa ku czci Bolesława Orzechowicza, Tom 1, Lwow, 1916, s. 278.. Номінований був на ці посади краківським єпископом , каноніком був до кінця життя. Близько 1308 року став пробстом краківського Маріяцького костелу.
Під час перебування єпископа Мускати на вигнанні (1309-1317) магістр Францішек разом із кустосом катедральним Яростом і Миколаєм Варшовічом, здійснювали управління єпископським майном як адміністратори. Усунутий від управління дієцезією, краківський єпископ у серпні 1309 року звинуватив вищезгаданих трьох каноніків перед папським легатом Джентілісом за співучасть у його ув'язненніMaciej Maciejowski, Ostatnie lata Biskupa Krakowskiego Jana Muskaty (1317—1320) [w:] Gdańskie studia z dziejów średniowiecza nr 9, 2003, s. 105..
1315 року був канцлером сєрадзьким. Починаючи з 8 грудня 1316 року він уже згадується у документах як канцлер краківськийMaciej Maciejowski, Ostatnie lata Biskupa Krakowskiego Jana Muskaty (1317—1320) [w:] Gdańskie studia z dziejów średniowiecza nr 9, 2003, s. 98.. Цю посаду обіймав до кінця життя, будучи паралельно також капеланом Владислава Локетка.
1317 року згадується як канонік ґнєзненськийJan Korytkowski, Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych. T.2, Gniezno, 1883, s. 27.. Цього ж року єпископ Ян Муската повернувся до дієцезії та спробував поквитатися зі своїми колишніми опонентами. Безсумнівно, саме завдяки йому папська курія 1318 року вимагала від колишніх адміністраторів єпископських маєтків, зокрема, Францішека, повернення нібито незаконно зібраних ними доходів. Папа Іван XXII постановив стягнути з нього 4000 золотих, які Францішек сплатив частинами до 1323 рокуJan Fijałek, Przeszłość Nankera biskupa krakowskiego (1320—1. X. 1326), następnie wrocławskiego (f 10. IV. 1341) [w:] Księga pamiątkowa ku czci Bolesława Orzechowicza, Tom 1, Lwow, 1916, s. 279..
Перед 1320 роком отримав пробство віслицьке, яким керував його вікарій Сулка. Також, протягом 1325-1327 років був каноніком влоцлавським і сандомирськимJan Fijałek, Przeszłość Nankera biskupa krakowskiego (1320—1. X. 1326), następnie wrocławskiego (f 10. IV. 1341) [w:] Księga pamiątkowa ku czci Bolesława Orzechowicza, Tom 1, Lwow, 1916, ss. 278—279..
Помер Францішек у період між 10 серпня 1327 року та 23 квітня 1328 року.
Примітки
Джерела Zofia Kozłowska-Budkowa, Franciszek z Krakowa [w:] Polski słownik biograficzny T. 7 (1948—1958), Firlej Jan — Girdwoyń Kazimierz, Kraków; Wrocław, 1948—1958, s. 77.