Світло́вщина — село в Україні, у Лозівській міській громаді Лозівського району Харківської області. Населення становить 232 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Катеринівська сільська рада. З 31 серпня 2018 року у Катеринівському старостинському окрузі Лозівської міської громади.
Географія Село Світловщина знаходиться на лівому березі річки Лозова, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Катеринівка, нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Веселе. Поруч проходять автомобільна дорога і залізниця, найближча станція Панютине.
Історія За часи свого існування село Світловщина носило різні назви: «Ивановка», «Новоивановка», «Марковка»Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. Церкви и приходы прошедшего XVIII столетия. ‒ Вып. 1: Нынешние уезды ‒ Екатеринославский, Верхнеднепровский, Новомосковский и Павлоградский. ‒ Екатеринослав, 1880. ‒ 584 с.- С.36., «Святловское», «Свѣтловщина» і навіть «хутір Світлівщина». Сучасну назву село має з 50-х років ХХ століття.
У 1795 році у селі Світловщина (на той час Іванівка) був збудований дерев’яний Трьохсвятительський храм на честь Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого, тому від цієї дати село і веде свій літопис.Справочная книга Екатеринославской епархіи за 1913 годъ / Издание Екатеринославской Духовной консисторіи. – Екатеринославъ : Типографія Барановскаго, 1914. – 488 с. - С.328. (рос. дореф.) На початку 19 століття село перейшло у власність колезького радника Андрія Яковича Світловського, і в «Списку населених місць Катеринославської губернії» за 1859 рік воно вже згадувалося як «Ивановка (Свѣтловщина)» — село власницьке при балці Лозовій. Село налічувало 16 дворів, мало 102 мешканці (42 чоловіків і 60 жінок). - С.104.
У 1886 році «Ивановка (Святловское)» — колишнє власницьке село при річці Лозовій — належало до Михайлівської волості Павлоградського повіту Катеринославської губернії. Тут мешкали 77 осіб, налічувалось 22 дворових господарства.. - С.36..
1908 року село мало 24 двори, 210 мешканців (з них 98 чоловіків і 112 жінок)Справочная книга Екатеринославской епархии / Издание Екатеринославской Духовной консистории. – Екатеринослав, 1908. – 1103 с. - С.806-807 http://resource.history.org.ua/item/0009765.
У 1911 році Іванівка належала до Катеринівської волості Павлоградського повіту. На 33 домоволодіння і 208 мешканців (107 чоловіків і 101 жінка за даними 1908 року) її селяни мали 100 десятин землі (25 наділів по 4 десятини). На купленій землі мешканцями Іванівки та сусідніх сіл були утворені селянські товариства і співтовариства.Список населенных мест Павлоградского уезда Екатеринославской губернии / Издание Екатеринославской губернской земской управы. – Екатеринослав: Типография губернского земства, 1911. – 48 с.. - C.12-13, 41, 42
Під час суцільної колективізації у 1929 році мешканці сел Іванівка (Світловщина), Картамишівка та Лозова (два останніх згодом ввійшли до складу Катеринівки) утворили колгосп «Лозівщина»Наша спадщина: сторінками історії Лозівщини. – Лозова : ПП Плотников, 2008. – 36 с. - C.12-13. На початку 1950 року його було приєднано до катеринівського колгоспу ім. Орджонікідзе.Козороз О.Г. Орджонікідзевцям - 90. Віхи історії (початок) // Голос Лозівщини. - 2019. - 25 жовт. - с.3 У даний час землі колишнього к-пу ім. Орджонікідзе обробляє ПОСП «Агросвіт»Козороз О.Г. Орджонікідзевцям - 90. Віхи історії (продовження) // Голос Лозівщини. - 2019. - 1 лист. - с.3.
У 1930 році Іванівка мала 54 домоволодіння. За даними перепису 1926 року у селі мешкали 253 людини (124 чоловіків та 129 жінок)Залюднені пункти Харківської округи. Вид. 2-е / Харківський округовий виконавчий комітет. ‒ Х.: Держвидав "Господарство України”, 1930. ‒ 97 с. - C.43..
11 жовтня 1941 року Іванівка була окупована нацистськими військамиНаша спадщина: сторінками історії Лозівщини. – Лозова : ПП Плотников, 2008. – 36 с. - C.13. Визволена, як і сусідні з нею населені пункти Лозівського району, 16 вересня 1943 рокуСводка Совинформбюро на 16 сентября 1943. http://www.rosinform.ru/sovinformburo/203976-svodka-sovinformbyuro-na-16-sentyabrya-1943/ .
Після Другої світової війни село деякий час називалося «хутір Світлівщина», але вже на початку 50-х років ХХ століття отримало назву, під якою існує і досіУкраїнська РСР: Адміністративно-територіальний поділ: на 1 вересня 1946 року. Вид. перше / Відп. ред. М. Ф. Попівський. Інформайно-статистичний відділ при Секретаріаті Президії Верховної ради Української РСР. – К.: Українське вид-во політичної літератури, 1947. – 1064 с. - С. 607.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Лозівської міської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишнього Лозівського району (1923—2020), увійшло до складу новоутвореного Лозівського району Харківської області.
Релігія Трьохсвятительський храм «Справочная книга Екатеринославской Епархии» за 1908 рік стверджує, що Трьохсвятительський храм на честь Василя Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого у селі Світловщина (Іванівка) з’явився ще у 1725 році,Справочная книга Екатеринославской епархіи / Издание Екатеринославской Духовной консисторіи. – Екатеринославъ, 1908. – 1103 с. - С.780-783. (рос. дореф.) але наступне видання довідника та інші джерела вказують, що його було збудовано у 1795 році. У 1880 році при громаді Трьохсвятительського храму у селі Лозова (нині південна частина Катеринівки) було відкрито церковно-парафіяльну школу. У 1908 році у ній навчалися 25 хлопчиків та 12 дівчаток.
17 жовтня 1888 року поблизу села Бірки відбулася аварія імператорського потягу. Після евакуації поранених поїзд з родиною та свитою Олександра ІІІ прибув до станції Лозова. У залі третього класу вокзалу у присутності 400 чоловік настоятель Трьохсвятительського храму отець Феодор (Строцев) та отець Стефан (Штепенко) відслужили вдячний молебень за порятунок тих, хто залишився живий, і панахиду за загиблими. Після служби обидва священнослужителі були запрошені на обід, отримавши місця поруч з імператорським подружжям, а 6 грудня у Катеринославському кафедральному соборі кожного з них нагородили золотим кабінетним наперсним хрестом. Їхні храми отримали по комплекту шитого золотом і сріблом богослужбового облачення з малинового оксамитуСуарес О. Аварія царського поїзда // Голос Лозівщини. – 2003. – 17 жовт. – с.2.Корольковъ К.Н. Жизнь и царствованіе императора Александра III (1881-1894 гг.). – К. : Типографія И.И.Чоколова, 1901. - 170 с. – С.87-89. (рос.дореф.)Балабуха К. (Изъ воспоминаній корреспондента) // Южный край. – 1898. – 19 окт. – С.1-2. (рос. дореф.).
1908 року кам’яна однопрестольна церква була розширена за гроші дійсного статського радника Михайла Фадеєва з доданням церковних коштів. До церковної громади входили село Іванівка (Світловщина) з 21 домоволодінням та 162 вірянами, село Хлібне (80 дворів, 641 вірянин), село Лозова (нині південна частина Катеринівки) — 54 двори, 399 вірян, Катеринівка (197 дворів, 1553 вірянина). Причет парафії складали 61-річний священник Феодор Строцев (з 1885 року) та 25-річний псаломник Костянтин Хара (з 1905 року). Церква мала свої будинки для причту, бібліотеку, 120 десятин орної землі та сіножатей, капітал причту у відділенні Державного Банку налічував 600 рублів.
У 1913 році храм згадувався як кам’яний з дерев’яним куполом. Парафія мала церковної землі 121 десятину і 1100 квадратних сажнів. У 1913 році серед 1323 парафіян було проведено 30 хрестин, 35 шлюбів, 50 поховань. Причет парафії складали священник Феодор Строцев (мав дружину, двох дорослих дітей, а також виховував двох дітей померлого священника Стукановського. Мав казенну платню в 94 р. 84 коп.) та псаломник Костянтин Хара (мав дружину, двох малолітніх дітей, казенна платня складала 35 р. 28 коп). Церковний староста — селянин Роман Бобун.
На початку 30-х років ХХ століття храм було зруйновано. На початку ХХІ століття почалося його відродження. 12 лютого 2005 року в день святкування Собору Трьох Вселенських Святителів у селі відбулося урочисте освячення відродженого Трьохсвятительського храму. Тепер навколо нього знаходиться подвір’я (господарська частина) Свято-Архистратиго-Михайлівського жіночого монастиря міста Лозова.http://osnovahram.kh.ua/publ/monastyri_i_khramy/arkhangelo_mikhajlovskij_zhenskij_monastyr_g_lozovaja_kharkovskaja_obl/7-1-0-28
Світловська жіноча община На початку 90-х років ХІХ століття поміщиця Олена Михайлівна Фадеєва (уродж. Світловська) вирішила заснувати на своїх землях жіночий монастир. Вона виділила для цього 333 десятини землі, а також пообіцяла заповісти монастирю все родинне майно. У 1897 році єпископ Катеринославський та Таганрозький Сімеон підтримав цю ідею. На його думку, жіноча община могла б благотворно вплинути на місцеве населення, стати пристанищем для вдів і сиріт, влаштувати у своїх стінах жіноче училище тощо. Засновану общину було названо, як і храм, Трьохсвятительською. Діяла вона за правилами, встановленими для подібної общини у Нижньому Новгороді.Суарес О. Духовне життя Лозівщини // Голос Лозівщини. - 2003. - 10 черв. - С.2. Днем заснування общини вважається 11 лютого 1897 рокуhttps://smolenskij-chram.church.ua/stati/arxangelo-mixajlovskij-monastyr/.
На початку ХХ століття община опікувалася каплицею, збудованою на станції Лозова у 1891 році на честь порятунку імператора Олександра ІІІ у залізничній катастрофі 17 жовтня 1888 року поблизу станції БіркиПравославная богословская энциклопедия или Богословский энциклопедический словарь, содержащий в себе необходимыя для каждаго сведения по всем важнейшим предметам богословскаго знания в алфавитном порядке : издание под ред. проф. А. П. Лопухина : с иллюстрациями и картами. - Петроград : Т-во А. П. Лопухина, 1900-1911. - 26 см. - (Общедоступная богословская библиотека).Т. 5: Донская епархия - Ифика. - 1904. - VIII с., 1177 стб., 23 л. портр., к. : ил. - с. 365..
У 1905 році настоятелькою монастиря була призначена 66-річна Аполлінарія (Христина Деменова), яка навчалася грамоти в Білгородському монастирі Курської губернії, в чернецтві перебувала з 1877 року, у 1904 році отримала Наперсний хрест.
У 1908 році община мала 183 десятини землі, всі необхідні господарські споруди та приміщення для сестер. До складу общини входили 1 черниця та 74 послушниці, в тому числі 1 рясофорна і 1 указна.Справочная книга Екатеринославской епархіи / Издание Екатеринославской Духовной консисторіи. – Екатеринославъ, 1908. – 1103 с. - С.1100-1101.
У 1910 році настоятелькою Світловської трьохсвятительської жіночої общини була призначена монахиня Минодора 58 років, яка вступила до монастиря у віці 7 років, була пострижена в рясофор в 1888 році, в мантію в 1901 році. У 1913 році в монастирі жили 12 рясофорних і указних послушниць, і 64 жінки як послушниці. Окремого причту в обителі не було, богослужіння та треби звершував причет Трьохсвятительського храму.
Після 1917 року сестри та мешканки монастиря почали роз’їжджатися по інших обителях. У 1924 році тут ще знаходилась «Трудова релігійна община», але у її стінах вже розмістився Лозівський дитячий будинок (згодом — Лозівська дитяча трудова колонія). Станом на 1 січня 1925 року у колишніх будинках общини жили 36 осіб чоловічої статі та 43 жіночої.Описание населенных мест Екатеринославской губернии (на 1-е января 1925 г.) / Издание губисполкома. - Екатеринослав : Типо-Литография Екатерининской ж. д., 1925. - 634 с. - С.492-493. Згодом корпуси колишнього монастиря займали агротехнікум, колгоспна контора, піонерський табір, навчально-виробничий комбінат, територіальний центр для людей похилого віку та інші установи.