Росі́йська колекти́вна прови́на — концепція, що утворена під час російського вторгнення в Україну, яка полягає в тому, що росіяни несуть колективну провину за збройну агресію Російської Федерації проти України, воєнні злочини, геноцид українців, окупацію й анексію територій України та порушення прав людини. Базується на тому, що російське суспільство загалом не протестувало проти збройної агресії Російської Федерації проти України, а навпаки, підтримувало діяння російського уряду своєю бездіяльністю.

Оскільки Російська Федерація використала територію Республіки Білорусь для повномасштабного вторгнення в Україну, то існувала окрема дискусія і про колективну провину та / або відповідальність білорусів за дії незаконно обраної влади своєї держави.

Передісторія та термінологія

На початку XX століття поняття колективної відповідальності використовувався переважно тоталітарними державами. Наприклад, у СРСР окремі випадки колабораціонізму з нацистами були підставою для депортації цілих народів.

Після Другої світової війни принцип колективної відповідальності виник у контексті обговорення вини німецького народу за злочини нацистів. У рамках програми денацифікації Німеччини союзники з Антигітлерівської коаліції за багатьма німецькими містами розвішували плакати з написом «Ти винен»: на ньому був зображений палець, що вказує на того, хто дивиться, і фотографія Бухенвальда. Такі плакати викликали обурення в німецькому суспільстві, у якому виникало питання: «як звинувачувати звичайних німців у страшних злочинах нацистського режиму, коли вони нічого не знали і навіть якщо знали, то нічого не могли з цим вдіяти».

У 2022 році українська філософиня Оксана Довгополова зазначала, що саме після Другої світової війни особливо гостро виникли теми колективної провини та відповідальності через безпрецедентний характер скоєних тоді злочинів. Вона зазначала, що спочатку німці намагалися позиціонувати себе як жертву: «Ми заручники, ми постраждали, ми не хотіли нікого вбивати, ми не знали, що це відбувається». Однак таку позицію заперечували: «Ви відводили очі від того, що на сусіда вішали жовту зірку, коли ви ходили в магазини з табличкою, що євреїв тут не обслуговують, ви підтримували цю систему. Ви не протестували, ви нічого не робили, ви намагалися вдати, що нічого не відбувається».

Довгополова зазначала, що «свого часу Гітлер прийшов до влади в результаті демократичних виборів і мав величезну підтримку населення».

До теми провини Німеччини за нацистські злочини звертався Карл Ясперс, який писав писав: «Народ не можна перетворити на індивідуум. Народ не може ні героїчно загинути, ні бути злочинцем, ні вчинити морально чи аморально, це можуть завжди лише окремі його представники». Він вважав, що юридична, моральна та «метафізична» винність може бути «лише індивідуальною», проте на його думку за дії державних діячів, у яких опосередковано беруть участь усі громадяни, може бути «колективна політична відповідальність». Він вважав, що очищення Німеччини від нацизму можливе лише з визнанням колективної політичної відповідальності: «лише зі свідомості винності виникає свідомість солідарності та власної відповідальності, без якої неможлива свобода».

Ганна Арендт стверджує, що «коли всі винні, ніхто не винен». На її думку, якщо назвати якусь групу винною, то це «знімає з членів цієї групи відповідати за свої особисті вчинки». Проте, на думку Арендт, на відміну вини, відповідальність може поширюватися на спільність людей. Вона вважала, що у разі приналежності до політичної спільності, що передбачає пасивну співучасть у злочинах, що вчиняються від його імені, може йтися про колективну відповідальність.

На її думку, злочини нацистів проти людяності стали можливими через готовність середньостатистичного німця, «доброго сім'янина», поступитися своїми переконаннями задля гарантованих режимом матеріальних благ. При цьому такі люди виправдовували свої дії тим, що просто виконували накази.

Максим Кац стверджував, що росіяни несуть колективну відповідальність через російське вторгнення в Україну, адже російська армія й уряд діють від імені росіян, проте заперечував наявність колективної провини.

Полеміка На думку оглядачів Фонду Карнеґі, у російському суспільстві «шок 24 лютого був бентежним», попри те, що ситуація навколо України постійно нагнітається протягом кількох попередніх місяців.

Однак, як зазначали аналітики, «згодом ця фрустрація виявилася не у запереченні війни, не в антивоєнних настроях, а, навпаки, в активній чи пасивній підтримці „спецоперації“ та прийнятті її ідеологічних та моральних обґрунтувань». На їхню думку, після вторгнення в Україну в Росії почалося відновлення «путінської більшості», яке розпалося після закінчення кримського консенсусу.

Проте, оглядачі зазначали, що маса росіян, які підтримують вторгнення в Україну та Путіна, є неоднорідною. За даними оглядачів, до серпня 2022 року свою незгоду з тим, що відбувається, декларувало близько 20% росіян. Аналітики зазначали, що офіційна інформація про війну в Україні накладалася на уявлення, що давно сформувалися, у більшості громадян Росії про свою країну, ситуацію на пострадянському просторі, у Європі та світі.

Тому офіційний дискурс російської влади легко вкладався у світогляди росіян, проте що суперечило цій картині світу відкидалося як «брехня, русофобія і ворожа пропаганда».

На думку оглядачів Фонду Карнеґі, війна лише трохи змінила співвідношення між прихильниками і противниками режиму Путіна: здебільшого ті, хто вважав за краще дивитися новини по російському ТБ і підтримував владу ще в середині лютого, після початку війни здебільшого продовжили підтримувати дії Путіна, а ті, хто і до війни був в опозиції до чинної російської влади, не підтримали вторгнення.

У березні 2022 року Левада-Центр провів соцопитування, згідно з яким 89% респондентів схвалили війну проти України. У березні 2022 року Радіо Свобода стверджувала, що «за даними незалежних соціологів, три чверті росіян підтримують війну проти України».

Підтримка війни у російському суспільстві знизилася наприкінці 2022 року за результатами опублікованого виданням «Медуза» закритого соцопитування, проведеного Федеральною службою охорони Російської Федерації (ФСО Росії).

Згідно з опитуванням, за мирні переговори з Україною у листопаді виступали близько 55% росіян, а за продовження війни – лише 25%, хоча ще у липні ситуація була протилежною (57% за продовження війни та 32% за переговори).

Високі показники підтримки дій російської влади викликали безліч суперечок про те, чи можна довіряти опитуванням у Росії під час вторгнення в Україну.

Однак дослідники вказували, що контури ставлення до подій в Україні вгадувалися в результатах соцопитувань, що проводяться на рубежі 2021–2022 років. За їхніми даними, на початок лютого 2022 року дві третини російського суспільства підтримували Путіна, і в міру ескалації війни проти України ця підтримка зростала, а більшість росіян поклала відповідальність за початок конфлікту на Західний світ.

Проблема колективної відповідальності росіян Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну виникла складна дискусія про моральну відповідальність усіх росіян за війну, про справедливість бойкоту російської культури та правомірність західних санкцій, спрямованих проти росіян.

Багато росіян, хоча відчували сором за дії своєї країни, проте скаржилися на «несправедливість» санкцій, які торкаються «простих» росіян.

Німецький історик і професор Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана доктор Мартін Шульце Вессел вважав, що колективна відповідальність росіян має місце, адже Володимир Путін «не діє у порожньому просторі», а в культурному контектсі, продуктом якого він сам і є.

На думку професора, у цьому культурному контексті дуже сильною є ідея русофобії, ідея "блокування" Росії Західним світом, а також ідея "російської образи" на Західний світ: «Зрозуміло, що Путін – диктатор, який особисто вирішив розв'язати цю війну», проте «є і відповідальність Росії та росіян». Він наголошував: «ще у липні минулого року дав зрозуміти, що не хоче існування України як незалежної нації. Він розпочав війну проти української нації, а будь-яка війна проти нації має вимір геноциду».

Фахівець зі Східної Європи Роберт Остін вважав, що Захід не повинен перестаратися в "паплюженні росіян", але давня підтримка Володимира Путіна російським народом насправді заклала основу для цієї збройної агресії проти України.

Під час російсько-української війни у ЗМІ часто використовувався термін "Putin’s War", що обурювало українців.

Позиція України

Володимир Зеленський За кілька годин до повномасштабного російського вторгнення, 24 лютого 2022 року президент України Володимир Зеленський записав російською мовою відеозвернення до росіян, де він заявив, що «на кордоні з Україною дислоковано майже 200 тисяч російських солдатів, які найближчим часом можуть розпочати наступ на сусідню країну», що стане початком «великої війни на європейському континенті». Зеленський закликав громадян Росії виступити проти війни, кажучи, що «якщо керівництво Росії не хоче заради миру сідати за стіл із нами, можливо, воно сяде за стіл із вами». Наприкінці промови він запитав: «Чи хочуть росіяни війни? Я дуже хотів би відповісти на це запитання. Але відповідь залежить лише від вас».

Протягом першого місяця повномасштабної війни із Росією Зеленський записав ще кілька звернень до росіян.

Так, на своєму ранковому брифінгу 24 лютого, проведеного невдовзі після початку російського вторгнення, він заявив: «Багато залежить від російського народу. Громадяни Росії самі вибиратимуть, яким шляхом вони особисто. Усім, хто в Росії ще не втратив совість, настав час вийти і заявити протести проти війни з Україною».

25 лютого Президент у своєму зверненні говорив: «Усім громадянам [Росії], які виходять на протест, хочу сказати: ми вас бачимо. Це означає, що ви почули нас. Це означає, що ви нам починаєте вірити. Боріться за нас, боріться проти війни».

15 березня він казав: «Я вдячний тим росіянам, які не припиняють спроб донести правду. І особисто тій дівчині, яка увійшла до студії "Першого каналу" з плакатом проти війни».

23 березня Президент у зверненні до росіян заявив: «Якщо можете покинути Росію, зробіть це», щоб не віддавати податки на війну.

27 березня Зеленський дав перше після початку вторгнення інтерв'ю російським журналістам. У ході цього інтерв'ю він сказав, що в Україні і в нього особисто дуже погіршилося ставлення до Росії та російського народу, визнаючи, що хоча є в Росії люди, які підтримують Україну, проте він наголошував на глибокому розчаруванні в тому, що високий відсоток росіян через різні причин підтримали війну.

29 серпня Президент Зеленський заявив: «Не тільки президент Путін, але і вся Росія несе відповідальність за цю війну».

Інші діячі У березні 2022 року у відповідь на заклик канцлера Німеччини Олафа Шольца «не ображати людей, які приїжджають з Росії, це війна Путіна, тільки він несе відповідальність за це» український посол у Німеччині Андрій Мельник заявив: «Наймовчазніше російське суспільство підтримує війну де-факто. Путін - це лише верхівка айсберга», наголошуючи, що «це війна Росії на знищення України. Крапка. Ці росіяни – не інопланетяни. Вони льотчики, що бомбять українські міста, вбивають жінок та дітей».

24 серпня у річницю відновлення незалежности України голова МЗС України Дмитро Кулеба закликав країни Заходу припинити видачу віз росіянам: «Росіяни переважно підтримують війну проти України, вони мають бути позбавлені права перетинати кордони, доки не навчаться їх поважати… Туристи, бізнесмени та студенти мають бути позбавлені права подорожувати до країн Євросоюзу та G7».

Оцінки російських діячів

Російські опозиційні політики та громадські діячі неоднозначно відносяться до питання колективної провини росіян через збройну агресію Російської Федерації проти України.