Александер Фехер (; 19 серпня 1949, Ужгород, Українська РСР, СРСР) — словацький фізик, доктор наук, професор. Почесний академік АН ВШ України з 2016 року за відділенням фізики і астрономії.
Життєпис Народився 19 серпня 1949 р. в Ужгороді. Отримав диплом магістра з фізики в університеті ім. П. Шафарика в Кошицях (1971). Диплом доктора філософії з фізики отримав у цьому ж університеті (1979), а диплом доктора наук з фізики низьких температур — у Технічному університеті в Братиславі (1998).
Кар'єра Директор інституту фізики факультету природничих наук Університету імені П. Шафарика (2011—2019), професор фізики Університету імені П. Шафарика (з 1999), проректор з досліджень та інформаційних технологій Університету імені П. Шафарика (2003—2007), декан факультету природничих наук Університету імені П. Шафарика (1997—2003), доцент, керівник відділу експериментальної фізики факультету природничих наук Університету імені П. Шафарика (1990 — 1997), провідний дослідник Університету імені П. Шафарика (1977—1990), професор-візитер в Національному університеті Ціньхуа, Тайвань (лютий — травень 1995, лютий — квітень 1997), дослідник-візитер у Інституті фізичних проблем ім. П. Капиці РАН, Москва (березень — квітень, жовтень — грудень 1998), професор-візитер в університеті Жозефа Фур'є і CRTBT CNRS, Гренобль, Франція (жовтень — грудень 2001).
Наукові здобутки Отримано найнижчу температуру в колишній Чехословаччині, гелій-3 охолоджено до 280 мікрокельвінів; виявлено магнонний внесок у теплопровідність легких рідкісноземельних металів; спостережено лінійний терм у магнітній релаксації домену з гомогенною прецесією; виявлено балістичний резонанс і квантовий фононний транспорт у точкових контактах; експериментально спостережено спінові моди (екситони і зв'язані йонні станні), які були передбачені в Гайзенбергових планарних антиферомагнетиках з S=1 та підкритичною обмінною взаємодією; спостережено поведінку нефермівської рідини у кобальтатах, високо легованих натрієм.
Автор/співавтор понад 290 статей і приблизно 160 конференційних тез, які мають понад 1200 цитувань. Індекс Гірша 21.
Учасник і керівник численних міжнародних проєктів.
Педагогічна діяльність Лекційні курси: Загальна фізика. Фізика низьких температур. Фізика конденсованого середовища. Макроскопічні квантові системи. Сучасні тренди фізики.
Підготував 18 докторів філософії та 2 докторів наук.
Членство Європейське фізичне товариство (з 1995), Американське фізичне товариство (з 1996), Учене товариство Словаччини (з 2016).
Громадська та видавнича діяльність Член редакційних колегій журналів: «Acta Physica Slovaca» (2000 — 2006), «Вісник ХНУ ім. В. Н. Каразіна, серія фізики» (з 2012), «Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія фізики» (з 2019).
Член оргкомітетів багатьох міжнародних конференцій з фізики низьких температур. Член Словацької комісії з академічних ступенів (2011—2021). Член робочої групи Акредитаційної комісії Уряду Республіки Словаччина (2015—2019).
Нагороди та відзнаки Почесний доктор Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна (2009). Нагорода мера Кошиців за фізичні дослідження при наднизьких температурах (1994). Премія Словацької академії наук за створення бази колективного експериментального обладнання для фізики наднизьких температур і за досягнення в галузі фізики надплинного гелію 3 (2002). Медаль Словацької академії наук за внесок у розвиток природничих наук (2002). Медаль Карлового університету, Прага (2003). Відзнака Міністерства освіти і науки України за важливий особистий внесок у розвиток співробітництва в галузі науки і освіти (2005). Золота медаль Університету імені П. Шафарика в Кошицях (2009). Нагорода Ярослава Мудрого АН вищої школи України (2021).
Джерела
Посилання
Місце роботи, посада: Університет ім. П.Шафарика, Кошице, Словаччина; професор-емерит фізики