Чехословацький антикомуністичний рух опору — діяльність деяких організацій та персоналій повоєнної Чехословаччини, яка була спрямована на боротьбу з комуністичною ідеологією. В літературі та архівах також вживається назва Третій опір — на противагу Першому, який утворився під час Першої світової війни, метою якого було послаблення Австро-Угорської імперії та створення незалежної Чехословаччини, та Другому, який функціонував як антинацистський опір в 1939—1945 роках. Третій опір почав формуватись безпосередньо після Лютневого заколоту в Чехословаччині в 1948 році. Основна діяльність зменшилась до 1956 року, хоча остаточним завершенням діяльності опору вважається період Оксамитової революції.

Закон про незаконність комуністичного режиму та спротив йому

Перший закон, який засуджував комуністичний режим в Чехословаччині був Закон про незаконність комуністичного режиму та спротив йому (№ 198/1993) (), прийнятий 9 липня 1993 року Парламентом Чехії. У законі, стверджується, що комуністичний режим, який панував у Чехословаччині з 25 лютого 1948 року по 17 листопада 1989 року , був злочинним, нелегітимним і осудливим (§ 2, п. 1) і що Комуністична партія була (як і подібні організації, засновані на її ідеології) злочинною організацією (§ 2). Практичне значення закону мають такі частини: § 3, який говорить, що опір громадян проти цього режиму був законним, справедливим, морально виправданим і гідним поваги (навіть у випадку опору та союзу з іноземною державою). § 5, згідно з яким період комуністичного режиму не зараховується до строку давності кримінальних злочинів, якщо режим перешкоджав їх розслідуванню З фінансової точки зору найбільш важливим можна вважати § 8, який уповноважує уряд Чеської Республіки встановлювати одноразові або постійні доплати до пенсії, які мають на меті матеріально компенсувати невдоволення громадян, які постраждали під час режиму .

Закон про антикомуністичний опір та спротив 20 липня 2011 року Парламент Чеської Республіки схвалив Закон № 262/2011 «Про учасників опору та спротиву комунізму» (), який набув чинності 17 листопада 2011 року, тобто символічно в річницю падіння комунізму в Чехословаччині.Згідно з цим законом, опором та протидією комунізму вважається така діяльність, яка здійснювалася в період з 25 лютого 1948 р. по 17 листопада 1989 р., яка була вмотивована «політичними, релігійними чи морально-демократичними переконаннями» і водночас розвивалася з метою «усунути, суттєво послабити або порушити або іншим чином заподіяти шкоду комуністичній тоталітарній владі в Чехословаччині та відновити свободу і демократію» (§ 2). Для того, щоб будь-яка антикомуністична діяльність була визнана опором і протидією комунізму, вона також повинна відповідати одній із таких форм (§ 3): пункт 1: збройна боротьба проти комуністичного режиму в Чехословаччині, здійснення диверсій, співпраця з зовнішньою розвідкою демократичної держави, контрабанда або перетин державних кордонів з метою участі в опорі, або інші прояви хоробрості на підтримку збройних дій. За цю діяльність також можна отримати статус ветерана війни (§ 5); пункт 2: безперервна, довгострокова або іншим чином значна активність: а) В авторстві петицій і публічних заяв, або їх друк і розповсюдженняб) В організації публічних виступів проти комуністичного режиму, або в іншій явно антикомуністичній діяльностів): У політичній чи журналістській діяльності або в іншій явно вираженій антикомуністичній діяльності, яка здійснювалась за кордоном; пункт 3: активна участь у діяльності групи, члени якої здійснювали будь-яку з перерахованих вище дій; пункт 4: обіймання державних посад, які перешкоджали збереженню комуністичного режиму, якщо їх носій постраждав від серйозної форми переслідування щодо них; пункт 5: вищезазначена діяльність здійснювалася до 25 лютого 1948 року, якщо ця діяльність була пов'язана з ризиком, подібним до ризику після 25 лютого 1948 року. Водночас закон передбачає (§ 4), що посвідчення учасника опору комунізму не може бути видано тим особам, які співпрацювали з комуністичними органами безпеки (Служба Державної безпеки Чехословаччини), були членами Комуністична партія Чехословаччини Комуністичної партії Чехословаччини, чи інших комуністичних організацій, а також, які здобували вищу освіту у політичних чи військових спеціальностях і водночас брали участь у зміцненні комуністичної тоталітарної влади в Чехословаччині. Ці перешкоди можна подолати лише тоді, коли буде доведено, що діяльність у спротиві комунізму була довшою, масштабнішою чи інтенсивнішою, ніж будівництво комунізму. Посвідчення учасника опору та протидії комунізму видає Міністерство оборони Чеської Республіки, а видача посвідчення пов'язана з фінансовою винагородою в розмірі 100 000 чеських корун для живих учасників опору та спротиву та в деяких випадках також із винагородою 50 000 чеських корун для вдови чи вдівця (§ 6). Видача свідоцтва також пов'язана з коригуванням пенсії (§ 8), або здійсненням реабілітації (§ 11). Міністерство веде облік виданих сертифікатів (§ 9). На рішення міністерства можна подати апеляцію до Комісії з етики Чеської Республіки (§ 7).

Основні організації та групи опору Громадські організації: Клуб 231 Кліб відданих безпартійних () Хартія 77 Мілітарний опір (озброєний опір): Група братів Машіних () Чорний лев 777 () Світлана () Ярміла () Релігійні організації: Підземна церква () Білий легіон ()

Основні події та зібрання

1948 рік 25 лютого — 5-тисячна демонстрація студентів у Празі (переважно християнських та націонал-соціалістичних асоціацій) під час комуністичного перевороту. червень — липень — XI загальношкільний збір Сокола 22 — 23 серпня — католицьке спортивне паломництво організації Орел на гору Гостин 8-10 вересня — похорони Едварда Бенеша 1949 рік 17 травня — переворот Прокеша 19 липня — Пастирський лист чехословацьких єпископів: Голос єпископів і ординаріїв до вірних у годину великого випробування 1953 рік

31 травня — 5 червня — Пльзеньське повстання 1968 рік 31 березня — створення Клуб 231 8 квітня — заснування Клубу відданих безпартійних 1969 рік 16 січня — Ян Палах — протест проти окупації та пасивності нації шляхом самоспалення 25 лютого — Ян Заїц — послідовник Яна Палаха — протест самоспаленням 4 квітня — Євжен Плочек — 3-й живий факел — протест самоспаленням

Антиокупаційна демонстрація в Празі 1969 року 19 — 21 серпня — антиокупаційні демонстрації (переважно в Празі , Брно та Ліберці) 1977 рік 1 січня — Хартія 77 1978 рік 27 квітня — заснування Комітету захисту несправедливо притягнутих 1985 рік 5 липня — Крайове паломництво у Велеграді 1988 рік 25 березня — Демонстрація зі свічками Петиція Ініціативи католиків щодо вирішення ситуації релігійних громадян у Чехословаччині 1989 рік

29 червня — публікація петиції «Декілька речень» 11 — 13 листопада — екологічні протести в Тепліце 17 листопада — початок Оксамитової революції

Див. також Східноєвропейські антикомуністичні повстання Музей комунізму (Прага) Центральне керівництво внутрішнього опору (Чеський антинацистський опір) Людек Пахман Іван Мартін Їроус

Література BLAŽEK, Petr. Opozice a odpor proti komunistickému režimu v Československu 1968-1989. Praha: Dokořán :Ústav českých dějin FF UK, 2005. 355 s. ISBN 80-7363-007-9. NAVARA, Luděk; KASÁČEK, Miroslav. Příběhy třetího odboje. Brno: Host, 2010. 270 s. ISBN 978-80-7294-341-8. PEJČOCH, Ivo. Protikomunistické puče : historie pokusů o vojenské svržení komunistického režimu v Československu 1948-1958. Cheb: Svět křídel, 2011. 198 s. ISBN 978-80-86808-92-5. PEJČOCH, Ivo. Ženy v třetím odboji : kurýrky zpravodajských služeb, převaděčky a příslušnice protikomunistických odbojových skupin. Cheb: Svět křídel, 2014. 175 s. ISBN 978-80-87567-63-0. VEBER, Václav; BUREŠ, Jan. Třetí odboj : kapitoly z dějin protikomunistické rezistence v Československu v padesátých letech 20. století.Plzeň : Praha: Vydavatelství a nakladatelství Aleš Čeněk ; Ústav pro studium totalitních režimů : Metropolitní univerzita Praha, 2010. 335 s. ISBN 978-80-7380-306-3. VEBER, Václav. Třetí odboj ČSR v letech 1948-1953. Pardubice: Univerzita Pardubice, Fakulta filozofická, 2014. 373 s. ISBN 978-80-7395-786-5.

Примітки

Посилання

Пам'ять народу. Третій Опір Марія Бочкова. Коментована бібліографія до Історії Третього Опору