Конвенція про розміщення екіпажів (додаткові положення) 1970 року є конвенцією Міжнародної організації праці.International Labour Organization, 1970, Preamble. Вона була ратифікована Адміністративною радою МОП у Женеві 14 жовтня 1970 року як додаток до Конвенції про розміщення екіпажів (переглянутої) 1949 року.

Зміст Попередня конвенція розглядала такі суднові питання, як: спальне місце, їдальні та кімнати відпочинку, вентиляція, опалення, освітлення і санітарні приміщення.

Додаткові положення були необхідні через значні зміни в будівництві та експлуатації торговельних суден.

Положення застосовуються до державних або приватних морських суден, які здійснюють перевезення вантажів, пасажирів або будь-які інші комерційні цілі, зареєстровані на території, яка ратифікувала конвенцію. Воно не поширюється на судна, побудовані до того, як ці положення набули чинності, а також на деякі класи суден, такі як судна водотоннажністю менш як 1000 тонн, судна, що мають в основному вітрильний рух, судна, що займаються рибальством або китобійним промислом, а також судна на підводних крилах і судна на повітряній подушці.

Статті з 1 по 4 положень описують, на які судна поширюються положення, визначення та певні правові вимоги для країн, які приймають Конвенцію.International Labour Organization, 1970, Articles 1-4.

У статті 5 йдеться про стандарти для спальних приміщень.International Labour Organization, 1970, Article 5. Сюди входить мінімальна площа спальних приміщень і кількість людей, які можуть розміститися в одній кімнаті. Він також визначає, що старший інженер і старший офіцер повинні мати вітальню або денну кімнату, що прилягає до їх каюти.

Стаття 6 стосується їдалень.International Labour Organization, 1970, Article 6. У ньому вказується квадратура і наявність холодильника, приміщень для гарячих напоїв і прохолодної води.

Стаття 7 стосується кімнат відпочинку.International Labour Organization, 1970, Article 7. У ній зазначено, що кімната відпочинку повинна мати книжкову шафу, полегшувати читання та письмо, по можливості бути придатною для ігор. Далі йдеться про те, що на більших кораблях повинна бути кімната для паління або бібліотека для показу фільмів чи телебачення. Ці великі кораблі також повинні мати кімнату для хобі та ігрову кімнату. Він також рекомендує передбачити басейн.

Стаття 8 стосується санітарних приміщень.International Labour Organization, 1970, Article 8. Це містить надання умивальників, ванних кімнат, ванн або душів. Він також вимагає, щоб жінки, які працюють на борту судна, мали окремі санітарні приміщення. Стаття 8 також вимагає наявності засобів для прання, сушіння та прасування одягу.

Стаття 9 вимагає, щоб судна, до яких вона застосовується, мали туалет і раковину з гарячою та холодною проточною водою в приміщеннях поблизу ходового містка та машинного відділення.International Labour Organization, 1970, Article 9. Це також вимагає роздягальні та роздягальні для персоналу машинного відділення.

Стаття 10 вимагає, щоб, за деякими винятками, простір над головою в приміщеннях для розміщення екіпажу не був меншим за 198 см або 6 футів 6 дюймів.International Labour Organization, 1970, Article 10.

Стаття 11 стосується освітлення.International Labour Organization, 1970, Article 11. Це вимагає, щоб приміщення для розміщення екіпажу були належним чином освітлені. Він включає вимоги щодо забезпечення природного та штучного освітлення, а також забезпечення аварійного освітлення за потреби. Також потрібно, щоб лампа для читання була розташована в узголів'ї кожного ліжка.

Стаття 12 допускає певну гнучкість у правилах для «екіпажів, які мають різні та відмінні релігійні та соціальні практики».International Labour Organization, 1970, Article 12.

Ратифікації Станом на 2022 рік конвенцію ратифікували 32 держави. З ратифікованих держав 22 денонсували договір. Країна Дата Примітки Австралія 11 червня 1992 року денонсовано Азербайджан 19 травня 1992 року Беліз 15 липня 2005 року денонсовано Бразилія 4 квітня 1992 року денонсовано Кот д'Івуар 19 червня 1972 року Данія 10 липня 2003 року денонсовано Фінляндія 22 листопада 1974 року денонсовано Франція 24 березня 1972 року денонсовано Німеччина 14 серпня 1974 року денонсовано Греція 24 вересня 1986 року денонсовано Гвінея 26 травня 1977 року Ізраїль 21 серпня 1980 року Італія 23 червня 1981 року денонсовано Киргизстан 31 березня 1992 року Латвія 13 січня 2006 року денонсовано Ліван 12 червня 1993 року денонсовано Ліберія 5 серпня 1978 року денонсовано Люксембург 30 листопада 2005 року денонсовано Республіка Молдова 12 грудня 2005 року Нідерланди 1 серпня 1985 року денонсовано Нова Зеландія 31 травня 1977 року денонсовано Нігерія 12 червня 1973 року денонсовано Норвегія 14 березня 1975 року денонсовано Польща 10 вересня 1975 року денонсовано Румунія 11 жовтня 2000 року денонсовано Російська Федерація (як Радянський Союз) 27 серпня 1990 року денонсовано Росією Швеція 17 лютого 1972 року денонсовано Таджикистан 26 листопада 1993 року Туреччина 17 березня 2005 року Україна 24 серпня 1993 року Об'єднане Королівство 26 березня 1981 року денонсовано Уругвай 2 лютого 1977 року

Примітки

Посилання Текст. Ратифікації.