Я́хнівці — село в Україні, у Волочиській міській територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 849 осіб.
Символіка Затверджена 17 жовтня 2018 р. рішенням № 871 XLVII сесії міської ради VII скликання. Автори — Каріна Русланівна Відлацька, Андрій Валентинович Шевчук, Світлана Василівна Щесняк, К. М. Богатов, В. М. Напиткін.
Герб В лазуровому щиті вправо злітає срібний жайвір із золотими лапками та дзьобом, унизу жайвір супроводжується золотим колесом від воза. В правому червоному бічнику золотий полум'яний меч в стовп, в лівому червоному бічнику срібний спис в стовп. Щит вписаний в декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «ЯХНІВЦІ».
Полум'яний меч і спис — символи костьолу Архистратига Михаїла і церкви Св. Георгія, які існують в селі. Жайвір — знак великої кількості цих пташок в полях навколо села, колесо — символ легенда про першого поселенця, який, будучи прикутий татарами до воза, розірвав ланцюги і втік з полону.
Прапор Квадратне полотнище поділене на три вертикальні смуги, червону, синю і червону, у співвідношенні 1:2:1. На центральній смузі до древка злітає білий жайвір із жовтими лапками та дзьобом, унизу жайвір супроводжується жовтим колесом від воза. На древковій червоній смузі жовтий вертикальний полум'яний меч, на вільній червоній смузі білий вертикальний спис.
Географія Село Яхнівці розташоване в долині, має гарний вигляд, багато зелені. Село розкинулось зі Сходу на Захід. Це одне з найбільших сіл Волочиського району. Село віддалене від Волочиська на 18 км. Навколишні села: Лонки — З км, Клинини — 8 км, Курилівка — 5 км, Ожигівці — 8 км.
Історія
Легенда про заснування Згідно переказів, назва села Яхнівці походить від слова Ях. На місці села раніше була болотиста територія, поросла лозами. Недалеко на високому місці було село Соснівка, яке налічувало кілька десятків дворів. Нині на тому місці знаходиться поле, яке називається «соснове». Наприкінці XV ст. турки здійснили напад на Почаїв саме через Соснівку. Село було спалене, частину жителів турки вирізали, а фізично здорових забрали в полон. Залишили одного найсильнішого чоловіка, якого звали Яхно, щоб мастив їм вози. Вночі, коли лягали спати, прив'язували його до колеса воза, щоб він не втік. Маючи велику силу, однієї ночі він зубами вийняв льолика з колесом і втік від турків. Попав на трясовину в лози. В переказах, ці лози називались Турмановими, як місцевість пов'язана з перебуванням тут турків, яких звали турманами. Коли він трохи відпочив, він відв'язав себе від колеса і пішов на села. Там він знайшов собі другу жінку, бо першу разом з дітьми турки вбили і повернувся в ці лози. З часом прибували ще втікачі. Так розросталося село. Спочатку цлюдей, які прибували, називали яхнівцями, і з часом село назвали Яхнівцями. Коли зібралося більше людей, то зробили через поки невеличке село одну поздовжню дорогу з Сходу на Захід і три поперечних. Тоді зібралося два молодих хлопці і вони з іконою Ісуса Христа чотирма волами оборали село кругом двічі. Розповідають, що саме цьому село обминають великі біди.
Історично село розвивалося як українсько-польське.
XIX ст. Через багато років недалеко від села, яке заснував Яхно, оселяється пан Малинський, який прибрав до рук село. В нього був збудований дуже великий і гарний маєток, а селяни були закріпаченими і їх життя було важким. Реформа 1861 року дала особисту волю селянам, але не землю і колишні безземельні кріпаки змушені були працювати на панських ланах, заробляючи собі на нужденне життя. В селі не було ні лікаря, ні школи. Дітей кількох заможних селян навчав читати й писати піп. Зате в селі була корчма і власна панська ґуральня. На своїх клаптиках землі селяни орали сохою, врожаї були низькими. Більшість селян потрапили в кабалу до пана, який з кожним роком багатів і напередодні 1905 року побудував 5 фільварків.
XX ст. Аграрна столипінська реформа дозволила заможнім селянам вийти з сільської громади і заснувати хутір Пишинщину в стороні села Авратина.
Після жовтневого перевороту панський маєток було розгромлено, почався переділ землі.
У 1917—1921 роках влада у селі змінювалась багато разів, остаточний контроль отримали більшовицькі окупанти.
У 1929 році у селі почалась примусова колективізація.
У 1930 році колгоспники на своїх зборах дали назву колгоспу «Ленінський шлях». Головою колгоспу був житель села Бронівки, на прізвище Кміта.
Село постраждало внаслідок голодомору 1932—1933, який був організований урядом СРСР. За даними різних джерел тоді в селі загинуло близько 50 осіб. На сьогодні встановлено імена 29. Мартиролог укладений на підставі поіменних списків жертв Голодомору 1932—1933 років, складених Яхновецькою сільською радою. Поіменні списки зберігаються в Державному архіві Хмельницької області.
У 30-х роках в селі пройшли репресії. Людей видавав Луцько Хрін, якого згодом самого репресували. В кишені в нього знайшли документ, що він мав видати ще 40 комсомольців.
У пам'ять про жертви комуністичного терору в селі встановлено пам'ятник з надписом Жертвам Голодомору та комуністичних репресій
На фронтах Німецько-радянської війни загинуло 122 мешканців села.
Багато молоді було вивезено в Німеччину. Старостою в цей час в селі був Шевчук Петро. Молодь викликали в комітет і казали, кого будуть забирати. У 1943 році видали «геби» (повістки) з комісаріату як на військовозобов'язаних.
У вересні 1944 року село знову зайняли радянські війська.
У 1947 році у селі був голод. Люди з села ходили у Західну Україну: с. Токи й далі за річку Збруч найматися на роботу, щоб прогодувати себе і свою сім'ю.
У 1955 році побудовано корівник і свинарник. У 1956 році птахоферму, автогараж, механізовано ряд трудомістких процесів на фермах, в тому числі встановлено автонапувалки, кормозапарники, подрібнювач кукурудзи.
У 1957 році збудовано типовий свинарник, корівник, вівчарик.
В період 1950—1960 років в селі пройшло масове будівництво будинків.
У 1976 році в районі почалось укрупнення колгоспів. До села Яхнівців приєдналося два села: Лонки та Курилівка. В колгоспі було збудовано новий тваринницький комплекс, побудовано нову контору колгоспу.
У 1986 році в селі було збудовано нову школу. У школі діє майстерня, великий спортзал, їдальня.
Наприкінці 1986 року почалось роз'єднання колгоспів. Село Яхнівці відділилося.
У 1990 році в селі відкрито православну церкву, яка знаходиться в приміщення старого клубу. Приміщення клубу збудовано з цегли розібраних церков сіл Купеля, Курилівки та Авратина.
У жовтні 1993 року в селі проведено приватизацію земельних ділянок, а в 1996 році проведено розпаювання землі. Вся земля сільської ради була розпайована між людьми, які працювали в колгоспі та пенсіонерами. На пай припало в середньому 2.44Га.
У 1995—1996 роках проведено газифікацію села.
Сучасність 25 січня 2000 року колгосп «Ленінський шлях» перейменовано на ТзОВ і дано назву «Полісся». Частина людей вийшла з ТзОВ разом зі своїми паями і стали одноосібниками, які обробляють землю своїми силами і власною технікою.
До адмінреформи 2020 року у селі була Яхновецька сільська рада, до якої відносилося також село Лонки. 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Волочиської міської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Волочиського району, увійшло до складу новоутвореного Хмельницького району.
Релігійна ситуація
У селі зареєстровано три релігійні громади: Українська православна церква — Київський патріархат, Римсько-католицька церква, Українська автокефальна православна церква.
Відомі люди В селі народився Фарін Петро Опанасович (1923 — †2001) — повний кавалер ордена Слави (бойова нагорода армії СРСР). Салях Ніна Антонівна — депутат Верховної Ради УРСР 9-10-го скликань.
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Хмельницька область)
Примітки
Галерея
Посилання Погода в селі Яхнівці Голодомор у регіоні. Перелік населених пунктів Волочиського району Хмельницької області, що постраждали від Голодомору 1932—1933 років.