Вільгельм Фаупель (; 29 жовтня 1873, Лінденбуш — 1 травня 1945, Берлін) — німецький, аргентинський та перуанський офіцер і дипломат, генерал-лейтенант Перуанської армії і запасу вермахту. Кавалер ордена Pour le Mérite з дубовим листям.

Біографія В березні 1892 року вступив у 5-й артилерійський полк. З жовтня 1899 року служив у 41-му артилерійському полку. В липні 1900 року був відправлений в Китай у складі Німецького експедиційного корпусу, де брав участь у придушенні Боксерського повстання. Після повернення з Китаю був перепризначений на службу в 41-й артилерійський полк. У вересні 1904 року направлений в Німецьку Південно-Західну Африку, де брав участь у придушенні повстання гереро. У вересні 1907 року призначений в штаб 4-го армійського корпусу в Магдебурзі. З березня 1910 року — командиром роти 73-го артилерійського полку. В лютому 1911 року він залишив армію і як військовий радник вирушив в Аргентину. В січні 1914 року повернувся в Німеччину і знову був відновлений в армії, служив у Великому Генштабі в Берліні.

На початку Першої світової війни Фаупель став начальником штабу 25-ї піхотної дивізії. Учасник першої битви на Марні. В листопаді 1914 року призначений начальником штабу 18-го армійського корпусу. В листопаді 1915 року переведений у Великий Генштаб. З листопада 1916 року — начальником штабу 3-го армійського, з жовтня 1917 року — 8-го резервного корпусу, з червня 1918 року — 1-ї, з серпня 1918 року — 9-ї армії, з вересня 1918 року — армійської групи «С».

Після закінчення війни Фаупель залишився в армії і якийсь час служив у Генштабі. З січня 1919 року — командир добровольчого корпусу Герліца. Учасник придушення заворушень і Герліці, Дрездені та Магдебурзі. 31 березня 1921 року вийшов у відставку. В тому ж році вдруге вирушив в Аргентину як військовий радник. В 1926 році переїхав в Перу і став головним інспектором перуанських збройних сил. В 1930 році, після державного перевороту, в результаті якого було повалено президента Аугусто Легія, повернувся в Німеччину. З 1934 року — президент Іберо-американського інституту. З листопаді 1936 року — представником Німеччини в іспанському націоналістичному уряді. З 9 лютого 1937 року — посол Німеччини в Іспанії. 1 травня 1937 року вступив у НСДАП (квиток №3 900 003). 18 вересня 1937 року залишив посаду після конфлікту з командиром легіону «Кондор» Гуго Шперрле. 1 січня 1938 року залишив дипломатичну службу і знову став президентом Іберо-американського інституту. Під час битви за Берлін 1 травня 1945 знищив свою особисту переписку і документи інституту, після чого наклав на себе руки в Берліні на очах наступаючих радянських військ.

Звання

Фанен-юнкер (березень 1892) Фенріх (17 вересня 1892) Другий лейтенант (20 травня 1893) Лейтенант (1 січня 1899) Оберлейтенант (16 лютого 1901) Гауптман (13 вересня 1906) Майор (20 січня 1914) Оберстлейтенант (18 квітня 1918) Оберст (1 жовтня 1930) Генерал-майор запасу (31 березня 1921) Генерал-лейтенант запасу (27 серпня 1939) — підвищений з нагоди 25-ї річниці Таненберзької битви.

Нагороди

Столітня медаль Китайська медаль Медаль «За кампанію в Південно-Західній Африці» Залізний хрест 2-го і 1-го класу Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами Pour le Mérite з дубовим листям орден (8 або 18 червня 1918) дубове листя (№102; 4 серпня 1918) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) Почесний хрест ветерана війни з мечами Орден Ізабелли Католички, великий хрест (Іспанія; 1938) Орден Народної освіти (Португалія), великий хрест (1941) Імперський орден Ярма та Стріл, великий хрест (Іспанія; 1943)

Література Vanessa Conze Das Europa der Deutschen: Ideen von Europa in Deutschland zwischen Reichstradition und Westorientierung (1920–1970). — Oldenbourg Wissenschaftsverlag, 2005. — ISBN 978-3486577570. Reinhard Liehr, Günther Maihold, Günther Vollmer (Hrsg.) Ein Institut und sein General: Wilhelm Faupel und das Iberoamerikanische Institut in der Zeit des Nationalsozialismus. — Verlag Vervuert, Frankfurt 2003. — ISBN 3-89354-589-1.

Посилання

Фаупель на сайті Prussianmachine.com Фаупель на сайті Bundesarchiv.de