Акселераціонізм — це сукупність ідей, зокрема марксистських та реакційних концепцій, які просувають стрімке прискорення розвитку капіталізму через технологічні зміни, дестабілізацію існуючих систем, інфраструктури та соціальних процесів з метою здійснення радикальної соціальної трансформації, так званого "прискорення". Концепція також підкріплена постмарксистською ідеєю про те, що внутрішні протиріччя та нестабільність капіталізму можуть поставити під загрозу його розвиток, що може призвести до ліквідації системи та її класових структур внаслідок прискорення процесів. Акселераціонізм розглядає соціальні, економічні, культурні та лібідинальні сили, як ті, що сприяють прискоренню суспільних та економічних процесів. Фундаментальними для руху акселераціонізму були ідеї Жиля Дельоза та Фелікса Ґваттарі про детериторіалізацію та пропозиції Жана Бодріяра щодо «фатальних стратегій», пізніше розвинені та систематизовані у працях англійського філософа та автора терміну Темне Просвітництво Ніка Ленда

Починаючи з того моменту, акселераціонізм розглядається як ідеологічний спектр, що складається з протилежних лівих та правих варіантів. Обидва підтримують невизначену інтенсифікацію капіталізму та його структур, а також створення умов для досягнення технологічної сингулярності - гіпотетичної точки в часі, коли технологічний розвиток стає неконтрольованим і незворотним.

Проте, праві екстремісти, такі як неофашисти, неонацисти, білі націоналісти та прихильники переваги білої раси, використовували термін "акселераціонізм" у спосіб, що значно відрізняється від оригінальних теоретиків руху, щоб позначити "прискорення" расового конфлікту через вбивства, терористичні напади та інші насильницькі дії з метою створення білої етнодержави

Передумови Бенджамін Нойс, професор і письменник, ввів термін "акселераціонізм" в своїй книзі «Стійкість негативу» (The Persistence of the Negative: A Critique of Contemporary Continental Theory) у 2010 році, щоб описати траєкторію деяких постструктуралістів, які використовують неортодоксальні марксистські та контрмарксистські погляди на капітал. Ці автори включають Жиля Дельоза та Фелікса Гваттарі у їх книзі «Анти-Едіп» (Anti-Oedipus) 1972 року, Жан-Франсуа Ліотар у їх книзі «Лібідинальна економіка» (Libidinal Economy) 1974 року та Жан Бодріяра в їх книзі «Символічний обмін і смерть» (Symbolic Exchange and Death) 1976 року.

У своєму есе з 2017 року «Швидкий і брудний вступ до акселераціонізму», англійський альтернативно-правий теоретик і письменник Нік Ленд часто пов'язують зі створенням та надиханням основних ідей і концепцій акселераціонізму. У цьому есе він цитує ряд філософів, які висловлюють випереджальне ставлення до акселераціонізму, зокрема Фрідріха Ніцше, який у фрагменті «Волі до влади» стверджує, що «процес вирівнювання європейської людини є великим процесом, який не слід зупиняти: його слід навіть прискорити».Quoted in Original in The Will to Power §898. Дельоз і Ґваттарі, натхненні цією ідеєю для «Анти-Едіпа», подали безпрецедентний «революційний шлях» для увічнення тенденцій капіталізму, які згодом стануть центральною ідеєю акселераціонізму:

Ленд також наводить цитату з Карла Маркса, який в своїй промові «До питання про вільну торгівлю» 1848 року передбачив принципи акселераціонізму задовго до Дельоза та Ґваттарі, описавши вільну торгівлю як соціально деструктивну та провокуючу класові конфлікти, але в той же час ефективно аргументував її:

Ленд пояснює, що зростання швидкості сучасного світу супроводжується зменшенням часу, доступного для обдумування та прийняття рішень щодо його подій. Він описує капіталізм як ланцюг позитивного зворотного зв’язку, в рамках якого комерціалізація та індустріалізація взаємно збуджують одна одну в безперервному процесі. Ленд вважає, що найкращий спосіб боротися з капіталізмом - це активніше брати участь, щоб сприяти ще більшому експоненціальному зростанню та самовдосконаленню через творче руйнування. Він стверджує, що таке прискорення здібностей і технологічного прогресу властиве капіталізму, але неможливе для некапіталістичних систем. Ленд також стверджує, що капітал революціонізує себе більш ретельно, ніж будь-яка зовнішня революція могла б це зробити.

Сучасний акселераціонізм

Подальшому розвитку акселераційного руху в 1990-х роках сприяв Відділ досліджень кібернетичної культури (The Cybernetic Culture Research Unit — CCRU), що функціонував в Університеті Ворика з 1995 по 2003 рік, — філософський експериментальний колектив, до складу якого увійшли такі впливові соціальні теоретики, як Нік Ленд, Марк Фішер і Седі Плант. Серед видатних лівих акселераціоністів сьогодення можна відзначити Ніка Срнічека та Алекса Вільямса, авторів «Маніфесту політики акселераціонізму» (Manifesto for an Accelerationist Politics), а також колектив Laboria Cuboniks, авторів маніфесту «Ксенофемінізм: політика відчуження» (Xenofeminism: A Politics for Alienation) . Марк Фішер заявив, що "напади Ленда на академічних лівих ... залишаються влучними", проте "марксизм — ніщо, якщо він не є акселераціоністським". Порівнявши явище расового капіталізму зі стратегією акселераціонізму, Арія Дін у своїх працях стверджувала, що бінарність між людьми, машинами та капіталом уже поставлена під сумнів досвідом темношкірих в часи атлантичної работоргівлі, зокрема через ставлення до рабів як до знелюдненого капіталу. Книга Бенджаміна Х. Браттона «Стек: про програмне забезпечення та суверенітет» (The Stack: On Software and Sovereignty) стосується ідей акселерації та зосереджена на тому, як інформаційно-технічна інфраструктура підважує сучасну політичну географію, пропонуючи відкриту "проектну" взаємодію. Книга Тіціани Терранової «Red Stack Attack!» пов'язує модель стека Бреттона з лівим акселераційним рухом. З ксенофемінізму вийшла течія акселераціоністської думки, відома як "гендерний акселераціонізм", яка стверджує, що знищення патріархату та гендерної бінарності є не просто кращим майбутнім, а прямою необхідністю для прискорення капіталізму.

Лівий акселераціонізм Марк Фішер, колишній член CCRU та наставник Срнічека та Вільямса, часто приписується теорія лівого акселераціонізму, відомого як «L/Acc». Метою цієї теорії є дослідження традиційним способом шляхів, за допомогою яких сучасне суспільство може отримати потужний імпульс для створення майбутнього, яке буде справедливим і визвольним. Хоча обидва напрямки акселераціонізму базуються на ідеях подібних мислителів, лівий акселераціонізм відрізняється тим, що його метою є використання цих ідей для досягнення егалітарного майбутнього. Однак, Нік Ленд висловив свою критику щодо цих ідей в інтерв’ю The Guardian, стверджуючи, що "ідея, що саморушна технологія може бути відокремлена від капіталізму, є глибокою теоретичною помилкою". Замість цього він висунув ідею експериментів та марення, відходячи від оптимістичного егалітаризму, який притаманний акселераційному мисленню.

Інші способи використання терміна Відтоді, як «акселераціонізм» був введений у 2010 році, цей термін набув кількох нових значень, зокрема правоекстремістськими рухами та терористичними організаціями , що призвело до того, що термін неодноразово ставав сенсаційним. Кілька коментаторів використовували ярлик акселераторіста для опису суперечливої політичної стратегії, сформульованої словенським філософом, теоретиком фрейдо-марксизму та письменником Славоєм Жижеком . Прикладом цього, який часто наводять, є те, що в листопаді 2016 року в інтерв’ю Channel 4 News Жижек заявив, що, якби він був американським громадянином, він проголосував би за колишнього президента США Дональда Трампа як кандидата, який, швидше за все, порушить статус-кво політики в країні. ця країна.

Ультраправий акселераціоністський тероризм З кінця 2010-х років, хоча маючи свої оригінальні філософські та теоретичні інтереси, термін "акселераціонізм" все частіше використовують міжнародні мережі неофашистів, неонацистів, білих націоналістів і білих расистів для позначення своїх правих екстремістських цілей. Вони визнаються за те, що домагаються "прискорення" расового конфлікту насильницькими засобами, включаючи вбивства, терористичні атаки та остаточний колапс суспільства, щоб створити білу етнодержаву. Ультраправий акселераціонізм є небезпечним для громадської безпеки, оскільки він пропагує використання насильства, саботажу, масових вбивств та вбивств високопоставлених осіб з метою дестабілізації та знищення сучасного суспільства, щоб створити фашистську державу на етнонаціоналістичних засадах. Ці ідеї були поширені у творах, таких як Siege Джеймса Мейсона, який є інформаційним бюлетенем члена Американської нацистської партії та Фронту націонал-соціалістичного визволення, а також форумом Iron March і Atomwaffen Division, правими екстремістськими організаціями, пов'язаними з терористичними нападами, вбивствами та нападами. За словами Юридичного центру боротьби з бідністю (SPLC), акселераціоністи вважають, що насильство є єдиним способом досягнення їхніх політичних цілей, і вони бачать сучасне суспільство як непоправне, тому прагнуть його знищити, щоб замінити його фашистською державою на етнонаціоналістичних засадах

Брентон Гаррісон Таррант, винуватець стрілянини в мечеті Крайстчерча, внаслідок якої загинула 51 людина та було поранено ще 49, рішуче заохочував правий акселераціонізм у розділі свого маніфесту під назвою «Дестабілізація та акселераціонізм: тактика». Це також вплинуло на Джона Тімоті Ернеста, винуватця пожежі в мечеті Ескондідо в мечеті Дар-уль-Аркам в Ескондідо, Каліфорнія ; і вчинення стрілянини в синагозі Poway, яка призвела до одного загиблого та трьох поранених, і вплинула на Патріка Крузіуса, виконавця стрілянини в El Paso Walmart, у результаті якої загинуло 23 людини та було поранено ще 23. Таррант і Ернест, у свою чергу, вплинули на Юрая Крайчика, виконавця стрілянини в Братиславі 2022 року, в результаті якої загинули двоє відвідувачів гей-бару. Батальйон «Січ» закликав своїх членів купити примірник маніфесту Тарранта, заохочуючи їх «надихнутися» ним.

Хоча праві екстремістські групи та пов’язані з ними терористичні акти вважаються безумовно неправильними, критична теорія, яка була джерелом натхнення для ідей акселераціонізму, була розроблена Лендом. Ленд сам зацікавився теїстичною сатаністською організацією Орден дев'яти кутів (ONA), яка пропагує неонацистський тероризм і назвала свої роботи "настійно рекомендованими" в своєму блозі. З початку 2010-х років, ідеологія та релігійні погляди Ордену дев'яти кутів, заснованого британським неонацистом Девідом Маяттом у 1974 році, стали впливати на військові неонацистські та неофашистські повстанські групи, які пов'язані з правими міжнародними мережами крила екстремістів та білими расистами, зокрема форумом Iron March.

Фашистські акселераціоністські організації

Atomwaffen Division — це неонацистська терористична організація, яку в 2013 році Брендон Рассел визнав відповідальною за численні вбивства та плани масових жертв. Atomwaffen була заборонена як терористична організація у Великій Британії, Канаді та Австралії. «База» — це неонацистська парамілітарна група ненависті та тренувальна мережа, яка виступає за перевагу білої раси, сформована в 2018 році Рінальдо Наццаро та діє в Сполучених Штатах, Канаді, Австралії, Південній Африці та Європі. її вважають терористичною організацією в Канаді, Австралії, Новій Зеландії та Великобританії. Combat 18 — це неонацистська організація, яка була заборонена в Канаді та Німеччині та причетна до вбивства Вальтера Любке та підпалу у Віткові у 2009 році .