Коза́чки — село в Україні, у Летичівській селищній територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 568 осіб.
Розташування
Село Козачки розміщене на південь від центру територіальної громади м. Летичів на віддалі 8 км, від обласного центру м. Хмельницький — 50 км. Найближчі залізничні станції: Комарівці — на віддалі 12 км у південно — східному напрямку. Деражня — на віддалі 15 км у південному напрямку. Село Козачки межує з такими селами: Осикове — на віддалі 4 км з південного заходу. Російська Буда — на віддалі 5 км з південного заходу. Малаковщина — на віддалі 5,5 км з південного заходу. Снітівка — на віддалі 7 км з заходу. Анютино — на віддалі 3,5 км з південного заходу. Залетичівка — на віддалі 7 км з півночі. Грушківці — на віддалі 6 км з північного сходу. Варенка — на віддалі 3 км з північного сходу. Городище — на віддалі 4 км з південного сходу. Старий Майдан — на віддалі 4 км з південного заходу.
Рельєф Розміщується село в центральній частині Волинсько — Подільської височини, Подільського плато, тому рельєф населеного пункту досить горбистий. Серед зовнішніх рельєфоутворюючих чинників найбільше значення має діяльність поверхневих вод. Водна ерозія (розмив і змив відкладів текучими водами опадів) утворює промоїни, яри, балки, долини з пологими схилами. Змив відкладів призводить до виположування схилів та вирівнювання поверхонь. Мікрорєльєф виражений неглибокими «блюдцями» і видолинками. По витоках річки Згар є своєрідні зниження, низини і долини.
У східній частині села розміщується довга долина — берег, який тягнеться від Старого Майдану до Варенки. Цією долиною тече річка Безіменна, яка є витоком річки Згар. (Згар — річка довжиною 95 км, права притока Південного Бугу. Площа водозбірного басейну 1170 км². Похил 0,91 м/км. Долина трапецієподібна, завширшки 4 км, глибиною до 30 м. Заплава двостороння, у верхів'ї заболочена, шириною 50-100 м, до 2,5 км на окремих ділянках. Річище розчищене і відрегульоване на значному відрізку. Стік урегульовано водосховищами і ставками. Бере початок біля с. Козачки. Тече територією Летичівського району Хмельницької області та Літинського, Жмеринецького, Калинівського районів Вінницької області). Долина заболочена. У жарку погоду літом витоки річки висихають і значна частина долини використовується як сінокіс і лише в центральній частині, біля так званої Гарбарської гори, розміщується ставок. До цієї долини приєднується дві коротких долин, що тягнуться з державного лісового фонду. На цих долинах теж розміщуються ставки, народна назва яких, Брильський і Вгорський. Одна долина перетинає дорогу, що веде до села Осиково інша перетинає дорогу, що веде до села Старий Майдан.
Дві довгі вулиці йдуть невеликими підвищеннями в напрямку до села Снітівка. Господарство селянської спілки розміщується теж на підвищенні, від якого в усі сторони розташовуються балки, а в сторону села Анютино — широка долина, що веде аж до річки Вовк. Село Козачки майже з усіх сторін оточено лісами, які розступаються лише дорогою до м. Летичів.
Водойми Територією села протікають витоки річки Згар, а на цих витоках розміщені ставки: Гарбарський — 11,55 га, Угорський −3,98 га і Брильський — 4,29 га.
Корисні копалини Корисні копалини на території села представлені тільки будівельною глиною і піском. На заболочених долинах є незначні запаси торфу, який можна було використовувати як добриво на полях. Як паливо він не використовувався. На глибині 100 м виявлено потужний шар сірого граніту. Подальша розробка родовища не велася зважаючи на велику глибину залягання граніту.
Клімат Територія села Козачки має помірно-континентальний клімат з теплим літом, м'якою зимою і достатньою кількістю опадів. Він сформувався під впливом різноманітних чинників. Головним з них є географічна широта, з якою пов'язана висота Сонця над горизонтом і величина сонячної радіації. Висота Сонця над горизонтом на території села в червні в полудень досягає 63-65°, у грудні — 16-18°, а в рівнодення — 39,5-41,5°. Тривалість дня змінюється від 8 до 16,5 години. Неоднакові показники висоти Сонця над горизонтом та зміни хмарності протягом року впливають на зміну сонячної радіації від 130 кал/см² в грудні до 530 кал/см² в червні, досягаючи за рік 101 ккал/см².
Село розміщене в глибині материка, і тому на клімат мають вплив континентальні повітряні маси, які приносять суху погоду. Взимку сюди доходить повітря Сибірського антициклону, яке приносить холодну погоду, а влітку має вплив Азорський максимум. Навесні і на початку осені на територію села проникає арктичне повітря, яке приносить різке похолодання. В усі пори року територія села перебуває під впливом циклонів, які формуються над Атлантичним океаном. Влітку вони зумовлюють значну хмарність, опади, зниження температури повітря, а взимку — потепління, відлиги, снігопади. Найтепліший місяць — липень, найхолодніший — січень. Влітку найвищі середні температури повітря спостерігаються (18,8°-19,3°С). Середні січневі температури повітря найнижчі (-5,4°С).
Вторгнення континентальних повітряних мас приводить до значних коливань температури повітря в усі пори року. Влітку повітря може нагріватись до +39°С (абсолютний максимум), а взимку охолоджуватись до −34°С (абсолютний мінімум).
На території села випадає достатня кількість опадів (530—670 мм на рік). Найбільша кількість опадів випадає влітку, найменша — взимку. В літній період часто бувають зливи, грози, іноді — град. Сніговий покрив утворюється в другій половині грудня і тримається, переважно, до першої декади березня. Товщина його незначна (10-15 см).
Протягом року над територією села дмуть переважно північно-західні і північно-східні вітри. Вони мають і найбільшу швидкість. Влітку переважають північно-західні і західні вітри, а взимку — північно-західні і південно-східні. Взимку їх швидкість більша, ніж улітку. Кількість днів з тихою погодою влітку майже в півтора раза більша, ніж узимку. Чітко виділяються пори року. Кожна з них має свої особливості. Зима коротка і м'яка, з частими відлигами. Вона триває 110 днів. Кількість днів із сніговим покривом досягає 75-95. Відлиги і різкі коливання температури повітря часто наносять шкоду озимим культурам.
Фауна і флора
Рослинний світ На ділянці витоків р. Згар природні рослинні угруповання збереглися у найменш порушеному стані. Спостерігаються угруповання вільхових лісів, зарості верб, вологих лук, боліт, прибережно-водна рослинність.
У вільховому лісі зустрічаються угруповання гадючника оголеного, домінує гравілат річковий, зустрічаються розрив-трава звичайна, щучник дернистий, сідач коноплевий, хвощ лучний, кропива дводомна, підмаренник чіпкий, дутень ягідний тощо.
Уздовж вузького русла спостерігаються коридорні зарості верб білої, попелястої, вушкатої подекуди зустрічається верба кошикова та козяча.
Луки, особливо сінокосні, мають непорушений трав'яний покрив та багатий видовий склад. Переважає костриця лучна, тонконіг лучний, осока шорстка, тимофіївка лучна та лисохвіст лучний. Значна частка припадає на жовтець їдкий, кмин звичайний, подорожник звичайний, конюшину повзучу та кульбабу лікарську. Зустрічаються також конюшини лучна, хмельоподібна та середня, гірчак зміїний, чина лучна, гребінник гребінчастий та багато інших — загалом понад 50 видів.
На пониззях формуються угруповання з переважанням осоки гострої, калюжниці болотної та хвоща лучного, костриці лучної.
На пасовищах травостій низький, (до 5 см заввишки) з проективним вкриттям 70-80 %, складений видами, найстійкішими щодо витоптування (конюшина повзуча, подорожник великий, райграс багаторічний, пирій звичайний, спориш звичайний тощо), зростають також кульбабочки осінні, роман собачий, стенактис однорічний, гикавка сіра, жовтець несправжньо бульбистий, суховершки звичайні. Вирізняються поодинокі рослини або плями з вкриттям до 60 % будяка кучерявого.
На болотах на знижених перезволожених місцях зустрічається комиш лісовий, лепешняк великий, рогіз широколистий та вузьколистий, осока прибережна та гостра, півники болотяні, живокіст лікарський, гірчак, незабудка болотна тощо.
Серед листяних дерев наших лісів с. Козачок досить поширеним є дуб звичайний, граб звичайний. Найчастіше зустрічається береза бородавчаста, або повисла і береза пухнаста. Справжньою окрасою наших лісів є клен гостролистий та липа. Досить звичайними лісах є ясен звичайний, верба, вільха. На галявинах і узліссях можна зустріти горобину звичайну. Досить поширеними є ліщина звичайна, калина, шипшина собача, барбарис звичайний, ожина, бузина чорна, бузина червона і бузина трав'яниста.
У весняну пору, коли ліс ще не поспів одягнутися в пишне смарагдове вбрання, особливо в її погожу днину, відкривалася неповторна картина масового строкато-барвистого шумовиння білого, ніжно-блакитного, світло — i темно — бузкового, соковито-зеленого, кремово-жовтого кольорів. Таким є синузія ранньовесняної квітучої флори, серед якої, ряст ущільнений, ряст порожнистий, підсніжник білосніжний, зірочки жовті, анемона жовтецева, пшінка весняна, зубниця залозиста, печіночниця звичайна, розрив-трава, проліска, мати-й-мачуха, ряст, медунка, фіалки, сон, первоцвіт весняний, петрів хрест лускатий, чина весняна, розхідник плющоподібний. Найцікавішими у травні є конвалія звичайна, купина лікарська, горлянка повзуча, веснівка дволиста, суниці лісові.
Червень відзначається масовішим цвітінням трав'янистих рослин. В цей час можна побачити вероніку діброву, рідкісні рослини — любку дволисту, зозулині черевички, а також дзвоники, гвоздику дельтоподібну, звіробій.
У липні кількість цвітучих рослини зростає. В цей час можна побачити такі рослини як: енотера, пижмо, перстач, очисток, мальва, іван-чай, золототисячник. Розкішні в середині літа папоротеві.
Ліси багаті на ягоди, гриби, плоди дикорослих рослин, лікарські рослини. В лісах ростуть білі гриби (боровики), рижики, підберезовики (козарі), підосичники (червоноголовці), маслюки, лисички, сироїжки, опеньки та ін. Ростуть найнебезпечніші отруйні гриби бліда поганка і мухомор зелений. Поширена груша, яблуня, черешня, обліпиха, шипшина, ліщина, терен, глід, суниця, малина, ожина, смородина, калина. Ліси багаті на такі лікарські рослини, як валеріана, фіалка триколірна, шавлій, дурман, кульбаба, материнка звичайна, барвінок малий, лепеха звичайна, живокіст лікарський, оман високий, ромашка, м'ята перцева, меліса, золототисячник, кропива дводомна, чистотіл, звіробій, подорожник великий, цикорій дикий, спориш звичайний, конвалія, цибуля ведмежа, тирлич жовтий та ін. Більшість лікарських рослин росте в природних умовах, деякі — культивуються селянами.
Тваринний світ Козачанські ліси повним правом вважаються своєрідним природним звіринцем. Найбільше (понад 36 процентів) дрібних ссавців — комахоїдних та рукокрилих. З дрібних ссавців поширені водяні щури і пацюки, європейський та крапчастий ховрахи, сірий хом'ячок, звичайний хом'як, сліпаки, білозубка білочерева, ласка та багато інших. Чимало тут мишовидних гризунів — хатня, польова, жовтогорла миші, полівка європейська. В урочищах лісу «Запуст», «Дубина» і дуже рідко «Ярі» живуть сарна і свиня дика, лось, а серед хижаків, куниця і ласка. Вздовж витоків річки Згар час від часу заходить ондатра.
Із представників Червоної книги, тут можна зустріти борсука, бурозубку альпійську. Серед кажанів 3 види вважаються дуже рідкісними. На «Вгорському» і «Грабарському» ставках знаходить сприятливі умови видра. Рідкісними стали борсуки. Зменшилось і поголів'я такого хижого звіра, як вовк.
Водяться земноводні: трав'яна та гостроморда жаби, квакша, червоночерева кумка, сіра та зелена ропухи, звичайні та гребінчасті тритони;
плазуни: прудка та живородна ящірки, веретільниця, звичайний та водяний вужі, звичайна гадюка і спорадична мідянка,
ссавці: зайці-русаки, мідиця звичайна та мала. Їжаки, соня лісова, підковик малий, широковух європейський, тхір лісовий, заєць сірий, лисиця руда, лилик двоколірний, підковик великий та ін.