Агнеса Шатільонська, АннаKrólowa była znana na Węgrzech jedynie pod imieniem Anny, co poświadczają np. zatwierdzenia donacji królowej Anny w dokumentach jej wnuka Beli IV z 1238 roku (domina Anna) i królowej Elżbiety Kumanki z 1281 roku (Anna illustris regina, consors Tertii Belae regis Ungariae. M. Wertner, Az Árpádok családi története, Nagybecskerek 1892, s. 358.) АнтіохійськаПрикметник від географічної назви «Антіохія» українською мовою: «антіохійська» (нар. 1154, пом. 1184) — антіохійська принцеса, донька правителів Антіохії Констанції та Ренальда Шатільйонських.
Королева Угорщини в 1172—1184 роках як перша дружина Бели III. В Угорщині королева носила ім'я Анна.
Випадкове відкриття її непошкодженої могили під час весни народів стало приводом для патріотичних маніфестацій. Анна Антіохійська — єдина королева Угорщини XII століття, чиї останки були досліджені вченими і реконструйована її зовнішність.
Біографія
Походження Анна була дочкою від другого шлюбу Констанції, принцеси Антіохії, та французького лицаря Ренальда де Шатільйона. По матері Анна була нащадкою нормандських князів Апулії та Калабрії, королів Франції, королів Єрусалиму та правителів Вірменії та КілікіїRodowód księżnej Konstancji — Princes of Antioch 1100—1130 (Hauteville) [data dostępu 2012-01-09]; Kings of Jerusalem 1118—1131 (comtes de Rethel) [data dostępu 2012-01-09], тоді як по батькові вона була пов'язана з бургундськими родинами Шатійон-сюр-Луан (тепер Шатійон-Коліньї), Жіан-сюр-Луар, Семур-ан-Бріонне та Бурбон-ЛансіChronique d'Ernoul et de Bernard le Trésorier, wyd. M. L. Mas Latrie, Paris 1871, s. 22; Petri Blesensis tractatus duo: Passio Raginaldi principis Antiochie [w:] Corpus Christianorum. Continuatio Mediaevalis, t. 194, wyd. R. B. C. Huygens, Turnhout 2002, s. 42 — Informacje XII-wiecznych kronikarzy o krewnych Renalda z Châtillon. J. Richard, Aux origines d'un grand lignage: des palladii Renaud de Châtillon [w:] Media in Francia, Paris 1989, s. 409—418 — Wywód rodowodowy i związki krewniacze Renalda z Châtillon; Seigneurs de Donzy & Vergy [data dostępu 2012-01-09], Burgundy Duchy, Nobility [data dostępu 2012-01-09] — Krewni królowej Anny, członkowie rodów burgundzkich władających Châtillon, Gien, Semur i Bourbon..
Точна дата народження та оригінальне ім'я Анни невідомі. Передбачається, що вона народилася незабаром після того, як її батьки таємно одружилися до травня 1153 року. Найпоширенішою датою народження Анни в літературі є 1154 рікnp. M. Wertner, Az Árpádok családi története, Nagy-Becskerek 1892, s. 359; History of Hungary, red. E. Pamlenyi, London 1975, s. 60, 608; J. Louda, M. MacLagan, Lines of Succession: Heraldry of the Royal Families of Europe, wyd. II, London 1999, tabl. 89..
Під час хрещення антіохійська принцеса, ймовірно, отримала ім'я АгнесаХроніст Альберік Труа-Фонтенський називає одну з трьох дочок Констанції та Ренальда, дружину угорського короля Бели, Агнесою (Chronica Albrici Monachi Trium Fontium [w:] Monumenta Germaniae Historica, XXIII, Hannover 1874, s. 849—850). Однак у фрагментарному рукописі «Lignages d'Outre-Mer», що зберігається у Ватиканській бібліотеці (Vaticanus Latinus 7806, Il parentado de Beimonte principe 9, fol. 172), двох доньок Констанції і Ренальда звуть Джоанна і Марія..
Перебування при дворі Імперії ромеїв Після смерті матері, під час кількарічного перебування батька в полоні, Агнеса покинула Антіохію та опинилася в Константинополі, де зупинилася при дворі своєї старшої зведеної сестри Марії Антіохійської, дружини імператора Мануїла IS. Runciman, A History of the Crusades, t. II, Harmandsworth 1978, s. 365..
Шлюб У Константинополі Агнеса вийшла заміж за угорського принца, вихованого при імператорському дворі цезаря — Олексія, який у 1172 році успадкував трон Угорщини як Бела III. Дата весілля Агнеси та Олексія невідома. Найраніше це могло статися близько 1168 рокуnp. W. Dworzaczek, Genealogia, Warszawa 1959, tabl. 84., а найпізніше — 1172 рокуnp. V. ö. Városy, Antiochiai Anna királyné, «Századok. A Magyar Történelmi Társulat Közlönye», 1886, s. 866.. У літературі на цю тему є ще дві точні дати весілля антіохійської принцеси Агнеси з цезарем Олексієм — вересень 1169 рокуПісля народження спадкоємця престолу Імперії ромеїв заручини імператриці Марії Порфирородної з цесаревичем Олексієм (майбутнім Белою ІІІ) були розірвані, а сестра імператриці Марія Антіохійська була видана за нього заміж як компенсація (P. Gautier, Les lettres de Grégoire, higoumène d'Oxia, «Revue des études byzantines», 31–32, 1973, s. 206.). і березень 1171 рокуL. Garland, A. Stone, Maria Porphyrogenita, daughter of Manuel I Comnenus [w:] De Imperatoribus Romanis: An Online Encyclopedia of Roman Rulers and Their Families 2006 [data dostępu 2012-01-09] — Лише тоді Агнеса мала з'явитися з візитом до двору імператриці Марії, супроводжуючи свого брата Боемунда III..
Ймовірно, при дворі сестри Агнеса прийняла нове ім'я. В угорських документах вона завжди фігурувала як АннаM. Wertner, Az Árpádok családi története, Nagybecskerek 1892, s. 358..
Коронація
У 1173 році Анна Антіохійська була коронована королевою Угорщини в базиліці св. Стефана в Секешфегерварі [data dostępu 2012-01-09]. Можливо, corona graeca (грецька корона), яка була невіддільною частиною пізнішої корони св. Іштвана, була виготовлена в Угорщині для Анни як переробка столітньої візантійської діадеми Гези I, ставши короною королевиGyörgy Györffy, Święty Stefan I. Król Węgier i jego dzieło, Warszawa 2003, s. 431, 755.
Діяльність Анні Антіохійській та її придворному оточенню в Угорському королівстві приписують вплив на поширення французьких культурних моделейG. Lukács, La Hongrie et la civilisation, Paris 1929, s. 361; A. Echols, M. Williams, An annotated index of medieval women, New York-Oxford 1992, s. 53; G. Moravcsik, Byzantium and the Magyars, Budapest–Amsterdam 1970, s. 129; G. Klaniczay, The chaste prince and the athleta patriae [w:] G. Klaniczay, Holy Rulers and Blessed Princesses. Dynastic Cults in Medieval Central Europe, Budapest 2002, s. 184. Однак у багатьох публікаціях підкреслюється, що Бела ІІІ міг також познайомитися із західноєвропейськими моделями при дворі Мануїла І, де вони були сильними, не в останню чергу завдяки династичним зв'язкам Комнінів..
Діяльність королеви Анни також пов'язана з привезенням до Угорщини перших монахів-цистерціанців з Бургундії. Завдяки родинним зв'язкам королева змогла підтримувати контакти з бургундськими цистерціанцями. Перші цистерціанські монастирі в Угорщині, засновані в 1182 році, були філіями трьох цистерціанських абатств, розташованих поблизу Понтіньї, а навколишні маєтки належали родині Донца, з якої походила АннаM. M. de Cevins, Les implantations cisterciennes en Hongrie médiévale [w:] Unanimité et diversité cisterciennes, red. Nicole Bouter, Saint-Étienne 2000, s. 458—459; F. L. Hervay, Ciszterciek [w:] G. Kristo (red.), Korai magyar térténeti lexikon, Budapest 1994, s. 473, 479—480..
Нащадки Королева народила принаймні шістьох дітей, відомих за іменамиI. Hankó, Királyaink tömegsírban , Budapest 2004. Анні приписують сьому дитину — дочку, ім'я якої невідоме. K. Éry, A.Marcsik, J. Nemeskéri, F. Szalai, Embertani vizsgálatok III. Béla és Antiochiai Anna földi maradványán [w:] 150 éve történt? III. Béla és Antiochiai Anna sírjának fellelése, Székesfehérvár 1999, s. 11., з яких двоє синів Емріх та Андрій II стали королями Угорщини, дочка Маргарита вийшла заміж за імператора ромеїв, а дочка Констанція стала королевою БогеміїW. Dworzaczek, Genealogia, Warszawa 1959, tabl. 84..
Анна Антіохійська була родоначальницею всіх наступних Арпадів, що сиділи на угорському троні, а також угорських Кунегарди та Йоленти, які вийшли заміж за П'ястів. Королі Богемії з родин Пржемисловичів, Люксембургів і Габсбургів, рахуючи від Вацлава I, і королі Польщі з династій П'ястів, Анжуйців, Ягеллонів і Ваз, починаючи з Казимира ІІІ ВеликогоD. Piwowarczyk, Słynni rycerze Europy. Rycerze Chrystusa, Warszawa 2007, s. 309. W Czechach rządzili potomkowie Anny, wywodzący się od jej córki Konstancji, z wyjątkiem królów panujących w latach 1306—1310 po wygaśnięciu dynastii Przemyślidów oraz Jana Luksemburskiego. W Polsce jedynymi królami, którzy nie wywodzili się od Anny, byli Władysław Jagiełło i jego syn Kazimierz. Reszta władców była spokrewniona z Arpadami lub Przemyślidami, którzy pochodzili w prostej linii od Anny antiocheńskiej., походили від Анни.
Смерть Дата смерті королеви Анни не зафіксована в джерелах, але припускають, що вона померла в 1184 роціnp. W. Dworzaczek, Genealogia, Warszawa 1959, tabl. 84; A. Echols, M. Williams, An annotated index of medieval women, New York-Oxford 1992, s. 53., хоча не можна виключати дещо ранішу датуnp. M. Wertner, Az Árpádok családi története, Nagy-Becskerek 1892, s. 356; I. Hankó, Királyaink tömegsírban , Budapest 2004 — rok 1183..
Поховання
Королеву Анну поховали в храмі св. Стефана в Секешфегерварі (пізніше собор Богоматері). Її могилу знайшли в грудні 1848 року під час земляних робіт біля собору.
У жовтні 1898 року відбулося урочисте перепоховання королівського подружжя. Останки були поміщені в церкві Пресвятої Діви Марії (так звана церква Матяша) у Будапешті в новому саркофазі з фігурами мертвихI. Hankó, Királyaink tömegsírban , Budapest 2004. На основі досліджень XVII століття Дю Канжа, який встановив, що батько Анни Антіохійської походив з шампанської родини з Шатійон-сюр-Марн, на саркофазі королеви було розміщено герб Шатійона. Сьогодні родова приналежність Анни та її батька визначається по-різному..
Відкриття могили У грудні 1848 року робітники несподівано натрапили на борт кам'яного саркофага, в якому знаходилися останки жінки, золоті вироби (корона і перстень) і тканини, в тому числі фрагменти головного убору (ажурна вуаль або сітка для волосся і прикраси з коси у вигляді розеток). Поруч із першим саркофагом виявлено й інші цілі поховання.
Здійснюючи стилістичний аналіз артефактів, знайдених у могилах, і спираючись на результати архівних досліджень, Янош Ерді ідентифікував два скелети з королівськими знаками як трупи Бели III та Анни АнтіохійськоїG. Lukács, La Hongrie et la civilisation, Paris 1929, s. 362, il. s. 368; É, Kovács, III. Béla és Antiochiai Anna halotti jelvényei, «Művészettörténeti Értesítő» XXI, 1972, s. 1–14; E. Sipos, Textiltöredékek Antiochiai Anna sírjából [w:] 150 éve történt… III. Béla és Antiochiai Anna sírjának fellelése, Székesfehérvár 1999, s. 60–68; I. Hankó, Királyaink tömegsírban , Budapest 2004. ОЗ 2005 року триває дискусія щодо основи ідентифікації останків, ініційована Ендре Тотом і Кінга Ері. Згадується друга подружня пара, яка, можливо, була похована в саркофагах, виявлених у 1848 році — Коломан I Вчений і королева Бузілла з дому Отевіль. E. Tóth, III. Béla vagy Kálmán? (A székesfehérvári királysír azonosításáról), «Folia Archaeologica», LII, 2005—2006, s. 146—158. E. Tóth, III. Béla vagy Kálmán? — A székesfehérvári királysír, Rubicon Online [data dostępu 2013-08-02]. Polemika z tą teorią, np. G. Kajtor, III. Béla nem Könyves Kálmán, Székesfehérvár 2008 [data dostępu 2012-01-09]. 1898 року їхні останки перенесли до церкви Матяша в Будапешті.
Експертиза останків У січні 1967 року під час консерваційних робіт, проведених у церкві Матіяша, була відкрита гробниця Анни Антіохійської та Бели III. Антропологи та медичні експерти оцінили кістковий вік королеви Анни на момент її смерті приблизно в 35 років, а її зріст — близько 161 см. Були багаторазові пологи, дуже серйозний дефіцит мінералів у маточціI. Hankó, Királyaink tömegsírban , Budapest 2004 — Зріст королеви Анни обчислювали, використовуючи лише виміри її довгих кісток. Вимірювання довжини всього скелета Анни в 1848 році дало результат на кілька сантиметрів більший — за життя королева мала зріст щонайменше 163 см..