Йожеф Лендел

Йожеф ЛенделТакож зустрічається написання прізвища Лендьєль, Ленгієль, Ленгель, Ленгьєл, Леньгель (; в СРСР носив ім'я Йосип Павлович Ленгієль; 4 серпня 1896, Марцалі, Королівство Угорщина, Австро-Угорщина — 14 липня 1975, Будапешт, Угорська Народна Республіка) — угорський письменник, прозаїк, поет, журналіст. У творчості важливе місце посідають літературні твори про радянські табори.

Освіта та рання творчість Народився в сім'ї заможного селянина, батько мав виноградники, займався виноробством, торгував зерном та свининою, купував та перебудовував будинки. Початкову школу закінчив у рідному селі. У першому класі гімназії навчався в місті Кестхей. 1907 року батько розорився, родина переїхала до Будапешта. 1913 року батько помер.

1914 року закінчив гімназію та вступив на філологічний факультет Будапештського університету, де відвідував також лекції з історії мистецтв. Певний час паралельно був слухачем юридичного факультету університету в ПожоніSzabó József: Lengyel József alkotásai és vallomásai tükrében. — Bp., Szépirodalmi K., 1966. — (Arcok és vallomások).

1916 року увійшов у гурток молодих поетів, що утворився навколо поета-авангардиста Лайоша Кашшака. Перші вірші опубліковано в журналі Кашшака «» («Дія») у травні 1916 рокуA Tett. 1916. II. évf. máj. 6. 13. sz. У 1916—1917 роках продовжує публікуватися журналах Кашшака: «A тетт» і «Ма» («Сьогодні»), що змінив його. 1917 року бере участь у спільній збірці «Új költök könyve» («Книга нових поетів»)Új költök könyve / György Mátyás, Kassák Lajos, Komját Aladár, Lengyel József lírai antológiája — Bp., Kiadja a Ma folyóirat, 1917. із віршами Кашшака і трьох поетів-початківців.

1917 року, під впливом революційних подій у Росії, разом із трьома іншими молодими поетами (Дьордь Матяш, Аладар Ком'ят, Йожеф Реваї) створює групу революційних соціалістичних письменників, яка проголосила програму літературного журналу «Тисяча дев'ятсот сімнадцятий», вихід якого заборонила цензура. Вдалося надрукувати лише програму журналу, яку поширювали як листівкуSzéchy András: Az orosz szocialista forradalom hatása a magyarországi munkásmozgalomra. Kilencszáztizenhét, Kiáltvány // Ezredvég. 2007. 11. sz.. Група також випустила спільну віршовану збірку «1918 Визволення»1918 Szabadulás. — Bp., Krausz J. és Társa nyomdája, 1918..

Творчість у 1920-ті — 1930-ті роки 1918 року Лендел познайомився з поглядами угорського теоретика марксизму і включився в антивоєнну боротьбу, зблизився з керівниками нелегальної групи революційних соціалістів та . Після перемоги наприкінці листопада 1918 року в Угорщині Революції айстр, вів революційну агітацію серед незадоволених її результатами робітників. Після утворення УКП (Угорської комуністичної партії) група приєдналася до неї. Лендел став співробітником органу компартії «Вереш уйшаг» (Червона газета). В часи Угорської Радянської Республіки редагував культурний додаток до «Вереш уйшаг», був головним редактором газети «Іф'ю пролетар» («Юний пролетар»), вів пропагандистсько-агітаційну роботу серед робітників та солдатів. Після поразки радянської республіки кілька місяців переховувався в передмісті та самому Будапешті. Ховаючись у майстерні свого друга, художника Йожефа Немеш-Ламперта, написав свою першу новелу «Життя бідного Габора Ковача без моралі»Életem — emlékeim // Az őszinteség lépcsőin / Lengyel József. Bp.: Magvető, 1974. 405. old..

Наприкінці 1919 року йому вдалося втекти до Австрії. На кордоні був затриманий австрійською поліцією і після допиту відправлений до табору для інтернованих осіб (комуністів, політемігрантів) у замок Карльштайн-ан-дер-ТаяÖsterreichisches Staatsarchiv/AdR, NPA Liasse Ungarn 881, Fol. 128. http://metropolis-in-transition.at/wissenschaft/jozsef-lengyel-die-strasse-der-flucht . Від 1920 до 1927 року жив у Відні. Від 1919 до 1921 року був членом Комуністичної партії Австрії. 1921 року вийшов із компартії через «принципові розбіжності з питання про терор»РГАСПИ. Ф. 495. Оп. 199. Д. 1039. Л. 6.. У партію повернувся 1924 року. Протягом 1922—1923 років кілька семестрів був студентом Віденського університету. Одружився з Ірен Корнгаузер, студенткою медичного факультету. Кілька місяців вони блукали по знімних кімнатах, потім оселилися в 43-му («соціалістичному») бараку гуртожитку для бідних у Гринцінгу (тоді — передмісті Відня). Займався випадковою роботою для заробітку, жив на допомогу з безробіття. Шлюб з Ірен був недовгим. Публікувався в угорських емігрантських виданнях. Співпрацював у газеті «Рот Фане». Про роки віденської еміграції розповів у книзі «Віденські набіги» (1970). Почав видавати серію «Бібліотека письменників», у якій вийшло три книги, серед яких його перша книга «О, віра Єрусалим» з однойменним віршем та новелоюÓ hit-Jeruzsálem… Gábriel Lajos változásai / Lengyel József. — Wien, 1923.. Німецькою мовою вийшло оповіданняDes armen Gábor Kovács Lebenslauf / József Lengyel // Ungarische Erzähler / Hrgs., Übertr. von Stefan J. Klein. — 2. Band. — Regensburg-Leipzig: Habbel & Neumann, 1923. — (Die Welt-Literatur Nr. 8: Reihe 5.), 1-20. S. та книга казок. Займався перекладами. 1927 року переїхав до Берліна. Працював у Антиімперіалістичній лізі, у «Профспілковому бюлетені», органі Червоного інтернаціоналу профспілок (Профінтерну). Наприкінці 1929 року редагував журнал «Der drohende Krieg» («Загроза війни»). Співпрацював у низці комуністичних газет і журналів (Berlin am Morgen, Welt am Abend, Film und Volk). 1930 року працював на німецькій пролетарській кіностудії «Вельтфльм» та «Прометеус-фільм». 1929 року написав книгу про Угорську Радянську Республіку «Вишеградська вулиця».

Переїзд до СРСР Наприкінці квітня 1930 року, як кореспондент газети «Берлін ам морген», приїхав до СРСР. Був також кореспондентом газети «Вельтам абенд», у вересні 1930 року перейшов на роботу в Профінтерн на посаду референта й завідувача соціально-економічного відділу, співпрацював у бюлетені «Соціал-економіше арбейтер рундшау» (органі Профінтерну). У 1932—1934 роках був редактором угорського журналу «Шарло еш калапач» («Серп і молот»)Botka Ferenc: A Sarló és Kalapács (1929—1937) // Jelszótól a világképig / Botka Ferenc — Bp., Kossuth, 1982, 56-92. p., потім працював сценаристом на кіностудії «Міжрабпомфільм». Їздив країною (Донбас, Енгельс), писав нариси, оповідання.

1932 року одружився з Ніною Сергіївною Кізевальтер, викладачкою ритміки. 1936 року прийняв радянське громадянство, у радянських документах став називатися Йосип Павлович Ленгієль.

1932 року угорською мовою вийшла «Вишеградська вулиця»Visegrádi ucca: Történelmi riport / Lengyel József. Moszkva: A Szovjetunióban élö Külföldi Munkások Kiadóvállalata. 1932. — 189 p. — (A «Sarló és Kalapács» könyvtára), 1933 року під назвою «Історичний репортаж» ()Исторический репортаж / Иосиф Ленгель. М., «Советская литература», 1933. — 204 с. — російською. Також працював над кількома романами. Розділи з роману про життя іноземних фахівців у СРСР «Іноземці» (угорська назва Föld es külföld) надруковано в «Шарло еш калапач», а також російською мовою в журналі Ленгиель И.: Иностранцы. Главы из романа / Октябрь. 1934. № 8.. Роман «Московський посол», героєм якого був посол Веймарської Німеччини в СРСР, граф Ульріх фон Брокдорф-Ранцау залишився незакінченим. 1937 року почав роман «Неспокійне життя Ференца Пренна». Готував книгу берлінських репортажів «Берлін 1930», рукопис якої зберігся в його архіві. 1934 року прийнятий кандидатом у члени Спілки радянських письменників.

Арешт, табори, позбавлення прав 21 лютого 1938 року Йожефа Лендела заарештовано. У травні 1939 року за вироком ОН засуджено до 8 років виправно-трудових таборів (ВТТ). У червні 1939 року доставлено до Норильлагу, де перебував до 1943 року, потім був переведено в інші табори Красноярського краю (в Канську, Іланському). Звільнено 29 грудня 1946 рокуMTAKK Ms 5538/3.

Оселився на «101-му кілометрі», в Александрові. Спочатку систематично їздив до Москви, проводив по кілька днів із сім'єюNoteszek 1973. dec. 23. MTAKK Ms 5535/32. Був зарахований перекладачем до РГАСПИ Ф. 495 ОП. 199 Д. 1039 Л. 091.. Перекладав угорською мовою (твори О. Толстого, М. Коцюбинського), редагував переклади. Почав сам писати, зокрема написав казку російською мовою та оповідання «Алка»Alka (Farkas-dakszli elmélkedései, tanításai, értékezései a kutyafajiságról, fajfölényről és főképp A kétlábúak tökéletes egyszerű és magas dressurájáról): Lengyel József elfelejtett publikálatlan írása // Tekintet. 2006. 19. évf. 3. 9-30. p..

Навесні 1947 року подав документи для повернення на батьківщину. У виїзді йому відмовили у квітні 1948 року, проте його про це не повідомили. Взимку 1948 року до московської квартири прийшли з перевіркою документів та застали його там. Він отримав припис протягом 24 годин повернутися за місцем прописки до Александрова. Там він уперше зустрів Ольгу Сергіївну Анципо-Чикунську, вдову радянського дипломата . Як членкиня сім'ї зрадника батьківщини за вироком ОН вона відбула 5 років у Акмолінському таборі дружин зрадників батьківщини. В Александрові вона була прописана в тому ж будинку, але жила в Москві у знайомих, і їй також було наказано проживати за місцем прописки.

Другий арешт 22 листопада 1948 року Лендела повторно заарештували Александрові. Спочатку його утримували у Александрівській в'язниці, потім перевели до Володимирської в'язниці. 9 лютого 1949 року ОН засудила його до довічного заслання. У березні 1949 року етаповано до Сибіру. Відбував заслання в селі Макарове Дзержинського району Красноярського краю. Працював як вільнонайманий у місцевому колгоспі сторожем, вуглепалом, лісником. У Макарово почав писати оповідання та повісті про пережите в таборах, що згодом увійшли до його табірного циклу. Восени 1949 року його вигнання добровільно розділила О. З. Анципо-Чикунська.

26 липня 1954 року заарештовано в Дзержинському, 1 вересня 1954 року засуджено народним судом Дзержинського району Красноярського краю до трьох років ВТТПостановление от 2 окт. 1954 г. о сдаче лично-учётного дела на Ленгиель Иосифа Павловича в 1 спецотдел УМГБ <управление Министерства государственной безопасности> Красноярского края. Ксерокопія. (Особистий архів Т. Лендел) . Висновок відбував до 23 лютого 1955 рокуMTAKK Ms 5538/4..

Наприкінці лютого 1955 року разом із Ольгою Сергіївною повернувся до Москви. У травні 1955 року за взаємною згодою оформив розлучення з дружиною і одружився з О. С. Анципо-Чикунською. 25 червня 1955 року Військова колегія Верховного суду СРСР реабілітувала Лендела через відсутність складу злочинуДовідка № 2477-12-072 про реабілітацію, видана Виконкомом СТЧК і ЧП СРСР 15 липня 1955 року (Особистий архів Т. Лендел).

Повернення на батьківщину У серпні того ж року разом із дружиною після 36 років еміграції Йожеф Лендел повернувся на батьківщину. Йому вдалося провезти як рукописи, що збереглися в Москві, так і написані в МакаровіMTAKK Ms 5537/138. 1956 року вийшла книга «Ключ» із оповіданнями, створеними в 1930-ті роки, 1957 року — «Вишеградська вулиця». 1958 року опубліковано розпочатий в еміграції та закінчений на батьківщині роман «Неспокійне життя Ференца Пренна». У 1959—1960 роках він написав історичний роман про проєктування та будівництво першого постійного мосту через Дунай, Ланцюгового мосту Сечені («Творці мосту»). Влітку 1960 здійснив поїздку в Китай і написав книгу дорожніх вражень «Шукаю середину Китаю», що вийшла 1963 року. В останні роки життя його цивільною дружиною була Ілона Маргіттаї. З О. С. Анципо-Чикунською вони розлучені не були, до кінця життя письменника підтримували дружні стосункиО. С. Анципо-Чикунська померла 19 серпня 1979 року. Похована в одній могилі з чоловіком.. 1968 року разом зі своєю подругою, перекладачкою його творів англійською мовою , придбав будинок у селі Моносло, розташованому за 5 км від північного берега Балатону, де жив від весни до осені. Наприкінці життя знову почав писати вірші, а також звернувся до нового жанру — драматургії.

Похований на цвинтарі Фаркашреті в Будапешті. На могилі встановлено пам'ятник роботи скульптора Яноша Кальмара.