Debut — міжнародний дебютний студійний альбом ісландської співачки Б'єрк, що вийшов у липні 1993 року на лейблах One Little Indian та Elektra Entertainment. Продюсерами альбому виступила сама співачка та Неллі Хупер. Це був перший запис Б'єрк після розпаду її попереднього гурту The Sugarcubes. Альбом відійшов від рок-стилю її попередніх робіт і спирався на еклектичне розмаїття стилів, включаючи електронну попмузику, хауз, джаз і трип-хоп.
Debut отримав схвальні відгуки від британських музичних критиків, хоча відгуки у США були неоднозначними. Він перевершив очікування щодо продажів, посівши друге місце в Ісландії, третє у Великій Британії та 61 у США. Він був сертифікований золотим у Канаді та платиновим у США, де він залишається найпродаванішим альбомом Б'єрк.
З альбому вийшло п'ять синглів: «Human Behaviour», «Venus as a Boy», «Play Dead», «Big Time Sensuality» та «Violently Happy». Усі вони потрапили до чартів Великої Британії, і лише «Human Behaviour», «Violently Happy» та «Big Time Sensuality» — до танцювальних чартів та чартів сучасного року в США.
Передісторія і створення
Виступаючи як вокалістка ісландського альтернативного рок-гурту The Sugarcubes, Б'єрк звернулася до Асмундура Йонссона з лейблу Bad Taste і продюсера Дерека Біркетта з One Little Indian Records з демо-касетою власних пісень. Демо містило версії пісень, які увійшли до альбому Debut, зокрема «The Anchor Song» і «Aeroplane». Після того, як Sugarcubes пішли на перерву, Б'єрк переїхала до Лондона, де вони з Біркеттом працювали над деталями того, що згодом стало альбомом Debut. Музика Sugarcubes не відповідала смаку Б'єрк, і її контакт з андеґраундною клубною культурою Лондона кінця 1980-х — початку 1990-х років допоміг їй віднайти власну музичну ідентичність. Співачка говорила: «Як музичний ботанік, я просто повинна була слідувати за своїм серцем, а моїм серцем були ті ритми, які відбувалися в Англії. І, можливо, з віком я дедалі більше розумію, що така музика, як Кейт Буш, справді вплинула на мене. Браян Іно. Ейсід-хауз. Електронні біти. Лейбли на кшталт Warp».
Б'єрк вже написала половину пісень для Debut, але нічого не записала. Багато з них вона написала задовго до переїзду в Лондон, в тому числі «Human Behaviour», яку вона написала ще підлітком, коли була учасницею гурту Sugarcubes. Вона відклала ці пісні, оскільки «грала в панк-гуртах, а пісні не були панковими». Не маючи продюсера, вона писала пісні з учасником 808 State Гремом Мессі в будинку друга в Манчестері, де також були написані композиції, що увійшли до пізніших альбомів, зокрема «Army of Me» і «The Modern Things».
Під час створення електронних треків з Мессі у Б'єрк виникло бажання попрацювати з джазовим продюсером. Пол Фокс, який працював з групою Sugarcubes, познайомив її з джазовою арфісткою Коркі Хейл. Хейл планувала відмовитися від роботи з Б'єрк, поки її пасинок, фанат Sugarcubes, не наполіг на тому, щоб вона взялася за цю роботу. Б'єрк записала з Хейл кілька джазових стандартів, включаючи «I Remember You» і ранню версію «Like Someone in Love». Фокс також познайомив Б'єрк з Олівером Лейком, з яким співачка записала ще один джазовий стандарт, «Life Is Just a Bowl of Cherry», з джазовою групою Лейка для фільму Джона Г'юза Кучерявка Сью. Г'юз відмовився від запису, але це призвело до того, що Debut був спродюсований компанією Fox і аранжувався Олівером Лейком. Б'єрк уклала з Лейком контракт на роботу з сесійними саксофоністами в Лондоні для альбому;' внесок Лейка можна почути в треках «Aeroplane» і «The Anchor Song».
Б'єрк мала намір залучити до роботи над альбомом кількох продюсерів. Вона планувала продюсувати альбом з компанією Fox, поки її хлопець Домінік Трапп не познайомив її з продюсером Неллі Хупером, який продюсував альбоми Soul II Soul і Шинейд О'Коннор, що змусило Б'єрк скептично поставитися до роботи з ним, заявивши: «Я думала, що Неллі має занадто „хороший смак“, щоб мені подобатися. Але потім я зустріла його, познайомилася з ним, і почула про його казкові ідеї.» Ідеї запису Б'єрк і Хупера були схожими, що призвело до її рішення закінчити продюсування з Мессі і Fox. Хупер познайомив Б'єрк зі студійними технологіями і звукоінженером Маріусом де Врісом, який надав Debut сучасного стилю з клавішними і синтезаторами. Він спродюсував перші десять треків альбому, тоді як Б'єрк разом з Хупером спродюсувала «Like Someone in Love», а «The Anchor Song» спродюсувала самостійно. Б'єрк і Хупер провели багато сесій у студії, працюючи над Debut, поки альбом не був завершений на початку 1993 року.
Стиль Дебют спирається на еклектичне різноманіття джерел. Treblezine описав альбом як «змішання альтернативної танцювальної музики та електроніки з витонченим потоком». Кажуть, що альбом «похитнув статус-кво» сучасного музичного клімату, в тому сенсі, що його еклектичні експериментальні поп-нахили дистанціювали його від популярної на той час музики, «яку створювали переважно чоловіки з гітарами», такої як ґрандж та бурхливо зростаючий бритпоп. Майкл Крагг з The Guardian схарактеризував його як «невизначену суміш електропопу, трип-хопу, етнічної музики та потойбічної лірики». AllMusic схарактеризував альбом як «креативний, спокусливий електронний поп». The New York Times писав, що «Debut часто нагадує джаз-ф'южн початку 70-х років, коли гурти на кшталт Weather Report поєднували в собі джаз і ф'южн. Але там, де ці „ф'южнщики“ поєднували джазову гармонію з фанком та ейсид-роком, Б'єрк поєднує свій скет-вокал та офф-кілтерські мелодії з футуристичними текстурами та запрограмованою перкусією сучасного техно та ейсид-хаусу». Менді Джеймс з журналу The Face вважає, що Debut — це «чудовий сплав треш-металу, джазу, фанку та опери, з випадковою домішкою екзотики». Billboard описав альбом як «шедевр артпопу». Б'єрк також зазнала впливу музики Боллівуду та «гулу лондонського нічного життя».
Debut містить танцювальну музику, що відображає сучасні стилі лондонської клубної культури, з якою Б'єрк встановила тісні зв'язки. Хоча елементи таких піджанрів, як євро-хаус, ейсид-джаз, ворлдбіт та IDM присутні, «вони ще не звільнилися від первісного стукоту хауз-музики з прямою бас-бочкою». Том Брейхан зі Stereogum писав, що «навіть коли танцювальна музика набула всіх цих нових звуків, цей основний пульс все ще залишався найважливішим у ній, і цей пульс відлунює через весь Debut». Б'єрк говорила: «Багато пісень на моєму альбомі мають танцювальні біти, але я думаю, що це ритми, які більше відображають повсякденне життя — життя в середині дня в місті, на відміну від нічного життя клубів». Стиль «four on the floor» (прямий бас-барабан), типовий для хауз музики, простежується в таких піснях, як «Human Behaviour», «Crying», «Big Time Sensuality», «There's More to Life Than This» і «Violently Happy».
Б'єрк вважала хауз «єдиною попмузикою, яка була по-справжньому сучасною», заявивши в 1993 році, що це «єдина музика, в якій сьогодні відбувається щось творче». Її відхід від гітарного року попередньої творчості був зумовлений відчуттям його застарілості, стверджуючи, що «як тільки будь-яка форма стає традиційною, як гітара, бас і барабани, люди починають поводитися традиційно», і що «дуже важко змусити гурт залишатися на межі, використовуючи типовий склад бас-гітари, гітари і барабанів, тому що він має тенденцію до занепаду в передбачувану форму». Будучи прихильницею танцювальної музики з ранніх днів ейсид-хаусу, вона використовувала її як основу для своїх пісень. Вона розповіла Rolling Stone, що на неї «більше вплинула музика ембієнт, ніж те, що ви називаєте танцювальною музикою, і те, що відбувалося в Чикаго і Детройті, що було чуттєвим, сміливим і новаторським свого часу […] Дев'яносто п'ять відсотків танцювальної музики, яку ви чуєте сьогодні, — це лайно. Мені подобаються лише ті експериментальні п'ять відсотків — записи, які грають у клубах після 7-ї години ранку, коли діджеї грають для себе, а не намагаються догодити людям». Захоплення Б'єрк танцювальною культурою Англії поширилося і на її імідж, який вважається репрезентативним для моди на ейсид-хаус 1990-х років.
Хупер був учасником бристольського гурту Wild Bunch, який взяв за основу ейсид-джаз, фанк та хіп-хоп і допоміг створити трип-хоп. Менш танцювальні електронні треки Debut мають більш трип-хоповий звук та «більш делікатну атмосферу». Журнал i-D відзначив, що Debut і наступний альбом Б'єрк Post інтегрують ембієнт-техно і джангл, заявивши, що вони «не могли б існувати без Aphex Twin, Black Dog, A Guy Called Gerald, LFO і всіх інших продюсерів, які змінили мову музики з 1988 року». Available at bjork.fr WUOG зазначали, що у альбомі також присутні елементи джазу: «хоча багато хто вважає Debut найбільш клубним альбомом Б'єрк, він також може бути її найджазовішим». Бред Шоуп зі Stereogum писав, що «хоча її електронний нахил привертає найбільшу увагу, саме її інтерес до джазу пронизує весь альбом». Тім Перліч з Now вважав, що Debut «поєднує джаз і поп», Available at bjork.fr а Саймон Рейнольдс схарактеризував альбом як «джазові пісні про кохання, забарвлені відчуттям океану».
Пісні Тексти пісень альбому містять теми кохання. Вони варіюються від «пристрасті з плоті та крові» до іншої людини до любові до життя як такого. Згідно з i-D, за кількома винятками, пісні з Debut поділялися на два типи: «ті, де Б'єрк зверталася до слухача як до людини, якій боляче, і казала, що феєрверки освітлять їхні ночі, і все буде добре»; і «пісні, де вона співала про власний біль». The Face заявив, що тексти альбому «закріпили її любов до мови», тоді як The Sunday Times вважали, що Б'єрк «суворо уникала очевидного», використовуючи тексти, які не римуються. Available at bjork.fr
Перший трек «Human Behaviour» містить «стрибаючий риф», запозичений у Антоніу Карлуса Жобіна, з «його синкопованим ритмом, що відповідає поважному оркестровому інструменту — литаврам». Текст пісні відсилає до дитячого досвіду Б'єрк, яка вважає поведінку дорослих «досить хаотичною та безглуздою», але натомість знаходить гармонію з іншими дітьми, природою та тваринами. Натхненна натуралістом Девідом Аттенборо, вона співає з точки зору тварини, перший рядок пісні звучить так: «Якщо ти коли-небудь наблизишся до людини / І людської поведінки / Будь готовий, будь готовий заплутатися». Наступний трек «Crying» демонструє протиріччя між його «пухирчастим, блискучим звучанням кислотного диско-попу» і текстом, що описує сум'яття від відчуття відчуженості у великому місті. «Venus as a Boy», яку Rolling Stone вважає ембієнт-треком, відобразила новоявлений інтерес Б'єрк до Боллівуду, після того, як вона подружилася з людьми індійською спільнотою Лондона, особливо з музикантом, що грає на таблі Талвіном Сінгхом. Спонтанно, завдяки Сінгху, струнні цієї пісні, а також пісні «Come to Me», були записані оркестром кіностудії в Індії. Текст пісні присвячений чутливості її тодішнього бойфренда Домініка Траппа, з лірикою, яка була описана як «солодка і трохи неслухняна». У танцювальній «There's More to Life Than This» Б'єрк залишає романтику позаду, з «її пустотливою стороною, що виходить на передній план». Цей текст був натхненний вечіркою, яку вона відвідала і швидко покинула. «Like Someone in Love» — один з декількох джазових стандартів, які вона записала з Коркі Хейлом, що містить вокал співачки, «занурений в арфу і тремтливі струни».