ТонкохвістковіЗаморока А. М., Михайлюк-Заморока О. В. (2023) Пропозиції щодо уніфікації і застосування національної номенклатури найменувань скрипунових (Coleoptera: Cerambycidae) із фавни України та деяких екзотів. Частина ІІІ: підродини тонкохвісткові (Lepturine) й коротові (Necydalinae). Наукові записки Державного природознавчого музею. Львів, 39: 161–170. https://doi.org/10.36885/nzdpm.2023.39.161-170 (Lepturinae Latreille, 1802) — підродина з родини Скрипунових, що налічує близько 1500 видів і 210 родівMonné, M. L., & Monné, M. A. (2017). General morphology, classification andbiology of Cerambycidae. In: Wang, Q. (Ed.). Cerambycidae of the world: Biology and pest management. CRC Press, Boca Raton – London – New York. Zamoroka A.M. (2022) Molecular revision of Rhagiini sensu lato (Coleoptera, Cerambycidae): Paraphyly, intricate evolution and novel taxonomy. Biosystem diversity, 30 (3): 295–309. https://doi.org/10.15421/012232. Тонкохвісткові здебільшого розповсюджені у північній півкулі — найбільша кількість видів представлена у Євразії, дещо менше у Північній Америці, Африці та Океанії. Австралія та Південна Америка є бідними у відношенні підродини Тонкохвісткових.
Назва Наукова назва підродини Lepturinae є деревативом назви типового роду Leptura, що у свою чергу походить від зіставлення давньогрецьких слів «λεπτός» і «ούρά». У буквальному перекладі на українську це означає «тонкий хвіст», що відображено і в українській вернакулярній назві.
Морфологія
Імаго Голова спрямована донизу під гострим кутом, відносно осі тіла, який ніколи не досягає 90°. Позаду скронь дуже добре виражена широка шиєподібна перетяжка, а скроні сильно виступають за очима. Лоб видовжений, по обидві сторони якого, між очима, кріпляться вусики. Очі виїмчасті, ниркоподібні, дуже рідко округлі. Верхні щелепи, на внутрішній поверхні, мають зачаткову війчасту перетинку. Останній членик нижньощелепних щупалець на верхівці затуплений або косо зрізаний. Тазики передніх кінцівок завжди конічні і різко відступають над диском передньогрудей. Западини передніх тазиків відкриті.
Личинка
Тіло личинки сплющене у дорзо-вентральному напрямку, витягнуте, м'ясисте, білого забарвлення.
Голова широка — поперечна, заокруглена збоків, не втягнена у передньогруди. Сконево-тім'яні частки з'єднані між собою на дорзальній стороні в одній точці, або за допомогою дуже короткого шва. Потилицевий отвір суцільний і не розділений навпіл, як у прионін. На передньому краї лобу відсутні зазубрені кілі чи вирости. Вусики дуже короткі — 2-3 членикові. З кожної сторони голови наявні по одному простому (нефасетковому) основному вічку, у примітивних родів можуть бути наявні також і кілька пар додаткових. Гіпостом видовжений, ґула має вигляд довгої вузької білої смужки. Наличник широкий і голий. Верхня губа велика, поперечно-овальної форми.
Передньогруди зі спинної сторони вкриті суцільним щитом — протерґумом, з яскравою помаранчевою смужкою та виїмками на передньому його краї. Терґіти середньо- та задньогрудей розділені між собою Х-подібним швом і вкриті мікроскопічними шипиками.
Ноги розвинуті добре, їх кігтик склеротизований з характерною щетинкою.
Черевце 9-и членикове з черевними ґранульованими мозолями на 1-7 члениках. На мозолях виділяється 2 поздовжні і поперечні боріздки. Епіплеври випуклі з плевральним горбиком. Дихальця овальні, мають кілька крайових камер всередині. У більшості видів на 9-у членику черевця наявні або шип, або гачечки, які допомагають личинці рухатись у, вигризених нею, ходах у зворотному напрямку.
Систематика Філогенетична молекулярна система
У 2022-му році систему підродини Тонкохвісткові було ревізовано на основі молекулярної філогенії з використання мітохондрієвих (12S rRNA, 16S rRNA, COI) і ядрових генів (18S rRNA, 28S rRNA), довівши парафілію колишньої триби Перев'язцеві. В результаті у складі підродини Тонкохвісткові виокремлюється 13 триб: Перев'язцеві — Rhagiini Kirby, 1837 ? Encyclopini Le Conte, 1873 ? Teledapini Pascoe, 1871 Ялинцеві — Oxymirini Danilevsky, 2014, nec. Althoff & Danilevsky, 1997 Sachalinobiini Danilevsky, 2010 Xylosteini Reitter, 1912 Дуплянцеві — Rhamnusiini Özdikmen, 2007, nec. Sama, 2009, nec. Althoff & Danilevsky, 1997 (=Enoploderini Althoff & Danilevsky, 1997 (nomen nudum)) Вузькотільцеві — Stenocorini Thomson, 1861 Плямокрильцеві — Evodiniini Zamoroka, 2022 Карпатцеві — Pidoniini Zamoroka, 2022 Самоцвітцеві — Cariliini Zamoroka, 2022 ? Caraphiini Ohbayashi, Lin & Yamasako, 2016 Тонкохвістцеві — Lepturini Latreille, 1804 (=Desmocerini Blanchard, 1845)
Історичний поділ за морфологією Морфологічна систематика підродини Тонкохвісткові є проблематичною, оскільки не враховує таких еволюційних явищ як, паралелізми, конвергенцію і гомоплазію, які є частими у сестринських кладах підродини.
Система Тонкохвісткових перебуває у стані перманентної ревізії починаючи із ХІХ сторіччя. Kirby розглядав Lepturinae як самостійну родину від якої відділив родину Rhagiidae лише для одного роду Rhagium Fabricius, 1775. Mulsant у родині Rhagiidae виділяв дві групи: Vesperaires (Vesperus) і Rhagiaries (Rhagium), а у родині Lepturidae – Toxotaries (Toxotus і Pachyta) та Lepturaires (Leptura, Strangalia, Anoplodera, Grammoptera). Blanchard до Lepturides залічував 5 груп (триб?): Desmocerites, Cometites, Stenoderites, Vesperites і Lepturites.
У ХХ столітті утвердилось декілька систем Lepturinae. У Північній Америці Lepturinae поділяли на три триби: Desmocerini, Lepturini і Necydalini. У Північній Азії переважала система із чотирьох триб, включаючи Xylosteini, Stenocorini, Lepturini й Necydalini. У Європі Lepturinae поділяли на чотири триби Vesperini, Necydalini, Rhagiini і Lepturini.
Наприкінці ХХ століття Švácha і Danilevsky в межах триби Rhagiini виокремили 6 морфогруп личинок (потенційних триб). Althoff і Danilevsky виокремили із триби Rhagiini 3 додаткові триби: Oxymirini, Enoploderini і Rhamnusiini. Bousquet із колегами поділили Lepturinae на 8 триб: Desmocerini, Encyclopini, Lepturini, Oxymirini, Rhagiini, Rhamnusiini, Teledapini, Xylosteini. Löbl і Smetana розділили Lepturinae на 7 триб: Encyclopini, Lepturini, Oxymirini, Rhagiini, Rhamnusiini, Sachalinobiini, Xylosteini. Danilevsky виокремив у палеарктиці 8 триб: Xylosteini, Encyclopini, Oxymirini, Enoploderini, Rhamnusiini, Rhagiini, Sachalinobiini, Lepturini. Ohbayashi et al. описали нову трибу Caraphiini для роду Caraphia Gahan, 1906.
Monné & Monné спробували об’єднати усі системи Lepturinae в одну, навівши 9 триб: Xylosteini, Encyclopini, Oxymirini, Rhamnusiini, Rhagiini, Sachalinobiini, Desmocerini, Lepturini. Згодом Danilevsky у підродині Lepturinae розпізнає 10 триб: Caraphiini, Encyclopini, Enoploderini, Lepturini, Oxymirini, Rhagiini, Rhamnusiini, Sachalinobiini, Teledapini, Xylosteini. Загалом за морфологією було виокремлено 11 триб Тонкохвісткових: Caraphiini, Desmocerini, Encyclopini, Enoploderini, Lepturini, Oxymirini, Rhagiini, Rhamnusiini, Sachalinobiini, Teledapini, Xylosteini.
Історичний поділ підродини Тонкохвісткові на триби:
Триба Desmocerini: Desmocerus
Триба Encyclopini: Encyclops Leptalia Pyrotrichus
Триба Rhagiini Acmaeops Acmaeopsoides Akimerus Anisorus Anthophylax Brachysomida Brachyta Comacmaeops Dinoptera Enoploderes Evodinus Fallacia Gaurotes Gaurotina Gnathacmaeops Heffernia Lemula Macropidonia Metacmaeops Neanthophylax Neorhamnusium Oxymirus Pachyta Pachytella Pidonia Piodes Pseudogaurotina Pseudosieversia Rhagium Rhamnusium Rhondia Sinopidonia Sivana Stenocorus Taiwanocarilia Tomentgaurotes Toxotinus Xenoleptura Xenophyrama
Триба Xylosteini: Caraphia Formosotoxotus Leptorhabdium Noctileptura Palaeoxylosteus Pseudoxylosteus Xylosteus
Триба Lepturini: Acanthoptura Alosternida Analeptura Anastrangalia Anoplodera Anoploderomorpha Asilaris Batesiata Bellamira Brachyleptura Carlandrea Cerrostrangalia Charisalia Chontalia Choriolaus Corennys Cornumutila Cribroleptura Cyphonotida Dokhtouroffia Dorcasina Elacomia Ephies Etorofus Eurylemma Euryptera Eustrangalis Formosopyrrhona Fortuneleptura Gnathostrangalia Grammoptera Hayashiella Idiopidonia Idiostrangalia Ischnostrangalis Japanostrangalia Judolia Judolidia Kanekoa Katarinia Kirgizobia Konoa Leptochoriolaus Leptostrangalia Leptura Lepturalia Lepturobosca Lepturopsis Lycidocerus Lycochoriolaus Lycomorphoides Lygistopteroides Macrochoriolaus Macroleptura Megachoriolaus Meloemorpha Metalloleptura Metastrangalis
Mimiptera Mimostrangalia Mordellistenomimus Munamizoa Nakanea Nanostrangalia Nemognathomimus Neobellamira Neoleptura Neopiciella Nivellia Nivelliomorpha Noona Nustera Ocalemia Oedecnema Ohbayashia Orthochoriolaus Ortholeptura Pachypidonia Pachytodes Papuleptura Paracorymbia Paranaspia Paraocalemia Parastrangalis Pedostrangalia Platerosida Pseudallosterna Pseudoparanaspia Pseudophistomis Pseudostrangalia Pseudotypocerus Pseudovadonia Pygoleptura Pygostrangalia Pyrocalymma Pyrrhona Rapuzziana Rutpela Saligranta Sinostrangalis Stenelytrana Stenoleptura Stenostrophia Stenurella Stictoleptura Strangalepta Strangalia Strangalidium Strangaliella Strangalomorpha Strophiona Trachysida Trigonarthris Trypogeus Typocerus Vadonia Xestoleptura
Incertae sedis У морфологічній системі низка родів мають невизначене становисько Centrodera (Rhagiini or Xylosteini?) Cortodera - згідно молекулярних даних вміщується у трибі Cariliini Grammoptera - згідно молекулярних даних вміщується у трибі Lepturini Houzhenzia Sachalinobia - згідно молекулярних даних вміщується у трибі Sachalinobiini Teledapus (distinct tribe Teledapini?)
Фотогалерея
Див. також Prioninae Spondylidinae Necydalinae Cerambycinae Lamiinae
Примітки
Література Загайкевич І. К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.