Економіка Африки складається з торгівлі, промисловості, сільського господарства та людських ресурсів континенту. рік приблизно 1,3 мільярда людей проживало в 54 країнах Африки. Африка відзначається багатством природних ресурсів. Нещодавній ріст економіки відбувся завдяки зростанню продажів, товарів, послуг і виробництва. Очікується, що Західна Африка, Східна Африка, Центральна Африка та Південна Африка, зокрема, досягнуть сумарного ВВП у 29 трильйонів доларів США до 2050 року.

У березні 2013 року Африка була визначена як найбідніший населений континент у світі; однак Світовий банк очікує, що більшість африканських країн досягнуть статусу «середнього доходу» (щонайменше 1025 доларів США на людину на рік) до 2025 року, якщо поточні темпи зростання збережуться. Є низка причин поганої економіки Африки: історично склалося так, що незважаючи на те, що Африка мала низку імперій, які торгували з багатьма частинами світу, багато людей жили в сільській місцевості; крім того, європейська колонізація, а згодом холодна війна створили політичну, економічну та соціальну нестабільність.

Однак рік Африка була найбільш швидкозростаючим континентом у світі з 5,6% на рік, і очікується, що ВВП зростатиме в середньому на 6% на рік між 2013 і 2023 роками. У 2017 році Африканський банк розвитку повідомив, що Африка є другою за темпами зростання економікою у світі, і допускає, що середнє зростання відновиться до 3,4% у 2017 році, тоді як очікується зростання на 4,3% у 2018 році. Зростання спостерігалося на всьому континенті: понад третина африканських країн демонструє темпи зростання 6% або вище, а ще 40% зростають від 4% до 6% на рік. Деякі міжнародні бізнес-оглядачі також назвали Африку майбутнім двигуном економічного зростання світу.

Історія Тисячоліттями економіка Африки була різноманітною, що обумовлювалося широкими торговельними шляхами, що розвивалися між містами та королівствами. Деякі торговельні шляхи були сухопутними, деякі включали судноплавство річками, інші розвивалися навколо портових міст. Великі африканські імперії стали багатими завдяки своїм торговельним мережам, наприклад Стародавній Єгипет, Нубія, Малі, Ашанті, імперія Ойо та Стародавній Карфаген. Деякі частини Африки мали тісні торговельні відносини з арабськими королівствами, а за часів Османської імперії африканці масово почали переходити в іслам. Цей розвиток разом із економічним потенціалом у пошуку торгового шляху до Індійського океану привів португальців як імперську силу до Африки на південь від Сахари. Колоніальні інтереси створили нові індустрії, щоб задовольнити європейські апетити до таких товарів, як пальмова олія, каучук, бавовна, дорогоцінні метали, прянощі, товарні культури та інші товари, і інтегрували прибережні райони в атлантичну економіку.

Важливим чинником економічного розвитку було набуття елітою людського капіталу. Між 14-м і 20-м століттями можна спостерігати, що в регіонах з більшою кількістю насильства серед еліт і, отже, з вищими шансами померти в молодшому віці, еліта не інвестувала багато в освіту. Таким чином, їхня чисельність (як міра людського капіталу), як правило, нижча, ніж у менш безпечних країнах, і навпаки. Цим можна пояснити різницю в економічному розвитку між африканськими регіонами.

Потрясіння 20 століття Після здобуття африканськими країнами незалежності в 20 столітті економічні, політичні та соціальні потрясіння охопили більшу частину континенту. Проте в останні роки в деяких країнах спостерігається економічне відновлення.

Початок африканського економічного буму (який триває з 2000-х років) порівнюють із китайським економічним бумом, який виник в Азії з кінця 1970-х років. У 2013 році в Африці налічувалось сім найбільш швидкозростаючих економік світу.

Станом на 2018 рік Нігерія є найбільшою економікою в Африці за номінальним ВВП, за нею йде Південна Африка; за ППС Єгипет є другим за величиною після Нігерії. Екваторіальна Гвінея має найвищий в Африці ВВП на душу населення. Багаті нафтою країни, такі як Алжир, Лівія та Габон, а також багата корисними копалинами Ботсвана виявились одними з найкращих економік континенту на початку 21 століття, тоді як Зімбабве та Демократична Республіка Конго є потенційно одними з найбагатших країн світу за природними ресурсами, але ці країни опинились у списку найбідніших націй світу через всепроникну політичну корупцію, війни та еміграцію. Ботсвана вирізняється своїм постійним сильним і стабільним зростанням після здобуття незалежності.

Сучасні умови

Організація Об'єднаних Націй прогнозує, що економічне зростання Африки сягне 3,5% у 2018 році та 3,7% у 2019 році. Станом на 2007 рік зростання в Африці перевищило зростання в Східній Азії. Дані свідчать про те, що деякі частини континенту зараз переживають швидке зростання завдяки своїм ресурсам і зростаючій політичній стабільності, а також «починаючи з 2007 року стабільно зростає рівень миролюбності». Світовий банк повідомляє, що економіка країн Африки на південь від Сахари зростала темпами, які відповідають або перевищують світові темпи. За даними Департаменту ООН з економічних і соціальних питань, покращення сукупного зростання в регіоні значною мірою пояснюється відновленням у Єгипті, Нігерії та Південній Африці, трьох найбільших економіках Африки.

Африка на південь від Сахари серйозно постраждала, коли державні доходи скоротилися з 22% ВВП у 2011 році до 17% у 2021 році. 15 африканських країн мають значний борговий ризик, а 7 наразі перебувають у фінансовій кризі, за даними МВФ. У 2021 році регіон отримав спеціальні права запозичення від МВФ у розмірі 23 мільярдів доларів США для підтримки критично важливих державних витрат.

Економіки африканських країн, що розвиваються найшвидше, добились зростання, яке значно перевищувало середні світові темпи. До лідерів у 2007 році належать Мавританія з темпом зростання 19,8%, Ангола – 17,6%, Судан – 9,6%, Мозамбік – 7,9% і Малаві – 7,8%. Серед інших країн, які швидко ростуть, є Руанда, Мозамбік, Чад, Нігер, Буркіна-Фасо, Ефіопія. Тим не менш, зростання було вкрай низьким, негативним або млявим у багатьох частинах Африки, включаючи Зімбабве, Демократичну Республіку Конго, Республіку Конго та Бурунді. Багато міжнародних агентств все більше зацікавлені в інвестуванні в африканські економіки, що розвиваються, особливо тому, що Африка продовжує підтримувати високі темпи економічного зростання, незважаючи на поточну глобальну економічну рецесію. Рівень прибутку від інвестицій в Африці наразі найвищий у країнах, що розвиваються.

Деякі міжнародні інституції займаються списанням боргів в інтересах підтримки економічного розвитку Африки. У 1996 році ООН виступила спонсором ініціативи щодо бідних країн із великою заборгованістю (HIPC), яку згодом підтримали МВФ, Світовий банк і Африканський фонд розвитку ( AfDF ) у формі Ініціативи багатостороннього списання боргів (MDRI). Станом на 2013 рік ця ініціатива дозволила частково списати борги 30 африканським країнам.

На початку 2021 року Європейський інвестиційний банк за допомогою Партнерства Making Finance Work for Africa (MFW4A) опитав 78 банків в Африці на південь від Сахари для дослідження ЄІБ «Банківська діяльність в Африці». Банки, які взяли участь, контролюють майже 30% активів континенту. Майже дві третини опитаних банків посилили правила кредитування, але понад 80% розширили використання реструктуризації або мораторію на кредити. Кілька банків були змушені внести зміни на рівні співробітників, тоді як трохи менше однієї третини скоригували ціни. Приблизно половина банків мали гарантії працівників, більшість із яких надходили від центрального банку, уряду чи міжнародної фінансової установи.

Пакети фіскального стимулювання в африканських країнах до середини 2020 року становили приблизно 1–2% ВВП, а монетарне стимулювання становило близько 2% ВВП. Це близько до глобального середнього показника МВФ для країн, що розвиваються з низьким рівнем доходу, який становить близько 2% від ВВП 2020 року за один рік від початку пандемії COVID-19. У той же час ринки, що розвиваються, прийняли пакет вартістю близько 4% ВВП, тоді як розвинені країни виконали пакет вартістю приблизно 16% ВВП. Внаслідок пандемії середній бюджетний дефіцит по всій Африці зріс з 5% ВВП у 2019 році до понад 8% у 2020 році. Через відсутність бюджетного простору дефіцит призвів до збільшення запозичень, які африканські країни мають менше можливостей покрити, ніж інші розвинені економіки.

Країни Північної та Південної Африки вжили найбільше заходів для подолання кризи у фінансовому секторі, спричиненої пандемією, у середньому 14 заходів на країну. 34 африканські країни вжили заходів для збільшення ліквідності та зниження вартості запозичень, переважно шляхом зниження облікової ставки. Південна Африка, наприклад, знизила ставки на 200 базисних пунктів або більше. Найбільш використовуваним заходом було модифікувати роботу з непрацюючими кредитами шляхом зниження вимог до резервів. Щоб допомогти банкам подолати кризу COVID-19, органи влади обмежили дивіденди та інші способи використання доходів, дозволили тимчасове вивільнення буферів капіталу, пом’якшили вимоги до капіталу чи ліквідності або внесли інші тимчасові коригування пруденційних нормативів. Незважаючи на пандемію COVID-19, у 2020 році африканські приватні інвестиції були стабільними — вони зросли до 4,3 мільярда доларів США з 3,9 мільярда доларів США у 2019 році, оскільки поточні транзакції були закриті. Очікується, що для ресурсомістких країн реальний ВВП на душу населення залишатиметься нижче допандемічного рівня принаймні до 2024 року зі зростанням лише на 1% на рік у 2022 та 2023 роках. До пандемії очікувалося зростання на рівні 2% або більше.

Ріст торгівлі Торгівля значною мірою сприяла зростанню економіки Африки на початку 21 століття. Китай та Індія стають все більш важливими торговими партнерами; 12,5% африканського експорту припадає на Китай, 4% — на Індію, на яку припадає 5% китайського імпорту та 8% індійського. «Група п’яти» (Індонезія, Малайзія, Саудівська Аравія, Таїланд і Об’єднані Арабські Емірати) є ще одним дедалі важливішим ринком для африканського експорту.

Майбутнє

Очікується, що економіка Африки — із розширенням торгівлі, знанням англійської мови (офіційної в багатьох країнах на південь від Сахари), підвищенням грамотності та освіти, наявністю чудових ресурсів і дешевшою робочою силою — буде продовжувати функціонувати краще в майбутньому. Торгівля між Африкою та Китаєм у 2011 році становила 166 мільярдів доларів США

Африка відчує «демографічний дивіденд» лише до 2035 року, коли її молода та зростаюча робоча сила матиме менше дітей і пенсіонерів як утриманців у відношенні до населення, що зробить її демографічно більш порівнянною з США та Європою. Робоча сила стає все більш освіченою, і очікується, що до 2020 року майже половина працівників матиме середню освіту. Споживацький клас також з’являється в Африці, і очікується, що він продовжуватиме розвиватися. В Африці проживає близько 90 мільйонів людей із сімейним доходом понад 5000 доларів США, що означає, що вони можуть спрямовувати більше половини свого доходу на дискреційні витрати, а не на потреби. До 2020 року це число може досягти прогнозованих 128 мільйонів

В липні 2013 року під час візиту до Африки президент США Барак Обама оголосив про план у 7 мільярдів доларів США на подальший розвиток інфраструктури та більш інтенсивну співпрацю з главами африканських держав. Обама також оприлюднив нову програму під назвою «Торгівля в Африці», спрямовану на активізацію торгівлі на континенті, а також між Африкою та США.