Марціян Тризна (також Марціан, Мартіан) гербу Ґоздава ( бл. 1598 — 17 травняJózef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 164. чи 2 серпняНасевіч В. Трызны // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — С. 674. — ISBN 985-11-0378-0 (т. 2), ISBN 985-11-0315-2. 1643) — державний і релігійний діяч Великого князівства Литовського та Речі Посполитої; канонік віленський (з 1620), єпископ-коад'ютор віленський (1638–1643); Секретар королівський, писар великий литовський (1628–1641), референдар великий литовський (духовний, 1631–1641), підканцлер литовський (1641–1643).
Життєпис Походив Марціян із білоруського шляхетського роду Тризнів. Народився близько 1598 року у Бетині Віленської дієцезіїHierarchia Catholica medii et recentioris aevi sive summorum pontificum, S. R. E. cardinalium, ecclesiarum antistitum series: e documentis tabularii praesertim Vaticani collecta, digesta, edita. 4. A pontificatu Clementis pp. VIII. (1592) usque ad pontificatum Alexandri pp. VII., Volume IV, 1913, p. 229., у сім'ї маршалка слонімського Григорія Тризни та Раїни Сапіги, доньки мінського воєводи Богдана Сапіги. Мав трьох братів — , та .
Початкову освіту здобув на батьківщині, пізніше навчався у Римі, де «проводячи молоді роки в постійному вивченні різних мов». Після повернення додому розпочав кар'єру при дворі Сигізмунда III, будучи секретарем королівськимAnna Sylwia Czyż, «Żałoba białych lilii Tryźniańskich», czyli o frontyspisie z epicedium biskupa Marcjana Tryzny, [w:] Initium sapientiae humilitas. Studia ofiarowane profesorowi Jakubowi Pokorze z okazji 70. urodzin, red. A. Skrodzka, M. Olszewska, Warszawa 2015, s. 280.. Здобув добру освіту, зокрема вільно володів грецькою мовоюKasper Niesiecki, Tryzna herbu Gozdawa [w:] Herbarz Polski, T. 9., Lipsk, wyd. J. N. Bobrowicz, 1842, s. 124.. Спочатку був як і батько уніатом, пізніше перейшов на католицтво та прийняв духовне посвячення. Протягом усього свого життя підтримував унію на теренах Великого князівства ЛитовськогоAnna Sylwia Czyż, «Żałoba białych lilii Tryźniańskich», czyli o frontyspisie z epicedium biskupa Marcjana Tryzny, [w:] Initium sapientiae humilitas. Studia ofiarowane profesorowi Jakubowi Pokorze z okazji 70. urodzin, red. A. Skrodzka, M. Olszewska, Warszawa 2015, s. 279..
З 1620 року — канонік віленський. Перед 1628 роком став пробстом ґераньонськимJózef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 273..
Протягом 1628–1641 років обіймав посаду писаря великого литовського (духовного)Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 134., у 1631–1641 роках був також референдарем великим литовським (духовним). На той час також обіймав посади інфулата ґераньонського та пробста троцькогоUrzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 170..
1632 року був електором Владислава IV Вази від Пінського повітуSuffragia Woiewodztw y Ziem Koronnych, y W. X. Litewskiego, Zgodnie ná Naiásnieyssego Władisława Zygmunta … roku 1632 … Woiewodztwo Krákowskie., [b.n.s.]. Під час Смоленської війни постійно перебував біля короля. 1634 року брав участь у посольстві до Москви, де почалися переговори, які передували укладенню Поляновського мирного договоруDiariusz kampanii smoleńskiej Władysława IV 1633—1634, oprac. M. Nagielski, Warszawa, Wydawnictwo DiG, 2006, s. 52..
У 1633 і 1636 роках працював над правками до Литовського статуту. 3 вересня 1635 року Владислав IV видав привілей, за яким "референдар литовський зрівняний із коронним, ксьондз Марціян Тризна повинен мати окремі суди референдарські, як у Короні, також місце та votum свої при вирішенні справ литовських, інфлянтських і курляндських після референдаря коронногоJózef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 306..
Завдяки підтримці короля та віленського єпископа Абрагама Войни у травні 1635 року Марціян Тризна був одноголосно затверджений віленською капітулою як єпископ-коад'ютор. Папська преконізаційна булла від 28 лютого 1638 року зробила його титулярним єпископом Маллуса (Анатолія)Kościół Zamkowy czyli Katedra wileńska: w jej dziejowym, liturgicznym, architektonicznym i ekonomicznym rozwoju na podstawie aktów kapitulnych i dokumentów historycznych, Wilno, nakł. i druk. Józefa Zawadzkiego, 1908, s. 324—325.. Деякі дослідники помилково вважали, що Тризна був першим Білоруським суфраганомTadeusz Krahel, Zarys dziejów (Archi)Diezecji Wileńskiej, [w:] Studia Teologiczne, 1987—1988, T. 5-6, Bialystok, Drohiczyn, Lomza, s. 32..
30 серпня 1641 року був призначений підканцлером литовським.
Помер 17 травня чи 2 серпня 1643 року. Був похований згідно з його заповітом, у бернардинському костелі святого Івана Хрестителя у Бересті.
Примітки
Джерела Насевіч В. Трызны // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — С. 674. — ISBN 985-11-0378-0 (т. 2), ISBN 985-11-0315-2.