Кухня Ампурдана — це їжа та напої, типові для кухні Ампурдана, каталонського природного та історичного регіону. Ця кухня вважається морською та гірською кухнею, а іноді й «гастрономічним заповідником» КаталоніїLa Gastronomia del Baix Empordà / Turisme Empordà Costa Brava. Процитовано 29 липня 2023. Кухня Ампурдана є різновидом каталонської кухні та є сезонною кухнею, в якій ретельно продумані страви змішуються з продуктами, які ледве приготувалися, і в якій завжди присутні софрито і пікада.
Ампурдан розташовано, за винятком Кап-де-Креус, на великій рівнині між Піренеями, і узбережжям Балеарського моря. Кухня Ампурдан формувалась на ресурсах морської природи, флори та фауни посушливих районів субтропиків, гірських лісів, а також водно-болотних угідь річок Муга, Флувіа та Тер. Основними елементами кухні є риба, м'ясо свинини, ковбаси, птиця та овочі. Приплив туризму створив чудовий ресторанний сектор, який вплинув на гастрономічну пропозицію та сформував мережу різноманітних закладів харчування, яка мала кілька ресторанів високого класу, зокрема ElBulli in Розасі.
Кулінарні техніки
Соус софрито Софрито є типовою кулінарною технікою Ампурдана. Соус готується через обсмажування на оливковій олії певної кількості нарізаної або подрібненої цибулі. Як тільки цибуля стане золотистою, можна додається часник, петрушка і помідори. Залежно від страви, яку готують, цибуля має бути більш-менш золотистого кольору. Готувати соус потрібно на повільному вогні. Він використовується як основа для багатьох соусів для пасти, таких як соус болоньєзе, але іноді його можна використовувати як основу для інших страв, таких як пасеровані овочі.
Пікада Пікада — один із характерних соусів і кулінарних прийомів, важливих для каталонської кухні. Історично пікада з мигдалю задокументована в каталонській кухні з 13 століття. Пікаду використовують, щоб забезпечити чудовий завершальний штрих до багатьох рецептів: м'яса, риби, рису, супів, бобових, овочів. Соус виготовляється шляхом подрібнення борошнистого елемента, який надає густоту, наприклад хліба (сухарі) або печива, горіхів з іншим елементом, який надає смаку, наприклад часником, петрушкою, шафраном тощо. Рідше використовуються кориця, варена печінка (куряча або кроляча), шоколад, кмин та інші спеції. Коли все перетвориться на пасту, її змішують з рідиною (вода, бульйон, вино тощо). Традиційно товчуть за допомогою ступки. Пікада обов'язково повинна містити основні три інгредієнта: горіхи, хліб і трохи рідини.
Це не самостійний соус, як майонез чи ромеско, його додають як приправу під час приготування, щоб зв'язувати страву (зазвичай рагу, запіканки), що готується. Існує велика різноманітність соусів пікада.
Традиційні продукти
Кухня Ампурдан використовує місцеві продукти, деякі традиційні, а деякі більш сучасні. Нижче наведено список місцевих продуктів, які найбільше вкорінилися в кулінарію цього району, вирощуються або добуваються в регіоні та викликають великий гастрономічний інтерес. Саме їх найчастіше можна знайти в ресторанах, магазинах і на ринках Ампурдан. : яблука, фаршировані м'ясним фаршем. Деякі варіанти споживання: хоча традиційно їх їли на десерт, консистенція цієї страви сьогодні витіснила її також як основну страву. Типовими для регіону є фаршировані яблука з Вілабертрана, які мають захищене географічне зазначення ЄС, та вирощуються відповідно до правил інтегрованого виробництва. Щорічно в середині вересня в цьому муніципалітеті проводиться ярмарок.
: свіжий м'який сир однорідного білого кольору та компактного вигляду. У роті м'який, навіть трохи губчастий. Деякі варіанти споживання: з джемами, медом або цукром. Можна використовувати для приготування морозива або кремів, пов'язаних із десертами.
: солодка страва, циліндричний корж з листкового тіста, посипаний цукром і залитий кремом. Деякі варіанти споживання: десерт, на сніданок або перекус. : місцевий сорт баклажану, який вирощується лише в Ампурдан. Він насиченого та яскраво-фіолетового кольору, має овальну форму та м'який, злегка гіркуватий смак. Деякі варіанти приготування: смаження, фарширування м'ясом і запечене.
: це високоякісний рис, вироблений в Ампурдан. Деякі варіанти приготування: зварений із зубчиком часнику та заправлений олією першого віджиму, бульйон.
Перець чилі: це сорт жовтого або блідо-зеленого перцю чилі з м'яким смаком і тонкою подовженою формою. Деякі варіанти приготування: маринований з оцтом і заправлення олією, смаження на грилі окремо або з м'ясом.
: має рожевий колір, злегка солодкуватий смак. Деякі варіанти приготування: просто сира та заправлена оливковою олією першого віджиму. Також печена для Ескалівада.
: листя цього сорту цикорія салатного мають дуже тонкий і не гіркий смак, хрустку текстуру. Деякі варіанти приготування: салат з розірваних руками та заправлених оливковою олією першого віджиму з сіллю листів, або з додаванням стиглого томату та маслин.
: дуже старий сорт квасолі в Ампурдані. З маслянистою текстурою та майже непомітною шкіркою він має м'який та дуже тонкий смак. Деякі варіанти приготування: відварені та заправлені оливковою олією першого віджиму, з додаванням кисло-солодкого оцту.
: незважаючи на зовнішню чорноту ріпи, її м'якоть біла. Деякі варіанти приготування: обсмажені шматочки, злегка посипані борошном. додавання при тушкованні м'яса птиці або свинини.
: типовий середземноморський рецепт намазки, приготований з чорних оливок, оливкової олії та солі. Деякі варіанти приготування: намазування на тости, а також до овочевих або рибних страв.
: яблука з Жирона, мають захищене географічне зазначення ЄС, вирощуються відповідно до правил інтегрованого виробництва. Клімат, що сформовано біля моря, з високою інсоляцією та добовими температурними коливаннями, надає цим яблукам їх якість. Деякі варіанти приготування: сироїдіння, запечені, в компоті, пюре, як гарнір до м'ясних страв.
Сальсифік: корінь рослини, схожий на ріпу, але з кращим смаком. Дуже традиційний в цьому районі. Дуже характерний смак з тонкими солодкими і, як не дивно, морськими нотками. Деякі варіанти приготування: злегка посипані борошном і обсмажені, в омлеті або тушковані з птицею.
: М'якоть плода м'ясиста, практично без кісточок, твердої консистенції, дуже ароматна та з низькою кислотністю. Деякі варіанти приготування: нарізати на скибочки та заправити оливковою олією першого віджиму, для приготування соусів та консервів.
Анчоуси Л'Аскала: риба, приготована у розсолі. Техніку соління їжі, щоб мати можливість зберігати її протягом тривалого часу, в Ампурдан привнесли греки, а пізніше її вдосконалили римські народи. Деякі варіанти приготування: філе з оливковою олією першого віджиму.
Свиняча ковбаса: варена ковбаса зі свинини, солі та перцю. «Біла ковбаса» не має крові. Кров'янку роблять з свинячої крові. Деякі варіанти приготування: як закуска, з хлібом і помідорами або в мисці з тушкованим м'ясом, подрібненим з картоплею і нутом.
: варена м'ясна ковбаса з різних частин свині (свинячої голови, серця, нирок і куріпок, сала), яка отримала свою назву від ємності, в якій її готують. Темно-сірого кольору, у роті має медовий відтінок і виражений смак. Він може мати димний аромат, якщо він був приготований на дереві. Деякі варіанти приготування: просто розігріти на сковороді або на грилі.
Сира ковбаса з сіллю та перцем: це сира, зазвичай, свиняча ковбаса. Деякі варіанти приготування: смаження на грилі, запікання в алюмінієвій фользі, або смаження з іншим м'ясом. : це товста ковбаса, приготовлена з сечового міхура або товстої кишки (paltruc) свині, що начинені фаршем і маринованою свининою, можуть бути додані й інші інгредієнти. Залежно від складових фаршу розрізняють чорну(кров'яну), білу (без крові, може бути з печінкою або язиком), яєчну (з вареними яйцями). Деякі варіанти приготування: нарізаний хліб з помідорами. Також поверх гарячих тостів розтоплюється трохи жиру, посилюючи його смак. : традиційна для Ампурдана ковбаса готується з нежирної свинини, бекону, з додаванням цукру. Деякі варіанти приготування: приготована в глиняному горщику з паличкою кориці і сухими ковбасними тостами. Часто її сушать.
: креветки традиційно виловлювали на узбережжі Паламоса та інших прибережних міст. Деякі варіанти приготування: з дуже тонко порізаним м'ясом на грилі.
Морські іжаки: м'ясисті, соковиті, м'які і з сильним морським смаком. Деякі варіанти приготування: тільки в сирому вигляді з шматочком хліба.
Ампурданські кури: мають високоякісне м'ясо. Деякі варіанти приготування: смажене, тушковане окремо або з іншим м'ясом.
Талліна з Розасу: невеликий молюск, який багатовіково споживається на узбережжі Коста-Брава ще з 1520 року. Деякі варіанти приготування: закуска, гарнір до деяких рибних страв.
Великопісний пончик: традиційно їх готували в будинках селян цього регіону. Ці оладки зазвичай їдять під час Великого посту, особливо у Страсну п'ятницю. Вони добре зберігаються протягом багатьох днів, а потім набувають більш щільної та, для деяких, смачнішої консистенції. Маючи злегка еластичну текстуру, цікава ароматна нота зазвичай походить від анісу, який додається як ароматизатор. Кілька варіантів споживання: у будь-який час і будь-де, на закуску чи десерт.
: це типовий каталонський пиріг у формі півмісяця, фірмова страва міста Фігерас, виготовлена з тіста з начинкою з сиру рикота або вершків. На вигляд твердий, у роті він спочатку хрусткий, щоб швидко перетворитися на кремовий набір із дуже приємною текстурою. Деякі варіанти споживання: зазвичай його приймають на сніданок або перекус, а також на десерт.
: Виготовляється з пшениці, отриманої за допомогою інтегрованих технологій виробництва на сільськогосподарських полях природного парку Айгуамольс. Має рум'яну скоринку та запах закваски.«Piràmide d'aliments de l'Empordà». web. Consell Comarcal del Baix Empordà. Arxivat de l'original Процитовано 28 липня 2023 .Деякі варіанти споживання: з томатним соусом, смажений або не смажений.
Оливкова олія: Ампурдан є регіоном з давніми традиціями видобутку оливкової олії. Вирощування оливкового дерева та виробництво олії бере свій початок з приходу греків. Олія виглядає чистою і прозорою. Смак і відчуття, які вона видає, змінюються залежно від фруктів, з яких він вироблений, і погодних змін кожної пори року.«Oli de l'Empordà». Departament d'Agricultura de la Generalitat. Arxivat de l'original Процитовано 28.07.2023 Деякі варіанти споживання: в сирому вигляді або як засіб для смаження їжі, завжди уникаючи надмірних температур.
Типові напої
Вино Район Ампурдана є старовинним осередком виноробства. Археологи припускають, що виноградну лозу вперше завезли в цей регіон фінікійці в 5 столітті до нашої ери. Стародавні римляни та бенедиктинці пізніше також зробили свій внесок. Існує Захищене позначення походження (каталонською Denominació d'Origen Protegida) для вин, вироблених у північно-східній частині Каталонії, у провінції Жирона. Це біле вино Пералада, рожеве вино Есполла, червоне вино Капманьї.Empordà: paisatges, natura, cultura i emocions. Guia turística. El Consell Comarcal de Empordà. 2020/ Цитування 29 липня 2023
Ромовий крем Він є типовим напоєм узбережжя. Це алкогольний напій, виготовлений з використанням рому, кавових зерен, цукру, цедри лимона та спецій, особливо кориці. Все кладеться в глиняну каструлю і запалюється, щоб втрачалася частина алкоголю, поки випробувачі не скажуть, що досі. Під час приготування вимикається світло, а супроводжується відповідними співами та нотами гітари.
Інші страви
Бунюелос
Бунюелос (оладки) є типовими солодощами Ампурдана. Це повітряні кульки з тіста, обсмажені та посипані цукром. Мешканці містечка Ампурдан називають ці солодощі брюньйолами, що означає «погано зроблені» пончики, тобто вони не круглі чи рівні.