Соціальне інвестування (англ. Social Investment) або соціально-відповідальне інвестування (англ. Socially responsible investing, SRI) — синонімічні назви різних практик вкладення ресурсів з метою досягнення позитивного соціального ефектуДив. визначення..

Термін «соціальне інвестування» в загальному випадку не має чітких кордонів і може в рівній мірі застосовуватися до відмови від вкладень в певні активи (наприклад, покупка акцій виробників алкогольної продукції, тютюну, фастфуду, порнографії, зброї, представників грального, військового або сировинного бізнесу), до інноваційного вирішення соціальних проблем (наприклад, через інвестування в соціальні підприємства, що пропонують нові технології), інвестицій в розвиток регіонів (наприклад, в створення початкових шкіл в Центральній Африці), або навіть до внутрішньокорпоративних вкладень (наприклад, витрати на підвищення кваліфікації співробітників).

Термін «соціально-відповідальне інвестування» іноді у вузькому сенсі відносять до практики, спрямованої на запобігання нанесення соціального шкоди шляхом перевірки компаній перед їх включенням в інвестиційний портфельSullivan, Paul With Impact Investing, a Focus on More Than Returns, April 23, 2010. Однак цей же термін використовується і в більш широкому контексті, припускаючи активний підхід, при якому інвестування направлено на захист соціальних інтересів акціонерів, і інвестування в співтовариства, зближуючись з поняттям «імпакт-інвестування» або навіть включаючи його в себеBradley, Theresa Finally, socially responsible investors can measure their impact, September 24, 2011. Соціальне інвестування у відносно вузькому сенсі широко поширене, має в своїй основі солідну теоретичну базу, часто відображено в законодавчому регулюванні різних країн і характеризується підтримкою урядів провідних економічних держав. У той же час, за словами американського інвестора Емі Доміні, захист інтересів акціонерів та інвестування в товариства є стовпами соціально-відповідального інвестування, і одного лише виключення з інвестиційних портфелів соціально шкідливих активів недостатньо.

Області, на загальну думку визнаних практиків SRI, що викликають особливу стурбованість, іноді підсумовуються під абревіатурою ESG: навколишнє середовище (), соціальна справедливість () та корпоративне управління (). Фізичні та юридичні особи, систематично практикуючі соціальне інвестування, називаються соціальними інвесторами.

Термінологія

В українській мові поширено два терміни: «соціальне інвестування» () і «(соціально) відповідальне інвестування» (; ), що описують фактично одне і те ж поняття, і мають схожу еволюцію. Перший з них вживається частіше, особливо в наукових роботах, другий — більш поширений в корпоративному середовищі, або в не зовсім коректному контексті корпоративної соціальної відповідальності, а також по відношенню до історії виникнення явища.

Крім того, в українську мову введено близьке поняття «інвестиції впливу» () (англ. Impact investment / investing) або «інвестиції соціального впливу», яке може розглядатися як окремий випадок соціального інвестування з більш чітко окресленими кордонами.

В англійській мові, поряд з позначеними вище, використовується ще кілька термінів, що описують або те ж саме поняття, або його підвиди з промовистими назвами. Зокрема це стійкі /розвиваючі/ підтримуючі інвестиції (), відповідальні інвестиції (), свідомі інвестиції (), зелені інвестиції (), чисті інвестиції (), етичні інвестиції(). Характеристика «етичний», по відношенню до фінансової діяльності, набула поширення в банківській справі.

Визначення

Єдиного визначення терміна «соціальні інвестиції» і його окремих випадків не існує . Вони часто розглядаються в розрізі бізнесу або філантропії, тяжіючи то до одного, то до іншого. Об'єднуючим є лише очікування позитивного (корисного), в сприйнятті інвестора, соціального ефекту.

Під словом «соціальний» в загальному випадку розуміється не тільки вирішення соціальних, а й проблем пов'язаних з екологією, і навіть з іншими областями, що позитивно оцінюються людьми або суспільством, аж до інфраструктурних і мікроекономічних, наприклад, практикою корпоративного управління.

У загальному випадку вплив соціальних інвестицій може бути направлено як назовні — рішення проблем суспільства, так і у середину організацій або громад.

Ефективність, що надається соціальними інвестиціями, також однозначно не визначена і може бути націлена як на помітне вирішення проблеми (інвестиції впливу), так і на зняття приватної соціальної напруженості, або навіть виключення небажаних, в сприйнятті інвестора, соціальних ефектів, в тому числі і від безпосередньо його діяльності (непричетність), що ближче до поняття соціально-відповідального інвестування. Актуальне ж визначення інвестицій впливу не тільки звужує спектр подібних вкладень, але ще і вимагає вимірності — чисельного вираження результатів соціального ефекту.

Відбір об'єктів соціального інвестування може здійснюватися на основі: негативного скринінгу — шляхом виключення небажаних об'єктів для інвестицій, який часто пов'язують з «соціально-відповідальним інвестуванням»(), корпоративним сектором та історією виникнення явища; позитивного скринінгу — включенням в інвестиційну стратегію напрямків, які можуть дати потрібний або максимальний ефект в цільовій області; останнє ближче до поняття «інвестиції впливу» () і сучасною практикою; цих та інших підходів в різних поєднаннях.

Під інвестиційними вкладеннями найчастіше розглядаються грошові кошти, хоча в розширювальному тлумаченні ними можуть бути і нефінансові ресурси, наприклад волонтерська праця, час, знання, навички, вміння і т. д.

У розширювальному тлумаченні соціальні інвестиції можуть не розглядатися в якості способу досягнення зворотності вкладеного капіталу. Проте у вузькому сенсі і практичній діяльності найчастіше економічна ефективність є невід'ємною характеристикою соціальних інвестицій.

В силу розмитості терміну соціальне інвестування до цієї області можна віднести взагалі будь-яку діяльність, тому поряд із загальним визначенням, має сенс виділити найбільш вживане на практиці окремо:

Соціальне інвестування — фінансові вкладення з метою вирішення соціальних проблем і отримання прибутку.

Останнє визначення є найбільш близьким до поняття «інвестиції впливу» і типовим, хоча і не винятковим, і не превалюючим, для характеристики діяльності більшої частини організацій, які системно займаються розвитком соціального підприємництва та етичного банкінгу.

В якості думки прихильників альтернативної точки зору можна навести слова Кевіна Старра — керуючого директора одного зі світових лідерів соціального інвестування Фонду Мулаго, що виділяє ключовою складовою соціальних інвестицій інновативний вплив: «Незалежно від того націлені ви на отримання прибутку (for-profit) або на некомерційну діяльність (not-for-profit), ваша діяльність повинна визначатися тим, що здійснить найбільший соціальний вплив (impact). <…> Моя робота — купувати вплив. Отримувати максимальну <соціальну> віддачу (bang) на кожен мій пожертвуваний долар».

Історія

Історія соціального інвестування пов'язана із загальним розвитком інституту фінансових вкладень. Приймаючи рішення інвестори стали замислюватися, в тому числі, і над позитивним або негативним впливом на життя суспільства.

Припускається, що найбільш ранні системні елементи соціального інвестування простежуються в діяльності релігійних рухів. Так, в 1758 році річні збори квакерів в Філадельфії заборонили своїм членам брати участь у работоргівлі — купувати або продавати людей. Один із засновників методизму Джон Уеслі (1703—1791), у своїй проповіді «Використання грошей» розвивав принципи соціального інвестування, поставивши на чільне місце принцип «не нашкодь своєю діяльністю сусідові». Зокрема, Уеслі закликав уникати таких галузей, як шкіряне та хімічне виробництво, шкідливих для здоров'я робітників. Деякі з найбільш відомих прикладів використання підходів соціально-відповідального інвестування були релігійно мотивовані. Інвестори уникали «гріховних» підприємств, пов'язаних з такими продуктами як, наприклад, зброя, спиртні напої або тютюн.

XX століття Перший спеціалізований в області соціальних інвестицій фонд, Pioneer Fund, був заснований в 1928 році в США. У його інвестиційну декларацію, слідуючи модним «соціально-відповідальним» віянням епохи сухого закону, були включені положення, що повністю виключали можливість інвестицій у виробництво і поширення алкоголю і тютюну.

Сучасна ера соціально-відповідального інвестування наступила в умовах політичного клімату 1960-х років. У той час соціально зацікавлені інвестори все більше прагнули до вирішення питань емансипації жінок, дотримання громадянських прав чорношкірих і поліпшення соціального становища трудящих. Проекти економічного розвитку, розпочаті або очолювані доктором Мартіном Лютером Кінгом, такі як бойкот автобусних ліній в Монтгомері або «Операція» Хлібна корзина"" в Чикаго, привели до створення першої моделі соціально-відповідального інвестування. Кінг поєднував діалог з бойкотами і прямими діями, спрямованими проти конкретних корпорацій. Побоювання з приводу війни у В'єтнамі також були взяті до уваги деякими інвесторами. Багато людей, що жили в ту епоху, пам'ятають фотографію червня 1972 року, на якій була оголена дев'ятирічна дівчинка Фан Тхо Кім Фук, яка з криком бігла до фотографа поки на її спині горів напалм, скинутий на її село. Цей знімок викликав хвилю загального обурення на адресу Dow ChemicalStudents for Bhopal Student Power Crushes Dow , виробника напалму, і протести по всій країні проти компаній, які отримували прибуток від війни у В'єтнамі.

Загострення відносин між різними соціальними групами в другій половині XX століття сприяло посиленню уваги інвесторів до проблеми цілей, на які направлялись їхні кошти. У кінці 1970-х років провідні компанії США та Великої Британії почали розуміти необхідність вироблення цілісних підходів до їх взаємин з суспільством.

Значну роль у появі нових схем соціального інвестування зіграли пенсійні фонди і профспілки. Ще в 1950-х і 1960-х роках профспілки використовували кошти пенсійних фондів кількох роботодавців для цільових інвестицій. Наприклад, фонд «Об'єднані гірники» вкладав кошти в медичні установи, а Міжнародний союз швачок (ILGWU) і Міжнародне братство електриків (IBEW) фінансували засновані профспілками житлові проектиGray, Hillel. New Directions in the Investment and Control of Pension Funds. DC: Investor Responsibility Research Center, 1983. p.36-37. Профспілки також намагалися використати пенсійні накопичення для залучення акціонерів в боротьбу проти керівництв компаній і здійснення впливу на рішення, що приймалися. У 1978 році зусилля пенсійних фондів в напрямку SRI були стимульовані публікацією «Північ знову підніметься: пенсії, політика і влада в 1980-ті» і подальшими організаційними кроками її авторів, Джеремі Ріфкіна і Ренді Барбера. До 1980 року кандидати в президенти Джиммі Картер, Рональд Рейган і Джеррі Браун вже відстоювали соціальну спрямованість інвестицій пенсійних накопиченьGray 1983, p.34.