Сави́нці — село в Україні, у Ярмолинецькій селищній територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької області.
Площа населеного пункту складає 313,40 га, із них 155,28 га це підсобні особисті господарства мешканців. Загальна кількість зареєстрованого населення станом на 01.01.2021 року 520 чоловік, із них 274 жінки, 246 мужчин. Можливо назва села походить від імені Северин (Сава), який був онуком власника Ярмолинець Ходка Креату. Вагомим доказом цієї думки являється, те, що саме Северин Ярмолинський разом із своїми братами володів Савинецькими землями в період 1540-1568 років, що співпадає з документальною згадкою про дату існування села. /Шляхта руських земель 1350 - 1650 рр./ Географічний словник Королівства Польського та інших слов'янських країв». Варшава. Видавництво «Вік»-1880. т.-10. Стор. 347-348 / Головний архів давніх актів у Варшаві (AGAD) -ASK.-Dz.I.-Sygn.45.-K.237 v-238; 248v-249/.
Савинецька земля має свої визначні історичні території, місця відпочинку та пам’ятки культури. Серед них: Миколаївська православна церква. Залишки палацу Потоцького XVIII століття. Городище давньоруського часу ХІ- ХІІІ століття. Пам’ятник загиблим воїнам – односельчанам у великій Вітчизняній війні. Хрест Скорботи-пам’ятник жертвам більшовицьких репресій. Урочища Янків Яр, Западня, Дубина, Брикуля, Каплиця та інш. Курганна група V-VI століття. Ставки – 4 шт. Сільський парк відпочинку. Яблуневий сад «Вогруд». Рельєф
Місцевість горбиста, розчленована ярами та балками. Місцями на поверхню виходять струмки.
Клімат
Пересічна температура січня - мінус 5,5 градуса, а липня плюс 18,4 градуса. Опадів в середньому за рік випадає 570 мм.
Розташування Савинці розташовані за 17 км від селища міського типу Ярмолинці, за 14 км від залізничної станції Ярмолинці та за 2 км від залізничного роз'їзду Савинці, де зупиняються приміські потяги. Відстань до обласного центру м. Хмельницький - 57 км. Поштова адреса: 32156, вулиця Центральна 40 А, село Савинці, Хмельницький район, Хмельницька область. Телефонний код +380 3853. Середня висота місцевості над рівнем моря 331 м. Найвища точка поле Корчунок -366 м, найнижча - урочище Ставкове - 306,8 м.
У всіх відомих історичних джерелах розташування села Савинці прив’язане до річки Студениці. «Географічний словник Королівства Польського та інших слов'янських країв» виданий 1880 року у Варшаві подає опис поселення наступним чином: пол. «… Sawince ... 2.) S., ws u zrodeł Studzienscy (Studeniscy), pow. Kamieniecki, okr. poł. Kupin, gm. Kujawy, sad Grodek, par. kat. Skazince, st. pocz. i tełegr. Frampoł (o 2 w.), o 47 w. od Kamienca a 12 w. od Jarmołiniec…» укр. «… Савинці…2.) С., у витоках Студзіниці (Студениці), повіту Камянецького, округ пільний Купин, волость Куява, суд Городок, парафія католицька Сказинці, станція поштова і телеграфна Фрампіль (в 2-х верстах), за 47 верст від Камянця і 12 верст від Ярмолинець. /Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — T. 10. — Warszawa, 1889. — S. 347-348/.
Історик, православний священик і культурно-громадський діяч Поділля Ю.Сіцінський в науковій праці «Історичні відомості про приходи і церкви Подільської епархії», яка була надрукована в сьомому випуску «Праці Подільського єпархіального історико-статистичного комітету» під редакцією Н. І. Яворського, також пише, що «… САВИНЦЫ село въ сѣверо-восточномъ углу Каменецкого уѣзда, у верховьевъ рч. Студеницы…» /Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. — Каменец-Подольский, 1895. — С. 503./
Коротка історія Територія, на якій розташовані Савинці, була заселена ще в давні часи. Дослідження виявили в околицях села декілька археологічних пам'яток. Про наявність курганів у районі села зазначав у праці «Памятники старины въ Подоліи» археолог В. К. Гульдман (1854-1907 рр) «…392-394) При с. Савинцахъ, на крестьянскихъ поляхъ, находятся 3 кургана-могилы, довольно значительной окружности и вышиною до 3-хъ саж…» /Памятники старины въ Подоліи. Каменем-Подольский. 1901 г. Стр. 263/
Кургани мають наукову цінність, як об’єкти вивчення давнього поховального обряду населення Подністров'я. Наявність курганів в урочищах Дубина та Брикуля, а також виявленні знаряддя праці, продукції кустарного виробництва в урочищі Городиска та Западня дають підставу стверджувати, що вже в V-VI столітті нашої ери на цій території існувало поселення. Зокрема історичний документ «Летопись по Ипатьевскому списку» дає опис проживання в цьому регіоні етнічних груп Тіверців та Уличів, які були приєднані до Київського князівства і брали участь у військових походах Київського князя Олега (Віщий Олег, давн-русь. Ольгъ, 845- 912 рр), на Грецію. /ПОЛНОЕ СОБРАНІЕ РУССКИХЪ ЛЂТОПИСЕЙ. Изданное по Высочайшему повелЂнію Императорскою Археографическою Коммиссіею Томъ второй. ИПАТЬЕВСКАЯ ЛЂТОПИСЬ. Изданіе второе. С.-ПЕТЕРБУРГЪ. ( Стлб. 1-21, Стлб. 21-35.)/
Отже, якщо врахувати те, що на території села вже проживала компактна група людей (назвемо їх умовно «Савинецьке поселення») то на основі вищенаведених літописів можна сміло припустити, що вже в ІХ столітті на території села дійсно проживала група людей, члени якої брали участь у військових походах князя Олега на Грецію.
На території села знайдено і офіційно зареєстроване поселення людей відоме під промовистою назвою «Городище давньоруського часу ІХ-ХІІІ століття». Відомий археолог і історик С. П. Маярчак у своїй науковій праці «Лівобережжя Середнього Подністров'я у ІХ-ХІІІ ст.» описуючи археологічні пам'ятки регіону надає тільки згадку про Савинецьке поселення (городище) ХІ-ХІІІ століття: «…Ярмолинецький район. 129. САВИНЦІ (на високому мисі за 2 км на південь від села, біля кар'єра)…» /С. П. Маярчак. Лівобережжя Середнього Подністров'я у ІХ-ХІІІ ст. (За даними історико-археологічних досліджень). Додаток А. Стор. 209/
А нові матеріали досліджень стверджують, що Савинецьке поселення, яке відоме в історичних колах під назвою «Городище давньоруського періоду ХІ-ХІІІ століття» утворилось набагато раніше, а вже починаючи з цього періоду отримало подальший розвиток. Сформувався осілий землеробський характер побуту населення. Широко набули розвитку землеробство, мисливство, бджолярство і приселищне скотарство. По всій видимості це поселення, як і всі слов'янські поселення такого типу, було невелике.
Історик та археолог Юхим Сіцінський (1859-1937 рр) у науковій праці «Археологічна карта Подільської губернії» від 1901 року ці місця описує наступним чином: «… 5. Въ с.-в. углу уезда, въ верховяхъ рч. Студеницы, впадающий въ Днестръ… Савинцы, на границе земель села Савинецъ, Удріевецъ и Томашовки (Ушицкого уезда), въ лесу находится местность называемая Городиська. Въ длинну местность эта занимает до 11/2 версты, въ ширину около 1/2 версты. Поверхность частью распахивается подъ посевы. -2 кургана въ 11/2 версты от села на в., -распахиваются…» (Ю. Сіцінський. «Археологічна карта Подільської губернії» том 12. Каменецький повіт. )
Перша згадка про село Савинці відноситься до 1542 року. «Географічний словник Королівства Польського та інших слов'янських країв» інформує, що: пол. «… Sawince ...2.) …W 1542 r. miała 2 łany uprawne; w 1565 r. władał nia Jarmołinski i Misczowski; miała 6 łanow uprawnych…». укр. «… Савинці …2.) …В 1542 році тут налічувалось два лани орних … В 1565 році ці землі належали Ярмолинським і Міщовським; і було вже 6 ланів орних…» Лан найчастіше мав значення 30 морґів (17,955 га, після 1818 року близько 16,8 га) і був основним мірилом феодальних повинностей.
Ю. Сіцінський в науковій праці «Історичні відомості про приходи і церкви Подільської епархії», ссилаючись на польський словник також пише «…Въ 1542 году числилось здѣсь 2 плуга; въ 1565 году было 6 плуговъ, - принадлежало имение Ярмолинскому и Мищовскому; въ 1578-1583 гг. были части Ярмолинскихъ, Чогланских и Потоцкой, поселеніе хотя было спустошено непріятелями (вѣроятно татарами), но осталось 6 плуговъ или лановъ. Въ XVII вѣкѣ часть Савинецъ принадлежала Ярмолинским…» /Ю. Сіцінський. Історичні відомості про приходи і церкви Подільської епархії. Каменецький повіт. 1895 рік. //Праці Подільського єпархіального історико-статистичного комітету. Випуск 7. Стор. 503/
Разом з цим слід відмітити, що подільський дослідник Ю. Сіцінський в «Історичних відомостях про приходи і церкви Подільської єпархії» не уточнює хто конкретно із Потоцьких володів в цей час землею. Можна припустити що це представниця роду Ярмолинських Маріанна (Ельжбета) Потоцька уродженка Ярмолинська - перша дружина кам'янецького каштеляна Павела Потоцького, яку згадує польський католицький священник-єзуїт, історик, лексикограф, дослідник генеалогії та геральдики Ка́спер Несе́цький, даючи опис роду Ярмолинських «…Микола [Ярмолинський] мав за собою Катерину Чуриловну… Маріанна була за Павлом Потоцьким з гербу Пилява, каштеляном Кам'янецьким…» / Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728-1743. T. 2, S. 401/
Крім вищезгаданих документів в Польському архіві історичних записів говориться, що «…у 1563 році половина села Савинці належала Матвію Ярмолинському, яким він володів разом із Северином Ярмолинським та Адамом Міцовським…» /Archwum Giowny Akt Dawnych (AGAD).-ASK.-Dz.I.-Sygn.45.-K.237v-238;248v-249/.
Матвій та Северин Ярмолинські були внуками українського шляхтича хорватського походження Ходка Креату ( хорв. Chodko Croata), власника Ярмолинець, «…яке він отримав у володіння 1 березня 1407 року у Кракові від Литовського короля Владисла́ва II Яга́йла (пол. Władysław II Jagiełło, лит. Jogaila; 1362 -1434 рр) за військові заслуги…» /Архив Юго-западной Росии. Ч. VIII.-T.I.- № ІІ. - Стр. 3-4. ZDM.-Cz. VI.- № 1700.-S.265-266./
1672 року Поділля захопила Османська імперія. В цей період Савинці входять до окремої нахії (тур. nahiya, - адміністративна одиниця в країнах Середньої Азії, відповідає районам, округам, повітам,) центр якої знаходився в Плоскирові (Хмельницький), яка підпорядковувалася Меджибізькому санджаку, (тур. Sancak) – адміністративна одиниця Османської імперії середня між еялетом на чолі з мутессаріфом (губернатором) та Камянецьким еялетом, (тур. Kamanice Eyaleti ) «країна», «край» - найвища одиниця адміністративно-територіального поділу Османської імперії.
Історик Ю. Сіцінський пише, що : «…Въ XVII вѣкѣ часть Савинецъ принадлежала Ярмолинскимъ… в XVIII вѣкѣ Савинцы принадлежали Потоцкимъ, которые, стараясь поднять благосостояние поселения, выхлопотали ему право именоваться мѣстечком…» /Ю. Сіцінський. Історичні відомості про приходи і церкви Подільської епархії. Каменецький уєзд. Камянець-Подільський.1895 рік. Труди подільського єпархіального історико-статистичного комітету. Вип. 7. Під редак. Н. І. Яворовкого. Стор. 503/
Ставши містечком село Савинці швидко розростається, в якому один за одним відкривались, правда невеликі, обслуговуючі та оприватні підприємства. Стрімко стали розвиватись виробничі артілі на дому.
З метою захисту своєї власності та маєтностей в селі військовик, державний діяч, спонсор ордену Домініканців на Поділлі, теребовлянський староста, дідич маєтностей Міхал Францішек Потоцький (? - 1753 або 1760 рр) розпочинає будівництво оборонного замку. Під час козацьких війн 4 червня 1703 року замок був зруйнований загоном під проводом Федора Білоцького (Шпака). Козаки розбили під Савинцями польсько-шляхетське військо, яке очолював Ян Жигмунт Шепінг (пол. Jan Zygmunt Szeping), а далі оволоділи замком в Ярмолинцях.