14-й корпус Кремля

14-й корпус Кремля — адміністративна будівля, яка була розташована на Іванівській площі Московського Кремля в 1934—2016 роках. Побудовано на місці Малого Миколаївського Палацу, Чудова та Вознесенського монастирів, які були знесені у 1929—1930 роках. Архітектором проекту виступав Володимир Апишков за безпосередньою участю Івана Рерберга.

Попервах у корпусі розміщувалась школа військового складу РСЧА, потім його займали комендатура Кремля та секретаріат Президії Верховної Ради СРСР. Після розпаду Радянського Союзу в будівлі знаходилися резервний кабінет та адміністрація президента. У 2001 році у приміщеннях розпочалися ремонтні роботи, які з перервами протривали 13 років, до моменту коли 2014 року було прийнято рішення демонтувати споруду. Навесні 2016-го на цьому місці відкрився парк із заскленими шурфами, що відкривають фундаменти стародавніх монастирів.

Історія

Будівництво

На початках на місці де повинен був розсташовуватись 14-й корпус Кремля знаходилися Чудовий і Вознесенський монастирі, а також Малий Миколаївський палац. Деякі історики припускають, що перед цим на цій території знаходилася татарський стайня, яку у 1365 році передали в дар митрополиту Алексію. Він заснував на цій ділянці дерев'яну церкву Чуда Архістратига Михайла та обитель ченців. У 1386-му поблизу розташувався собор Вознесіння Господнього, який сприяв появі жіночого монастиря. У 1817 році митрополитий будинок, що належав до володінь Чудового монастиря, перейшов у відомство палацового управління та був переобладнаний під резиденцію великого князя Миколи Павловича. Малий Миколаївський палац слугував місцем перебування імператорів під час візитів до Москви. Після подій революції 1917 року в ньому зробили штаб Перших московських кулеметних курсів РСЧА.

Наприкінці 1920-х років на цьому місці було вирішено побудувати нову будівлю для школи військового складу РСЧА. Проєкт реконструкції був засекречений та незрозуміло, хто саме повинен був відповідати за його розробку. Імовірно, за час обговорення робіт, що були представлені на закритому конкурсі, брали участь високопоставлені військові чини та комендатура Кремля. Розглядалося кілька планів розбудови, одним із них був підготовлений архітекторами Іваном Жолтовським та Олексієм Щусєвим. Вони хотіли зберегти частину історичних споруд, включно з церквами Благовіщення, Олексія Митрополита та собор Чуда Архістратига Михаїла. Однак радянський уряд надав перевагу більш економному варіанту Володимира Апишкова, який на той час працював у військовому відомстві. Проєкт передбачував повне знесення історичних пам'яток. Деякі дослідники вважають, що у основі художнього оформлення нового будинку лежали ідеї Жолтовського. Довгий час автором 14-го корпусу вважався Іван Рерберг, роль Апишкова вдалося встановити лише при вивченні номенклатурного листування у 2014 році. Плутанина могла виникнути у зв'язку з тим, що Рерберг також брав участь у роботі та здійснював нагляд за будівництвом.

Незважаючи на спроби Наркомату освіти зберегти архітектурні пам'ятки, у грудні 1929 року після наказу Йосипа Сталіна розпочалися роботи з демонтажу попередніх споруд. У поспіху археологам не надали можливість винести цінні фрески та елементи оздоблення церков, тому вдалося врятувати лише малу частину. Під час зносу монастирів вибухівка не торкнулася підвалів, оскільки закладалася виключно у наземні споруди. Новий корпус мав чотири поверхи, але був споруджений за технологією зведення на той час: його несучі стіни мали товщину 3,5 метра, а всередині них були встановлені двотаврові металеві балки. Роботи проходили в період з 1932 по 1934 рік. Визначним моментом є те, що ця будівля стала першою будівлею на території Кремля, що була зведена після революції 1917 року, другою був Палац з'їздів, закладений у 1959-му. Після Олімпіади 1980 року корпус було вирішено доповнити Мармуровим залом на 788 осіб щодо засідань Центрального комітету КПРС. Через два роки будівництво під керівництвом Віктора Гришина було закінчено .

З моменту заснування і до 1935 року офіційно будівля називалася 1-ю Радянською об'єднаною школою РСЧА імені ВЦВК. Згодом курсантів, які проходили навчання в аудиторіях корпусу, перевели в Лефортовські казарми, а в 1938-му в будівлі, що розміщувалася на Іванівській площі розташувалися комендатура Кремля та секретаріат Президії Верховної Ради СРСР.

1958 року будівлю перебудували під Кремлівський театр. Приміщення було розраховане на 1200 глядачів, для входу яких відчиняли Спаські ворота. Проте через непристосованість приміщень для масових видовищних заходів 1967-го трупу виселили.

Упродовж наступних два роки зали корпусу реконструювали для проведення засідань Верховної Ради СРСР, що проходили там аж до 1991.

З 10 липня 1991 року у будівлі на Іванівській площі було виділено кабінет для розміщення Бориса Єльцина. Коли Михайло Горбачов пішов з посади президента СРСР, робочі приміщення Єльцина перенесли до Сенатського палацу. Проте під час його реставрації у 1993 році президент був змушений повернутися до 14-го корпусу. Після розпаду Радянського Союзу у парадних залах будівлі щорічно відбувалися прес-конференції президента Росії. Починаючи з 2008 року приміщення займав адміністративний апарат: прес-служба, служба протоколу, управління із зовнішньої політики, ФСТ, комендатура Кремля, та секретар ради безпеки. Зокрема, у парадній частині будівлі було обладнано резервний кабінет президента Росії. У листопаді 2009-го на стіні будівлі встановили меморіальну табличку на згадку про втрачені пам'ятки архітектури, які були на цьому місці.

Демонтаж

Коли будівля 14-го корпусу почала просідати, було ухвалено рішення провести його реконструкцію. Роботи, що розпочалися у 2001-му, планувалося завершити у продовж кількох років, проте ремонт затягнувся. Всі ці роки будівля корпусу була закрита від відвідувачів тканиною. Після того, як у 2011 році всі служби адміністрації президента були переведені на Стару площу, на місці будівлі розгорнулися масштабні ремонтні та будівельні роботи, на які було витрачено близько 8 мільярдів бюджетних рублів. Навесні 2014 року були проведені найбільш трудомісткі роботи зі зміцнення фундаменту та несучих стін. Пізніше фірма «Інжтрансбуд», яка займалася виконанням проєкту, заявила що припиняє свою діяльність.

31 липня 2014 року президент Російської Федерації В. В. Путін запропонував знести цю будівлю та реконструювати зруйновані у 1930-ті роки Вознесенський та Чудов монастирі. «Така виникла ідея — не відновлювати цей „новотвір“ (14-й корпус Кремля), а, навпаки, відновити історичний вигляд цієї місцини з двома монастирями та церквою», — заявив він. «Я відразу хочу сказати, що я ні на чому не наполягаю — це ідея, пропозиція», — підкреслив Путін. Пропозиція виникла під час бесіди з мером Москви Сергієм Собяніним, заступником директора музеїв Московського Кремля Андрієм Баталовим та ректором Московського інституту архітектури Дмитром Швидковським .

І хоча Путін закликав не сприймати його слова як остаточне рішення, Баталов та Швидковський висловили свою готовність провести історичні дослідження на користь цього проєкту. Незважаючи на те, що 14-й корпус входив до архітектурного ансамблю Московського Кремля, який був у списку об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і також був виявленим об'єктом культурної спадщини Росії, ця будівля, на думку ректора МАРХІ Дмитра Швидковського, архітектурної цінності не мала.

Ця ідея відторгла і викликала серйозне занепокоєння серед фахівців, оскільки не існує жодних обмірів втрачених будівель, ані, достатньою мірою, вивченого іконографічного матеріалу — водночас існуюча історична пам'ятка буде втрачена. Мистецтвознавці відзначили, що 14-й корпус встиг стати важливою частиною історії Кремля: він був зображений на купюрах номіналом 500 рублів у 1991, 1992 та 1993 роках, а також був тлом на зніманнях із грудня 2000 року новорічного звернення президента.

Посеред листопаду 2015 року будівлю вирішили знести. Проєкт зносу вимагав певної підготовки через близькість інших споруд Кремля.

З метою не пошкодити сусідні будівлі, під час демонтажу заборонялося використовувати вибухівку або важку техніку, тому для розбору стін застосовували алмазні пилки. Роботи велися цілодобово протягом семи місяців.

Водночас з'явилася інформація щодо розробки проєкту спорудження Чудова, Вознесенського монастирів та Малого Миколаївського палацу, проте остаточне рішення прийматиметься пізніше. Весь цей час ширилися чутки щодо можливого відновлення монастирів і палацу на фундаменті, який попри все зберігся. Проте під час докладного вивчення архівних матеріалів зрозуміли, що з точного відтворення будівель недостатньо даних. Історики зазначають, що станом на 2015 рік було виявлено приблизно 20 % необхідної інформації.

Під час реконструкції будівлі вченим вдалося провести невелике дослідження: підземні бури спускалися зонди з відеокамерою для вивчення стану підвалів монастирів. Основні археологічні роботи розпочалися у вересні 2014-го та з перервами протривали аж до 2016-го. Фахівці прорили вісім шурфів та розкопів, знайшли фундаменти трьох будівель Чудова Монастиря: трапезної, церков Митрополита Олексія та Благовіщення, а також частину Малого Миколаївського палацу. На місці ділянок поблизу з ними вдалося віднайти культурні верстви материнських порід. У цих місцях виявили фрагменти льоху та дерев'яний зруб, що відносяться до XVI—XVII століть. При дослідженні ґрунту у підвалах 14-го корпусу археологи розкопали частини монастирських споруд та кладовище при Михайло-Архангельському соборі. Всього знайшли 108 поховань, близько 1500 побутових предметів та більш ніж 15 000 уламків кераміки.

У культурному шарі кінця XII — першої третини XIII століття під 14-м корпусом було виявлено кам'яну форму для відливання металевих грузиків, які датуються кінцем XII — початком XIII століття. На формі збереглося приблизно 15 літер, частина з них була у дзеркальному накресленні. 4 букви читаються як «РІЯН», вони на думку мистецтвознавців можуть бути фрагментом підпису замовника або виконавця форми. Цей напис є найдавнішим кириличним написом із тих що були знайдені на території МосквиКоваль В. Ю., Зайцева И. Е., Модин Р. Н. «Древнейшие горизонты: материальная культура» // Археология Московского Кремля: Раскопки 2016—2017 гг. / Под ред. Н. А. Макаров и В. Ю. Коваля. М., 2018. 29 квітня 2016 року демонтаж будівлі було завершено.

10 травня 2016 року для відвідувачів було відкрито парк, що встановлений на місці колишнього 14-го корпусу, внаслідок цього туристична зона Кремля збільшилася на 1,6 га. Уздовж розміщення стін давніх монастирів фахівці висадили кущі кульової туї, блакитні ялини, махровий бузок, гірські сосни, ялівець, перстач і спірею. У грудні 2016 року в парку було відкрито засклені шурфи, які дають змогу побачити фрагменти фундаментів та цінні знахідки археологів.

Влітку 2017 року директор музеїв Кремля Олена Гагаріна повідомила, що зведення новотворів на території Кремля не планується, але водночас вона підкреслила, що існує можливість створення музею в підземеллях 14-го корпусу. У листопаді того ж року пролунала заява, що на реалізацію цього проекту у наступному 2018-му з міського та федерального бюджетів буде виділено 974 млн рублів.