Гру́шівка — село в Україні, у Первомайській міській громаді Первомайського району Миколаївської області. Населення становить 1150 осіб.

Село розташоване на правому березі Південного Буга, за 3 км на схід від міста Первомайськ.

Історія На острові, розташованому проти Грушівки, виявлені поселення епохи неоліту (V—IV тисячоліття до н. е.) і скіфського часу (V — І ст. до н. е.), розкопані залишки житла і поховання Черняхівської культури (II—VI в н. е.), знайдені римські монети I—II ст. н. ери.

Село виникло між 1750—1766 роками вздовж правого берега річки Південний Буг і спочатку носило назву Гидирим. У 1792 році воно під цією назвою було передано царським урядом сенаторові М. Комбурлею. На початку XIX століття село купив поміщик В. Корбе. Приблизно у той же час весняною повінню було змито майже всі хати в селі. Місцеві селяни побудувались на новому, трохи вищому місці, де росло багато диких груш. Саме від цього пішла сучасна назва села.

У 1920 році в селі розпочалася радянська окупація.

Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 216 жителів села.

З початком німецько-радянської війни 356 мешканців села пішли на фронт, з них 117 — загинули. 200 сільчан нагороджені орденами й медалями.

За часів СРСР у селі розташовувалася виробнича бригада № 3 колгоспу імені В. І. Леніна.

За трудові досягнення 45 передовиків народжені урядовими відзнаками, у тому числі ордени Леніна — тракторист Н. І. Багнюк, ордени Трудового Червоного Прапора — бригадир рільничої бригади М. Т. Багнюк, трактористи І. М. Коваленко, Н. Д. Малохатько і А. Т. Меркаленко. Пташниця О. В. Топалова обиралась депутатом Верховної Ради УРСР 7-го скликання.

Економіка села У Грушівці обробляється 1863 га сільськогосподарських угідь, з них 1600 га орних, у тому числі 325 га поливних, земель. Виробничий напрям — вирощування зернових культур. Розвинене тваринництво. У 1978 році у Грушівці збудований свиновідгодовувальний комплекс на 8 тис. голів.

Освіта та культура У селі працюють дев'ятирічна школа (14 учителів і 92 учні), клуб із залом на 200 місць, бібліотека з книжковим фондом 10,2 тис. екземплярів. До послуг селян — фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий сад на 35 місць, три магазини, відділення «Укрпошти».

Пам'ятники У Грушівці споруджено пам'ятники радянським воїнам, що загинули при звільненні села у 1944 році (1962 р.) і односельцям, загиблим в роки війни (1963 р.).

Відомі люди Власенко Дмитро Леонідович (1982—2021) — старший матрос Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Примітки

Література Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Миколаївська область / Ред. кол. тому: Васильєв В. О. (гол. редкол.), Агєєв Ю. М., Антоненко В. Й., Бородатий В. П., Бриль К. М., Гостєв І. О., Гусєва А. Й., Журавель А. Л., Кравченко М. В., Куляс П. П., Курносов Ю. О., Людковський Ш. С., Мущинський П. Д., Нем'ятий В. М. (заст. гол. редкол.), Сірош А. І., Шараєв Л. Г., Шарафанов М. Г., Яркін М. П. (відп. секр. редкол.). АН УРСР. Інститут історії. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — 798 с. — С. 702. История городов и сел Украинской ССР: В 26 т. Николаевская область / АН УССР. Ин-т истории; Гл. редкол.: П. Т. Тронько (пред.) и др. — К.: Главная редакция Украинской советской энцикликлопедии АН УССР, 1981. — 712 с. — С. 617. Скальковський А. О. История Новой Сечи или последнего Коша Запорожского: составлена из подлинных документов Запорожского Сечевого Архива: в 3 ч. / сост. А. Скальковским. — Одесса: Печ. в Гор. тип., 1846. — Ч. 1. — изд. 1. — С. 66—68. Янко М. Т. Топонімічний словник-довідник Української РСР / Микола Тимофійович Янко. — Київ: Радянська школа, 1973. — 179 с. — С. 45/

Посилання