Castlevania: Symphony of the Night — це рольова гра, розроблена й видана Konami для PlayStation і Sega Saturn. Її режисером і продюсером став Тору Хагіхара, а Кодзі Ігарасі виконував обов'язки асистента режисера. Це пряме продовження Castlevania: Rondo of Blood, дія якого розгортається через чотири роки. У ній представлений син Дракули дампір Алукард (повертаючись із Castlevania III: Dracula's Curse) як головний герой, який прокидається зі сну, щоб дослідити замок Дракули, який відновився після зникнення Ріхтера Белмонта. Її дизайн знаменує відрив від попередніх частин у серії, повторно вводячи дослідження, нелінійний дизайн рівнів та елементи рольової гри, з якими вперше експериментували в Castlevania II: Simon's Quest.

Симфонія ночі спочатку продавалася погано. Однак, поступово вона почала продаватися через сарафанне радіо і стала популярним хітом, стала культовою і продала понад 700 000 одиниць у Сполучених Штатах і Японії. Гра отримала широке визнання, критики часто називали її однією з найкращих відеоігор усіх часів, вихваляючи інноваційний геймплей, атмосферу, візуальні ефекти та саундтрек. Він також вважається піонером жанру Metroidvania, надихнувши численні дослідницькі пригодницькі ігри. Symphony of the Night мала тривалий вплив на серію Castlevania, з численними наступними основними частинами, які приймали її модель ігрового процесу.

Геймплей

Symphony of the Night використовує двовимірний ігровий процес із бічним прокручуванням. Мета — дослідити замок Дракули, щоб перемогти сутність на ім'я Шафт, яка контролює Ріхтера Бельмонта, самопроголошеного володаря замку та героя подій, що відбулися в Castlevania: Rondo of Blood. Шафта можна побачити лише з певним предметом, отриманим під час гри. Коли він зазнає поразки, відкривається друга частина гри, Перевернутий замок, перевернута версія першого замку з новими ворогами та босами. Алукарду потрібно знайти п'ять конкретних босів, щоб зібрати п'ять частин Дракули (з посиланням на Castlevania II: Simon's Quest), що зрештою призведе до фінальної битви з щойно пробудженим Дракулою.

Гра є нелінійною, оскільки більша частина замку недоступна, доки не буде зібрано різні предмети та здібності, включаючи зміну форми в кажана, вовка чи туману. Коли гравець відкриває більше території замку, то карта оновлюється, щоб показати прогрес.

У той час як ігрові персонажі у попередніх іграх Castlevania зазвичай використовували батіг, гравець може знаходити та використовувати різноманітну зброю. Гра включає в себе інвентар та інші елементи рольової гри.

Castlevania: Symphony of the Night містить елементи рольових відеоігор. Очки життя Алукарда визначають максимальну кількість шкоди, яку він може витримати перед смертю, тоді як його магічні очки визначають, як часто можна використовувати магічну атаку. Алукард може збирати серця, що випали зі свічок, і ворогів, щоб використовувати допоміжну зброю, як у попередніх іграх. Алукард має чотири інших атрибути: сила, потужність його фізичної атаки; здоров'я, стійкість до пошкоджень, завданих монстрами; інтелект, потужність магічних атак і підзброї; та удача, частота, з якою вороги скидають предмети, а також шанс нанести критичний удар.

Перемога над монстрами дає Алукарду очки досвіду, і він підвищиться, досягнувши заздалегідь визначене значення своїх підвищених характеристик в процесі. Окрім підвищення рівня, Алукард може знайти судини життя та судини серця, розкидані навколо замку, які назавжди збільшують максимальні очки життя та серця Алукарда відповідно. Алукард може використовувати вісім різних заклинань, що вимагає від гравця введення комбінацій напрямків і використання різної кількості його магічних балів. Під час гри Алукард може отримати здатність викликати фамільярів, які функціонують як додаткові сутності, допомагаючи йому в битві та дослідженні.

Альтернативні режими ігрового процесу можна розблокувати після завершення гри. Ввівши ім'я Ріхтера Бельмонта як ім'я користувача, гравець може грати за Ріхтера, який використовує батіг як основну зброю та різні додаткові види зброї. У версію для Sega Saturn можна грати на порті для PlayStation Portable Castlevania: The Dracula X Chronicles, а також на порті для PlayStation 4 — Castlevania Requiem, у яких Марія Ренар є як ігровий персонаж.

Сюжет Castlevania: Symphony of the Night починається під час закінчення попередньої гри серії Castlevania: Rondo of Blood, де Ріхтер Бельмонт протистоїть і перемагає графа Дракулу. Чотири роки по тому, в 1796 році, Ріхтер зникає, і замок Дракули з'являється знову. Алукард прибуває в замок, щоб знищити його, зустрічаючи Марію Ренар, яка колись боролася з Ріхтером пліч-о-пліч і шукає його. Алукард зустрічає Ріхтера, який стверджує, що він новий володар замку. Переконавшись, що Ріхтер знаходиться під чиїмось контролем, Марія закликає Алукарда не шкодити йому та дає йому Святі окуляри, які дозволяють йому побачити минулі ілюзії. У фортеці замку Алукард стикається з Ріхтером і дізнається, що той планує воскресити Дракулу, щоб вони могли битися цілу вічність. Під час бою Алукард порушує закляття, яке керує Ріхтером, і з'являється слуга Дракули Шафт, який каже їм, що Дракула все одно незабаром воскресне.

Алукард залишає Ріхтера та Марію протистояти Шафту, наважуючись знайти його в перевернутій копії замку. Шафт розповідає, що планував покласти край загрозі клану Бельмонтів, контролюючи одного з них і змусивши клан воювати один з одним. Після перемоги над Шафтом Алукард стикається зі своїм батьком, який клянеться покласти кінець людству, оскільки мати Алукарда Ліза була страчена як відьма. Алукард відмовляється приєднатися до батька в його помсті, і він перемагає його. Алукард розповідає Дракулі, що йому багато разів заважали, тому що він втратив здатність любити після смерті Лізи, і що останні слова Лізи були зізнанням у вічній любові до нього та благанням не ненавидіти або принаймні не шкодити людству. Перед смертю Дракула просить вибачення у Лізи і прощається зі своїм сином.

Після втечі із замку, що руйнується, Алукард повертається до Марії та Ріхтера. Марія з полегшенням відчуває, що він утік, тоді як Ріхтер звинувачує себе в тому, що став причиною бійки Алукарда з батьком. Алукард каже Ріхтеру: «Єдина річ, необхідна для тріумфу зла, це те, щоб добрі люди нічого не робили» (цитата, приписувана Едмунду Берку), і вирішує зникнути зі світу через свою прокляту кровну лінію. Залежно від того, яку частину замку дослідив гравець, Марія або переслідує Алукарда в надії передумати, або змириться з долею Алукарда та йде з Ріхтером.

Розвиток У 1994 році почалася розробка гри Castlevania для 32X, під робочою назвою Castlevania: The Bloodletting. Було створено ігровий прототип, але Konami вирішила переорієнтувати свої зусилля на PlayStation, і в результаті гру було скасовано. Ці початкові ідеї були змінені, і проект став Symphony of the Night.

Режисером і продюсером гри став Тору Хагіхара, який був режисером попередньої частини, Rondo of Blood. Ігарасі мав творчий вплив і брав участь у написанні історій і програмуванні. На етапі виробництва Хагіхара отримав підвищення до керівника відділу та попросив Ігарасі закінчити гру як помічник директора. З самого початку гра мала представляти новий напрямок для франшизи. За словами Ігараші, Castlevania: Symphony of the Night почала розроблятися як «щось на кшталт побічної історії для серії, ми змогли порушити багато конвенцій Castlevania і ввести багато нових елементів, які ми використовуємо до сих пір».Nintendo Power, July 2008 Основною мотивацією для різкої зміни дизайну стало те, що вони побачили десятки ігор Castlevania на розпродажах у японських магазинах відеоігор, які не продалися; лінійні ігри Castlevania пропонували обмежену цінність для повторного проходження після завершення.Thomas Shin (2007). Відомий шанувальник двовимірних ігор, Ігарасі зіграв важливу роль у вдосконаленні схеми керування грою.

Ігарасі вважав, що звичайні екшен-ігри занадто короткі, і він хотів створити гру, якою «можна було б насолоджуватися протягом тривалого часу». Отже, команда розробників відмовилася від традиційного поетапного прогресу попередніх ігор Castlevania на користь відкритого замку, який гравець міг вільно досліджувати. Ігарасі звернувся до серії The Legend of Zelda від Nintendo, яка передбачала багато досліджень і повернення назад, щоб розширити ігровий процес. Ігарасі зміг використати критичну реакцію з Castlevania II: Simon's Quest, яка була більше зосереджена на дослідженні, ніж на дії, щоб представити Symphony of the Night Konami. Команда розробників використовувала натхнення з The Legend of Zelda, щоб зробити більшість областей замку спочатку недоступними для гравця. Гравець поступово отримував предмети та здібності, які поступово відкривали замок. Їхня ідея полягала в тому, щоб винагородити за дослідження, зберігши при цьому «Hack and slash» екшн з попередніх ігор.

Додано рольову механіку, оскільки Ігарасі вважав, що попередні ігри Castlevania були надто складними для пересічних гравців. Щоб змінити це, команда запровадила систему підвищення рівня з очками досвіду, яка нагороджувала гравців кращою статистикою атаки та захисту, коли вони перемагали ворогів. Ця система в поєднанні з різноманітними предметами, обладунками, зброєю та заклинаннями дозволила невмілим гравцям полегшити дослідження.

Symphony of the Night відзначив дебют художника Аямі Кодзіми в індустрії відеоігор. Вона працювала над грою як дизайнер персонажів, концептуалізуючи головний і допоміжний акторський склад гри. На її дизайн гри сильно вплинуло мистецтво в стилі бішонен.  Гра представлена за допомогою 2D-візуальних зображень, переважно спрайтів, анімованих на прокручуваному фоні. У PlayStation не було апаратного забезпечення для прокручування, що призвело до того, що розробники використовували ті самі методи для відображення спрайтів персонажів, що й для відображення фону. Іноді використовуються 3D-можливості PlayStation. Гра містить початкову та кінцеву кінематографію, створену іншою групою в Konami. Ігарасі та команда розробників були розчаровані якістю кінематографічного зображення, яке демонструвало плоскі моделі без текстур.

Аудіо Музику, використану в Castlevania: Symphony of the Night, написав Мічіру Ямане. Саундтрек містить елементи з багатьох музичних жанрів, включаючи класику, техно, готичний рок, нью-ейдж, джаз і піджанри металу, зокрема елементи треш-металу. Під час титрів звучить «I Am the Wind», вокальна завершальна тема, написана Рікою Муранакою та Тоні Хейнсом у виконанні Синтії Харрелл.

Версії та перевидання

PlayStation і Saturn Castlevania: Symphony of the Night була випущена в Японії 20 березня 1997 року, у Північній Америці 3 жовтня 1997 року та в Європі в листопаді 1997 року Японський випуск був укомплектований художньою книгою, яка містила невелику манґу, засновану на грі, і саундтрек, зібраний з більшості попередніх ігор Castlevania.