Індійці в Україні — громадяни Індії, а також особи індійського походження, що постійно або тимчасово проживають в Україні.
Історія Історія перебування індійців в Україні розпочалася у 1950-х роках у межах радянсько-індійської співпраці, коли до УРСР почали прибувати перші студенти та технічні спеціалісти. Після здобуття Україною незалежності у 1991 році присутність індійців трансформувалася: країна стала одним із провідних світових хабів для здобуття медичної освіти громадянами Індії. Паралельно розвивалася трудова міграція, спершу зосереджена у фармацевтичному бізнесі, торгівлі текстилем та спеціями, а згодом — у сфері інформаційних технологій та аграрному секторі.
Новий етап міграції розпочався у 2025—2026 роках, коли Україна зіткнулася з гострим кадровим дефіцитом чоловіків у будівельній галузі внаслідок повномасштабної російсько-української війни. Індійські фахівці стали однією з ключових груп іноземної робочої сили, залученої до офіційної відбудови зруйнованої інфраструктури. За даними на 2026 рік, будівельні бригади з індійців активно працюють на об'єктах у Києві, Львові, Одесі та інших великих містах. Більшість цих трудових мігрантів прибувають із північних та західних штатів Індії, зокрема з Пенджабу, Хар'яни та Раджастхану. Також значна частина некваліфікованої та напівкваліфікованої сили походить із найбільш густонаселених штатів Біхар та Уттар-Прадеш, тоді як інженерний склад часто надходить з південних регіонів, як-от Керала чи Тамілнад. Рекрутинг фахівців здійснюється через офіційні міжурядові та приватні угоди, що забезпечують легальний статус перебування працівників.
Чисельність На момент початку повномасштабного вторгнення Росії в Україні перебувало близько 20 000 громадян Індії (з них 18 000 — студенти). Уряд Індії провів масштабну рятувальну місію під назвою «Операція Ганга» (Operation Ganga), евакуювавши більшість своїх громадян через кордони з Польщею, Румунією, Угорщиною та Словаччиною. Невелика частина громади (переважно ті, хто перебуває у шлюбі з громадянами України) залишилася в країні.
Після масової евакуації на початку 2022 року кількість резидентів суттєво скоротилася, проте вже з 2024 року почалося поступове відновлення чисельності громади за рахунок повернення частини студентів на офлайн-навчання та активізації трудової міграції.
Релігія Релігійний склад індійської громади в Україні є неоднорідним і відображає конфесійне різноманіття регіону. Найбільшу групу за кількістю вірян складають індуїсти. В Україні активно діють громади Міжнародного Товариства Свідомості Крішни (ISKCON), які мають храм у Києві та інших великих містах.
Важливе місце в релігійному ландшафті займає сикхізм. Особливістю української сикхської громади є наявність офіційного молитовного будинку — Гурдвари Нанак Дарбар у Одесі. Ця громада була заснована сикхами-біженцями з Афганістану, які оселилися в Україні, рятуючись від воєнних конфліктів на батьківщині. Гурдвара слугує не лише місцем для молитов, а й важливим соціальним центром, де дотримуються традиції лангару (безкоштовної кухні для всіх відвідувачів).
Значну частину діаспори складають мусульмани, переважно вихідці з північних штатів Індії. Вони інтегровані в місцеві мусульманські спільноти та відвідують мечеті у великих містах. Християни індійського походження, здебільшого вихідці зі штатів Керала та Гоа, зазвичай відвідують римо-католицькі або протестантські храми.
Мова
Мовна ситуація серед індійців в Україні характеризується багатомовністю та залежить від регіону походження мігрантів. Оскільки Індія є мультилінгвальною країною, представники діаспори спілкуються рідними мовами, такими як гінді, пенджабі, гуджараті, тамільська або телугу. Гінді зазвичай виконує функцію мови міжнаціонального спілкування всередині громади. Водночас англійська мова слугує основним інструментом професійної комунікації, навчання у вищих навчальних закладах та взаємодії з державними структурами.
Культура Важливим символом індійської присутності в Україні та міцних дипломатичних зв'язків між державами стало відкриття першого в країні пам'ятника Махатмі Ганді. Бронзовий монумент було урочисто відкрито 2 жовтня 2020 року в Києві, у Ботанічному саду імені О. В. Фоміна (біля станції метро «Університет»). Подія була приурочена до 150-річчя від дня народження індійського лідера та Міжнародного дня ненасильства.
Галерея
Примітки