Стенбок (Raphicerus campestris) — звичайна мала антилопа південної та східної Африки. Іноді її називають Стейнбук або Стейнбок.

Опис

Стенбоки нагадують маленьких орібі, висотою 45–60 см на плечі, і в середньому ~ 12 кг. Шерсть у них будь-якого відтінку від палевого до рудого, як правило, помаранчевого кольору. Нижня сторона, включаючи підборіддя та горло, біла, як і кільце навколо ока. Вуха великі зі слідами від пальців на внутрішній стороні. У самців прямі гладкі паралельні роги 7–19 см завдовжки (див. зображення зліва). Між вухами є чорний півмісяць, довга чорна перемичка до блискучого чорного носа та чорна округла запашна залоза перед оком. Хвіст зазвичай не видно, їх всього 4–6 см завдовжки.

Розповсюдження Є два різні кластери поширення стенбоків. У Східній Африці зустрічається в центральній і південній Кенії та на півночі Танзанії. Раніше він був широко розповсюджений в Уганді, але зараз майже напевно вимер. У Південній Африці зустрічається в Анголі, Намібії, Південній Африці, Есватіні, Ботсвані, Мозамбіку, Замбії, Зімбабве і, ймовірно, в Лесото.

Середовище проживання Стінбоки живуть у різноманітних середовищах існування: від напівпустелі, як-от край пустелі Калахарі та національного парку Етоша, до відкритих лісів і чагарників, у тому числі відкритих рівнин, кам’янистих саван і мозаїк лугів акації. Кажуть, що вони віддають перевагу нестабільним або перехідним середовищам проживанняKingdon, Jonathan. 1997.. Принаймні в центральній частині Національного парку Крюгера, Південна Африка, Стенбок демонструє явну перевагу савані Acacia tortilis протягом року, не маючи тенденції мігрувати у більш вологі райони протягом сухого сезону (на відміну від багатьох більших копитних африканської савани, включаючи види симпатричних зі Стінбоком у дощовий сезон).

Щільність популяції зазвичай становить 0,3–1,0 особини на квадратний кілометр, досягаючи 4 особин на км2 в оптимальних місцях проживанняKleiman, David G. et al., Eds. 2003..

Харчування Стенбоки зазвичай шукають рослинність низького рівня (вони не можуть досягати вище 0,9 м. Також їдять фрукти і дуже рідко пасуться в траві. Вони майже повністю не залежать від питної води, отримуючи необхідну вологу з їжі.

Поведінка Стенбоки активні вдень і вночі; однак у спекотні періоди вони відпочивають у тіні під час денної спеки. Час годування вночі збільшується в сухий сезон. Відпочиваючи, вони можуть бути зайняті доглядом або короткочасним сномCohen, Michael. 1976..

При перших ознаках загрози стенбок зазвичай лежить низько серед рослинності. Якщо хижак або передбачувана загроза підійде ближче, стенбок відскочить і прямуватиме зигзагом, намагаючись відкинути переслідувача. Стенбоки, що втікають, часто зупиняються, щоб озирнутися, а політ чергується з прострацією під час тривалого переслідування. Відомо, що вони знаходять притулок у норах трубкозубів. До відомих хижаків належать південноафриканська дика кішка, каракал, шакали, леопард, бойовий орел і пітони.

Таксономія Визнано два підвиди: R. c. campestris у Південній Африці та R. c. neumanni Східної Африки; хоча MSW3 також розпізнає capricornis і kelleni. У Південній Африці описано до 24 підвидів, які відрізняються за такими ознаками, як колір шерсті.

Галерея

Примітки

Коментарі

Посилання

Wild About You (інформація та зображення) Інформаційний бюллетень The Ultimate Ungulate