Шифра Вінер, у шлюбі Розенберг, відома як Віра Розанка (Розанко) (, 1893—1985) — акторка та менеджерка українського театру їдиш, сопрано, письменниця, радіовиконавиця та артистка звукозапису. Протягом своєї кар'єри вона поділяла сцену з багатьма відомими людьми світу театру їдиш, зокрема з Аароном Лебедевим, Беном Бонусом, Фрейделе Ойшером, Міріам Кресин та Менашею Скульник. Грала типових неєврейських російських, українських чи ромських персонажок у народних костюмах, виступаючи під назвою «» (Шікса).

Життєпис Шифра Вінер () народилась у Конотопі, Чернігівської губернії, Російської імперії (нині Сумська область, Україна) 4 листопада 1893 року. Її батько був підприємцем або підрядником. Вона здобула традиційну освіту в хедері та в загальноосвітній школі. У юності вона вже виступала як співачка в школі та на приватних святах. Незабаром почала грати дитячі ролі в театрі Їдиш.

У 1914 році одружилася з польським актором театру їдиш і драматургом Ізраелем Розенбергом у Варшаві, і вони емігрували до Канади в 1917 році. Вона грала там у театрі на їдиш і писала вірші та оповідання для газет на їдиш у Вінніпезі та Торонто. У якийсь момент вона прийняла ім'я Віра Розенберг і сценічний псевдонім Віра Розанка або Розанко. У верксні 1918 року в Торонто народила дочку Ребеку (Бетті). У 1921 році вони переїхали до Нью-Йорка, оселившись у Брукліні. Там вона поступово стала відомою як акторка театру на їдиш і часто грала в перекладених українською мовою п'єсах свого чоловіка. Вона стала відома своїми виступами під назвою «», де співала російсько- чи україномовні пісні або виступала в сценках з російським акцентом і ламаною англійською.

У 1930-х роках вони з чоловіком також працювали на радіо їдиш, де Ізраель був диктором, а Віра — співачкою. Зокрема, вона зіграла на радіо, а потім і на сцені автобіографічну програму під назвою «Їдиш Шикса». Вона також продовжувала виступати на сцені, граючи в театрі Гопкінсона з такими діячами, як Менаша Скульник. І вона продовжувала писати, опублікувавши книгу оповідань у 1934 році під назвою . Протягом 1930-х і 1940-х років вона також зробила кілька записів дисків зі швидкістю 78 обертів на хвилину з російськими піснями та їдиш-піснями на невеликих лейблах, таких як Sun і Ivro Records.

Після Другої світової війни вона продовжувала грати, з'являючись у п'єсах, поставлених її чоловіком у театрі Клінтона, разом з такими акторами, як Аарон Лебедев і Міріам Кресин. Оскільки популярність театру на їдиш падала, Розанко з чоловіком також все більше зверталися до водевільних вистав і виступів на радіо, включаючно зі щотижневою програмою, яку спонсорував Манішевіц. Потім, приблизно в 1949 році, вона очолила новий ізраїльський театр, який називався Національний театр Віри Розанко, граючи з такими акторами, як Флоренс Вайс, Ірвінг Якобсон, Фівуш Фінкель і Макс Клеттер. Вона також продовжувала виступати в театрі Клінтона, виступаючи в постановках з Беном Бонусом, Фрайделе Ойшер та іншими.

У 1951 році Віра Розанко була ключовою учасницею нової трупи, заснованої в Educational Alliance Playhouse. Приблизно на початку 1950-х це було згорнуто, а в 1954 році Розанко взяла участь у новому проєкті, фінансованому Спілкою єврейських акторів, де разом із чоловіком керувала знову відкритим театром Елсмір. Після цього, попри те, що популярність театру на їдиш продовжувала падати, вона з'являлася на сцені до кінця 1970-х.

Померла 27 серпня 1985 року в Нью-Йорку.

Родина Розанка була тіткою канадського прозаїка Мордекая Річлера через свого чоловіка Ізраеля Розенберга; Річлер відвідав їх у Нью-Йорку та бачив деякі з їхніх виступів у юності, а також послухав кілька їхніх радіопередач.

Примітки

Посилання

Цифрова копія книги Віри Розанко Fun shtot un dorf в цифровій бібліотеці Yiddish Book Center Біографія Віри Розанко на сайті Музею родинної історії