Карл Конрад Вінтергерст (; 15 квітня 1892, Шляйссгайм — ?) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Німецького хреста в золоті.
Біографія Син таємного бухгалтерського радника Августа Вінтергерста і його дружини Бетті, уродженої Вагенкнехт. В 1905/11 роках навчався в кадетському корпусі. 7 липня 1911 року вступив в Баварську армію, служив в артилерії. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 12 жовтня 1937 року — командир 79-го гірського артилерійського полку в Гарміш-Партенкірхені. З 19 квітня 1940 року — артилерійський командир 132, одночасно з 1 жовтня по листопад 1941 року виконував обов'язки командира 4-ї гірської дивізії. 1 квітня 1942 року відправлений в резерв ОКГ. З 15 липня 1942 року — командир 210-ї піхотної дивізії. З 16 лютого 1944 року виконував обов'язки командира 12-ї авіапольової, з 24 березня 1944 року — 225-ї піхотної дивізії. 20 травня 1944 року знову відправлений в резерв ОКГ. З 25 липня 1944 року — вищий артилерійський командир 304. В квітні 1945 року взятий в полон американськими військами в районі Пісека і Табора. В тому ж році переданий радянській владі. Подальша доля Вінтергерста невідома.
Сім'я 28 грудня 1920 року одружився з Ельзою Зелль. В 1928 році в пари народилась дочка.
Звання
Фенріх (7 липня 1911) Лейтенант (25 жовтня 1913) Оберлейтенант (17 січня 1917) Гауптман (1 лютого 1923) Майор (1 травня 1933) Оберстлейтенант (1 січня 1936) Оберст (1 червня 1938) Генерал-майор (8 квітня 1942) Генерал-лейтенант (1 квітня 1943)
Нагороди
Медаль принца-регента Луїтпольда Залізний хрест 2-го класу (4 жовтня 1914) 1-го класу (29 січня 1917) Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами (8 травня 1915) 4-го класу з короною і мечами Нагрудний знак «За поранення» в сріблі (травень 1918) Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (27 липня 1918) Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу (11 вересня 1941) — отримав 2 нагороди одночасно. Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» (16 січня 1942) Німецький хрест в золоті (6 серпня 1942) Орден Корони Румунії, командорський хрест з мечами
Література
Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
Посилання
Біографічні дані і фотографії.