Вільгельм Лоренц (; 25 квітня 1894, Вандсбек — 2 січня 1943, Дем'янськ, РРФСР) — німецький офіцер, генерал-майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Біографія 4 квітня 1912 року вступив в армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. 31 грудня 1930 року звільнений у відставку. З 27 січня 1931 по 1 квітня 1938 року — військовий консультант китайського уряду. 1 серпня 1938 року вступив у вермахт як офіцер служби комплектування і призначений у 4-й кавалерійський полк. 1 лютого 1939 року зарахований на дійсну службу і переведений в 10-й кавалерійський полк.
З 1 травня 1939 року — командир 2-го батальйону 9-го кавалерійського полку, з 1 серпня 1939 року — 3-го розвідувального батальйону, з 15 грудня 1939 року — 9-го запасного кінного полку, з 24 травня 1940 року — 376-го піхотного полку, одночасно 11-20 листопада 1942 року виконував обов'язки командира 12-ї піхотної дивізії. 27 грудня 1942 року важко поранений. Помер у шпиталі.
Звання
Фанен-юнкер (4 квітня 1912) Фенріх (19 листопада 1912) Лейтенант (20 серпня 1913) Оберлейтенант (5 жовтня 1916) Ротмістр (1 листопада 1923) Майор (1 серпня 1938) Оберстлейтенант (1 лютого 1939) Оберст (1 березня 1941) Генерал-майор (8 лютого 1943, посмертно)
Нагороди
Залізний хрест 2-го і 1-го класу Нагрудний знак «За поранення» в чорному Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років) Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Німецький хрест в золоті (3 жовтня 1942) Лицарський хрест Залізного хреста (28 грудня 1942)
Література
Miehe, W. Der Weg der 225. Infanterie-Division, Patzwall Verlag, Germany, 1980
Посилання
Біографічні дані.