Пауль Мальманн (; 10 грудня 1892, Ерфурт — 19 березня 1963, Мюнхен) — німецький воєначальник, військовий письменник і журналіст, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Біографія Син євангелічного пастора. В 1907 році вступив в кадетський корпус, 20 січня 1914 року — в армію, служив в піхоті. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 26 серпня 1939 року — командир 181-го піхотного полку у Фройденберзі, з 25 лютого по 1 червня 1942 року — 137-ї піхотної дивізії, з 1 липня 1942 року — пункту прийому претендентів на офіцерське звання в 12-му, з 1 листопада 1942 року — в 9-му військовому окрузі, з 25 грудня 1942 року — 147-ї резервної, з 3 вересня 1943 року — 39-ї, з 20 листопада 1943 року — 353-ї піхотної дивізії. 15 лютого 1945 року захворів і відправлений в резерв. 19 квітня 1945 року взятий в полон. Успішно пройшов денацифікацію і в червні 1947 року звільнений.

В 1950/55 роках — член ВДП. З 1 жовтня 1950 по 30 вересня 1952 року — начальник відділення Німецької служби праці Армії США у Вюрцбурзі, потім — в Гайдельберзі. З 1952 року — позаштатний журналіст газет Süddeutsche Zeitung і Der Tagesspiegel. В липні 1960 року виступав свідком обвинувачення на процесі над Максом Зімоном.

Звання

Лейтенант (20 січня 1914; патент від 22 червня 1912) Оберлейтенант (18 серпня 1917) Гауптман (1 квітня 1925) Майор (1 травня 1934) Оберстлейтенант (1 жовтня 1936) Оберст (1 червня 1939) Генерал-майор (1 січня 1943) Генерал-лейтенант (1 червня 1944)

Нагороди

Залізний хрест 2-го класу (17 жовтня 1914) 1-го класу (28 березня 1917) Ганзейський хрест (Гамбург; 20 липня 1917) Нагрудний знак «За поранення» в чорному (19 червня 1918) Почесний хрест ветерана війни з мечами (1934) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років; 2 жовтня 1936) — отримав 3 нагороди одночасно. 1-го класу (25 років) Застібка до Залізного хреста 2-го класу (23 жовтня 1939) 1-го класу (15 травня 1940) Нагрудний знак «За поранення» в чорному (21 липня 1941) Німецький хрест в золоті (22 листопада 1941) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (31 серпня 1942) Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ (5 жовтня 1944)

Бібліографія

1923: Das Reserve-Infanterie-Regiment Nr 273. Gerh. Stalling, Oldenburg i. O. 1937: Die 273er im Weltkrieg. Sporn, Zeulenroda. 1937: Die Weiterbildung des Offiziers bei der Truppe. Mittler, Berlin. 1937: Gefechtsschießen der Infanterie. Mittler, Berlin. 1939: Die Planübung. Mittler, Berlin. 1940: Der Entschluß. Mittler, Berlin.

Література

Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X Scheibert, Horst. Die Träger der Ehrenblattspange des Heeres und der Waffen-SS/ Die Träger der Ehrentaffelspange der Kriegsmarine/ Die Inhaber des Ehrenpokals für Besondere Leistung im Lukftkrieg. Friedberg, Ger.: Podzun-Pallas Verlag, 1986, ISBN 3-7909-0283-7

Посилання

Біографічні дані.

Примітки