Воллес Аллан Вуд (; 17 червня 1927 — 2 листопада 1981) — американський автор коміксів, художник і незалежний видавець, широко відомий своєю роботою над коміксами EC Comics, такими як Weird Science, Weird Fantasy та MAD від його заснування в 1952 році до 1964 року, а також для THUNDER Agents і видавництва Warren Publishing Creepy. Він намалював кілька перших номерів Шибайголови Marvel і створив характерний червоний костюм головного героя. Вуд створив і володів давніми персонажами Саллі Форт і Кенноном.
Він написав, намалював і самостійно опублікував два з трьох графічних романів свого великого твору, трилогії «Король-чарівник», про Одкіна, сина Одкіна, до його смерті через самогубство.
Велика частина його ранніх професійних робіт підписана Воллесом Вудом; деякі люди називають його Воллі Вуд, ім'я, яке він, як стверджував, не любить. У спільноті коміксів він також був відомий як Вуді, це ім'я він іноді використовував як підпис.
Окрім сотень сторінок коміксів Вуда, він ілюстрував книжки та журнали, а також працював у багатьох інших сферах — реклама; дизайн упаковки та ілюстрації товару; жартівливі малюнки; обкладинки альбомів; плакати; синдиковані комікси; і колекційні картки, включаючи роботу над знаковим набором Topps Maрс атакує.
Видавець Вільям Ґейнс якось сказав: «Воллі, мабуть, був нашим найбільш проблемним художником… Я не припускаю жодного зв'язку, але він, можливо, був нашим найгеніальнішим».
У 1989 році він був першим вступником до Зали слави коміксів Джека Кірбі, а в 1992 році був включений до Зали слави коміксів Вілла Ейснера.
Життєпис
Раннє життя та кар'єра Воллес Вуд народився в Менагґа, штат Міннесота, і почав читати та малювати комікси в ранньому віці. На нього сильно вплинули художні стилі «Флеш Гордон» Алекса Реймонда, "Террі та пірати " Мілтона Каніффа, " Принц Валіант " Хела Фостера, "Дух " Вілла Ейснера та особливо " Вош Таббс " Роя Крейна. Згадуючи своє дитинство, Вуд сказав, що його шестирічна мрія про те, щоб знайти чарівний олівець, яким можна малювати все, що завгодно, передбачила його майбутнє як художника. У 1944 році Вуд закінчив середню школу, наприкінці Другої світової війни вступив на службу в Торговельний флот Сполучених Штатів і в 1946 році був зарахований до 11-ї повітряно-десантної дивізії армії США. Він вирушив з навчання у Форт-Беннінг, штат Джорджія, до окупованої Японії, де його призначили на острів Хоккайдо.
У 1947 році, у віці 20 років, Вуд вступив до Школи мистецтв Міннеаполіса, але протримався лише один семестр. Прибувши до Нью-Йорка разом зі своїм братом Ґленном і матір'ю Алмою (фінськогоDavid Saunders: WALLACE WOOD походження), після звільнення з армії в липні 1948 року Вуд знайшов роботу в ресторані Бікфорда помічником. У відпустку він носив своє товсте портфоліо малюнків по всьому Мангеттену, відвідуючи кожне видавництво, яке міг знайти. Він ненадовго відвідував Школу мистецтв Гоґарта, але кинув її через один семестр. У 1948 році він вступив до Школи карикатуристів та ілюстраторів (нині відомої як Школа образотворчого мистецтва), пробувши там менше року (хоча він зав'язав ряд професійних контактів, які допомогли йому пізніше).Nadel, Dan. "Wally Wood Should Have Beaten Them All, " Comics Comics (FEBRUARY 18, 2010).
У жовтні, після того як йому відмовили всі компанії, які він відвідував, Вуд зустрів колегу-художника Джона Северіна в кімнаті очікування невеликого видавництва. Після того, як вони поділилися своїм досвідом під час спроб знайти роботу, Северін запросив Вуда відвідати його студію Чарльза Вільяма Гарві, де Вуд познайомився з Чарлі Стерном, Гарві Курцманом (який працював на Timely/Marvel) і Віллом Елдером. У цій студії Вуд дізнався, що Вілл Айснер шукає фонового художника Spirit. Він негайно відвідав Айснера і був найнятий на місці.
Протягом наступного року Вуд також став помічником Джорджа Вундера, який очолив стрип Мілтон Каніфф Террі та Піратс. Вуд згадав свою «першу самостійну роботу» як Chief Ob-stacle, що продовжує серію стрічок для політичного бюлетеня 1949 року. Він увійшов у сферу коміксів, займаючись літерінґом, як він згадував у 1981 році: «Першою професійною роботою були літерінги для романтичних коміксів Fox у 1948 році. Це тривало близько року. Я також почав робити фони, а потім чорнило. Більшість це були романтичні речі. Для повних сторінок це було 5 доларів США за сторінку… Двічі на тиждень я писав чорнилом десять сторінок за один день».Wallace Wood interview, originally published in The Buyer's Guide No. 403 (August 1, 1981), reprinted in Comic Book Artist No. 14 (July 2001); p. 18 of the latter.
Представник художників Ренальдо Епворт допоміг Вуду отримати його перші завдання щодо коміксів, незрозуміло, чи цей зв'язок призвів до написів Вуда чи до його дебюту в коміксах, десятисторінкового оповідання «Жінка-підказка» у коміксах Fox Comics Western «Жінки поза законом» № 4 (обкладинка датована січнем 1949 року, у продажу наприкінці 1948 року). Наступний відомий комікс Вуда з'явився лише після виходу «Моє зізнання» № 7 (серпень 1949) Фокса, тоді він почав майже безперервно працювати над схожими компаніями «Мій досвід», «Моє таємне життя», «Моя історія кохання» та «Моє справжнє кохання: захоплюючі історії-сповіді». Вважається, що його перший підписаний твір міститься в «Моїй сповіді» № 8 (жовтень 1949 р.), з ім'ям «Вуді», напівприхованим на театральному шатрі. У цьому номері він написав олівцем і чорнилом дві історії: «Я був небажаним» (дев'ять сторінок) і «Моя заплямована репутація» (десять сторінок).
Вуд почав у EC разом із Гаррі Гаррісоном писати олівцем і чорнилом оповідання «Занадто зайнятий для кохання» (Сучасне кохання № 5), а також повністю олівцем «Я була просто ковбойкою для розваг» у Saddle Romances No. 11 (квітень 1950), підписано Гаррісоном.
1950-ті роки Працюючи в мангеттенській студії на Вест-64-й вулиці та Колумбус-авеню, Вуд почав привертати увагу в 1950 році своїми науково-фантастичними роботами для EC і Avon Comics, деякі з яких були створені у співпраці з Джо Орландо. У цей період він малював різноманітні теми та жанри, включаючи пригоди, романтику, війну та жахи; історії повідомлень (для Shock SuspenStories); і, зрештою, сатиричний гумор для письменника/редактора Гарві Куртцмана у Mad, включаючи сатиру на позов, який видавець Супермена DC подав проти видавця Капітана Марвел Фосетта під назвою «Супердупермен!», що бореться з Капітаном Марблз.
Вуд зіграв важливу роль у переконанні видавця EC Вільяма Ґейнса створити лінію науково-фантастичних коміксів Вейрд сайнс (Weird Science) і Вейрд фентезі (Weird Fantasy) (пізніше об'єднаних під єдиною назвою Вейрд Сайнс-Фентезі (Weird Science-Fantasy)). Вуд написав олівцем і чорнилом кілька десятків науково-фантастичних оповідань. Вуд також часто друкувався в Two-Fisted Tales і Tales from the Crypt, а також у пізніх назвах Valor, Piracy та Aces High. and
Працюючи над сценаріями та розбивкою олівцем Жуля Файфера, 25-річний Вуд протягом двох місяців малював недільний додаток до газети Вілла Айснера, комікс «Дух» (The Spirit), на сюжет 1952 року «Дух у космосі». Айснер, згадував Вуд, платив йому «близько 30 доларів на тиждень за написи та фони для „Духа“. Іноді він платив 40 доларів, коли я теж робив малюнки».Wood interview, Comic Book Artist No. 14, p. 19
Файффер у 2010 році згадував студію Вуда, «яка була в той час у дуже нетріщах Верхньому Вест-Сайді [Мангеттена] в [Західних] 60-х роках, за роки до того, як це був [район] Лінкольн-центру. Це було гетто художників-мультиплікаторів і фантастів — просто величезна кімната з поваленими стінами, темна, смердюча, кишить плотвою, і всі ці мультиплікатори та письменники схилилися над своїми столами. Одним із них був [письменник наукової фантастики] Гаррі Гаррісон».Transcript of March 24, 2010, Feiffer interview at the Museum of Comic and Cartoon Art, published as «Backing into Jules Feiffer: An Exclusive Q&A», p.2, FilmFestivalTraveler.com, April 18, 2010. WebCitation archive.
Між 1957 і 1967 роками Вуд підготував обкладинки та інтер'єри для понад 60 номерів науково-фантастичного дайджесту Гелексі сайнс фікшн, ілюструючи таких авторів, як Айзек Азімов, Філіп Дік, Джек Фінні, Сиріл Корнблас, Фредерик Пол, Роберт Сілверберг, Роберт Шеклі, Кліффорд Сімак і Джек Венс. Він написав шість обкладинок для науково-фантастичних романів Галаксі між 1952 і 1958 роками. Його гігантські карикатури з'явилися в чоловічих журналах Dude, Gent і Nugget. Він створив перші вісім місяців синдикованого коміксу 1958—1961 років Небесні володарі Космічних сил (Sky Masters of the Space Force), написаного олівцем Джека Кірбі.
Вуд розширив книжкові ілюстрації, зокрема для видань із зображеннями обкладинок (хоча не для суперобкладинок) назв у перевиданнях книжок Aladdin Books 1959 року серії «Дитинство знаменитих американців» Боббса Меррілла 1947 року.Guthridge, Sue. Tom Edison, Boy Inventor. Illustrated by Wood. New York: Aladdin Books; London: Collier Macmillan, 1986, c1959
Срібний вік і бронзовий вік Крім того, Вуд створював малюнки та оповідання для великих і малих компаній коміксів — від Marvel (та її ітерації Atlas Comics 1950-х років), DC (включно з House of Mystery і Challengers of the Unknown Джека Кірбі) та Warren (Creepy, Eerie, 1984), таким меншим фірмам, як Avon (Eerie, Strange Worlds), Charlton (Win and Attack, Jungle Jim), Fox (Martin Kane, Private Eye), Gold Key (Mars Patrol Total War, Fantastic Voyage), Harvey (Unearthly Spectaculars), King Comics (Jungle Jim), Atlas/Seaboard (The Destructor), Youthful Comics (Capt. Science) і компанія іграшок Wham-O (Wham-O Giant Comics). У 1965 році Вуд, Лен Браун і, можливо, Ларрі АйвіIvie, Larry, «Ivie League Heroes», Comic Book Artist No. 14 (July 2001), pp. 64–68 створили THUNDER Agents для Tower Comics. Він написав і намалював синдикований різдвяний комікс 1967 року «Різдвяний капер Бакі».Starger, Steve and J. David Spurlock, Wally's World (Vanguard Productions, 2007), p. 177. У 1960-х роках Вуд створив багато колекційних карток і гумористичних продуктів для Topps Chewing Gum, включаючи концептуальні шедеври для знаменитих карток Topps 1962 року Марс атакує до остаточного оформлення Боба Пауелла і Нормана Сондерса.
Для Marvel під час Срібної доби коміксів робота Вуда чорнильником для Шибайголови № 5–8 і над Боба Пауелл у випусках № 9–11 створила характерний червоний костюм головного героя (у випуску № 7). Вуд і Стен Лі представили Стілтмена у «Шибайголові» № 8 (червень 1965). Коли Шибайголова зіграв роль гостя у «Фантастичній четвірці» № 39–40, Вуд намалював цього персонажа поверх олівців Джека Кірбі на обкладинках та в інтер'єрі.Per Stan Lee in letters page, Fantastic Four N#42 (Sept. 1965)