Велика Мексика, Реконкіста («відвоювання») — це термін для опису іредентистського бачення різними особами, групами та/або націями що південно-західні Сполучені Штати мають бути політично чи культурно повернені Мексиці. Такі думки часто формуються на основі того, що на ці території протягом століть претендувала Іспанія, а потім Мексика з 1821 року, поки вони не були передані Сполученим Штатам під час Техаської анексії (1845) і (1848) через американо-мексиканську війну.

Передумови Термін «Реконкіста» означає «відвоювання» і є аналогією з християнською Реконкістою мавританської Іберії. Території найбільшої мексиканської імміграції та поширення мексиканської культури — це території, які були захоплені Сполученими Штатами у Мексики протягом 19 століття.

Культурні погляди

Мексиканські письменники У статті 2001 року на латиноамериканському вебпорталі Terra «Розвиток іспанської мови та латиноамериканців схожий на Реконкісту (Відвоювання)» Елена Понятовська заявила:

У своїй програмній промові на Другому міжнародному конгресі іспанської мови у Вальядоліді, Іспанія, у 2003 році «Єдність і різноманітність іспанської мови, мова зустрічей» Карлос Фуентес сказав:

В іншій частині своєї промови Фуентес коротко повернувся до своєї ідеї «реконкісти»:

Націоналістичний фронт Мексики

Маргінальна група Націоналістичний фронт Мексики виступає проти того, що вона вважає англо- американськими культурними впливами, і відкидає Договір Гваделупе Ідальго, а також те, що її члени вважають «американською окупацією» території, яка раніше належала Мексиці, а зараз утворює південний захід США.

На своєму вебсайті фронт зазначає:Ми відкидаємо окупацію північних територій нашої нації, важливу причину бідності та еміграції. Ми вимагаємо, щоб наша претензія на всі території, окуповані силою Сполученими Штатами, були визнані в нашій Конституції, і ми будемо мужньо захищати, відповідно до принципу самовизначення для всіх народів, право мексиканського народу жити на всій нашій території в її історичних кордонах, як вони існували і були визнані на момент нашої незалежності.

Чарльз Труксілльо Видатним прихильником Реконкісти був чиканський активіст та ад’юнкт-професор Чарльз Труксілльо (1953–2015) Університету Нью-Мексико (УНМ). Він уявляв собі суверенну латиноамериканську державу — Республіку Північ (República del Norte), яка охоплювала б Північну Мексику, Баха-Каліфорнію, Каліфорнію, Аризону, Нью-Мексико та Техас. Він підтримував відокремлення південно-західної частини США для створення незалежної чиканської нації та стверджував, що Статті Конфедерації надають окремим штатам повний суверенітет, включаючи законне право на відокремлення.

Труксілльо, який викладав у Програмі вивчення чикано Університету Нью-Мексико за річним контрактом, сказав в одному з інтерв’ю: «Латиноамериканці, що народилися у Сполучених Штатах, почуваються чужинцями на власній землі». Він сказав: «Ми залишаємося в підпорядкуванні. Ми маємо негативний образ власної культури, створений засобами власної інформації. Ненависть до себе є жахливою формою гноблення. Довга історія гноблення та підпорядкування має закінчитися", і що по обидва боки кордону між США та Мексикою "зростає злиття, відроджуються зв'язки... Південно-західні чикано та північні мексиканці знову стають одним народом». Труксілльо заявив, що латиноамериканці, що отримали владні позиції або іншим чином «користувалися перевагами асиміляції», швидше за все, виступатимуть проти нової нації, і пояснив:

Труксілльо вважав, що Республіку Північ буде створено «будь-якими необхідними засобами», але її буде сформовано, ймовірно, не громадянською війною, а виборчим тиском майбутнього латиноамериканського населення регіону.Tancredo Praises Cuesta's Book Exposing Hispanic Autonomy Arising From Immigration, Prleap.com (reprinted on Wexico.com), 30 April 2007. Труксілльо додав, що вважає своїм обов'язком сприяти формуванню «кадру інтелектуалів», які думатимуть про те, як нова держава може стати реальністю.

У 2007 році УНМ, як повідомляється, вирішив припинити продовження річного контракту Труксілльо. Той стверджував, що його «звільнення» відбулося через його радикальні переконання, та сказав: «Посада базується на голосуванні моїх колег. Мало хто виступає за те, щоби чиканський професор виступав за чиканську національну державу»

Хосе Анхель Гутьєррес В інтерв’ю In Search of Aztlán 8 серпня 1999 року Хосе Анхель Гутьєррес, професор політології Техаського університету в Арлінгтоні, заявив:

В інтерв’ю Star-Telegram у жовтні 2000 року Гутьєррес заявив, що багато недавніх мексиканських іммігрантів «хочуть відтворити всю Мексику та об’єднати всю Мексику в одну». І вони збираються це зробити, навіть якщо лише демографічно.... Вони матимуть політичний суверенітет над Південним Заходом і багатьма частинами Середнього Заходу». У відеозаписі, зробленому вебсайтом Immigration Watchdog, цитованому The Washington Times, Гутьєррес цитує слова: «Нас мільйони. Треба просто вижити. Біла Америка старіє. Вони не народжують дітей. Вони вмирають. Це питання часу. Вибух у нашому населенні» У наступному інтерв’ю газеті The Washington Times у 2006 році Гутьєррес відступив і сказав, що не було «життєздатного» руху Реконкіста, і він поклав провину за інтерес до цього питання на закриті прикордонні групи та «праві блоги».

Інші погляди Феліпе Гонсалес, професор Університету Нью-Мексико (УНМ), який є директором Південно-західного інституту дослідження латиноамериканців УНМ, заявив, що серед латиноамериканців Нью-Мексико існує «певна прихована течія батьківщини», але «освічені еліти матимуть підхопити цю ідею [ідею нової нації], бігти з нею та використовувати її як точку протистояння, якщо вона хоче досягти успіху». Хуан Хосе Пенья з Латиноамериканського круглого столу в Нью-Мексико вважав, що мексиканцям і мексиканським американцям бракує політичної свідомості, щоб створити окрему націю: «Зараз немає жодного руху, здатного це зробити».

Нелегальну імміграцію на південний захід іноді розглядають як форму Реконкісти у світлі того факту, що державності Техасу передував наплив американських поселенців у цю мексиканську провінцію, поки громадяни США не перевищили чисельність мексиканців у десять разів і не взяли на себе управління територією. Теорія полягає в тому, що станеться зворотне, коли мексиканці врешті-решт стануть настільки численними в регіоні, що вони матимуть значний вплив, зокрема політичну владу. Деякі аналітики кажуть, що значні демографічні зміни на південному заході можуть призвести до «фактичної реконкісти», навіть якщо мігранти не мали її на меті. Політолог Семюел П. Хантінгтон, прихильник широкої популярності Реконкісти, заявив у 2004 році:

Неоліберальний політичний письменник Мікі Каус зауважив:

Інші латиноамериканські правозахисники кажуть, що Реконкіста — це не що інше, як маргінальний рух. Натіво Лопес, президент Мексикано-американської політичної асоціації в Лос-Анджелесі, коли репортер запитав про концепцію Реконкісти, відповів: «Я не можу повірити, що ви турбуєте мене питаннями про це. Ви не питаєте про це навсправжки. Я не можу повірити, що Ви турбуєтеся таким мізерним, маргінальним елементом, що не має жодного резонансу серед цього населення».

Засоби масової інформації для мексиканців часто жартома згадують настрої Реконкісти, включно з недавньою рекламою горілки Absolut, яка викликала значну полеміку в Сполучених Штатах через друк карти довоєнної Мексики. Реконкіста є постійною темою сучасної художньої та документальної літературиThe Second Mexican-American War (The Guns, Ammo and Alcohol Trilogy Book 1). – 21 September 2012 by Les Harris (Author).The Aztlan Protocol: Return of an Old World Order. – 26 October 2014 by Aldéric Au (Author)., особливо серед ультраправих авторів.

Національна рада Ла-Раза, найбільша національна іспаномовна організація захисту прав у Сполучених Штатах, заявила на своєму вебсайт, що вона «ніколи не підтримувала і не схвалює ідею Реконкісти (право Мексики повернути землі південного заходу Сполучених Штатів) або Ацтлан ».

Опитування Zogby 2002 року показало, що 58% мексиканців у Мексиці вважають, що південний захід Сполучених Штатів по праву належить Мексиці.

Реальні підходи

Початок 20 ст У 1915 році захоплення Базиліо Рамоса, нібито прихильника мексиканського диктатора Вікторіано Уерти, в Браунсвіллі, штат Техас, виявило існування плану Сан-Дієго, метою якого часто вважають відвоювання південного заходу Сполучених Штатів для отримання внутрішньої підтримки в Мексиці для Уерти. Однак інші теорії стверджують, що план, який передбачав вбивство всіх білих чоловіків віком не менше 16 років, був створений, щоб підштовхнути США, зрештою успішно, підтримати правління Венустіано Карранса, головного лідера Мексиканської революції. Більшість доказів підтверджує, що план Сан-Дієго був розроблений анархістами та мав на меті отримати незалежність лише Південного Техасу, а не всього Південного Заходу Сполучених Штатів, для запровадження там анархічної політичної системи.

У 1917 році, згідно з перехопленою телеграмою Ціммермана, Німеччина, в обмін на те, що Мексика приєднається до неї як союзник проти Сполучених Штатів під час Першої світової війни, була готова допомогти Мексиці «відвоювати» втрачені нею території: Техас, Нью-Мексико та Аризону. . Немає доказів того, що мексиканський уряд коли-небудь серйозно розглядав таку можливість. Розголошення телеграми сприяло антимексиканським настроям і стало одним з головних факторів оголошення США війни Німеччині.

Сучасність Для чиканських націоналістів в 1960-х роках цей термін не використовувався, але багато хто часто вважав, що «Ацтлан» має зазнати культурного відродження та розширення.

Наприкінці 1990-х – на початку 2000-х, коли дані перепису населення США показали, що населення мексиканських американців на південному заході Сполучених Штатів зросло, і цей термін популяризували сучасні інтелектуали в Мексиці, такі як Карлос Фуентес, Елена Понятовська та президент Вісенте Фокс,, який говорив про те, що мексиканські іммігранти зберігають свою культуру та іспанську мову в Сполучених Штатах, оскільки вони мігрують здебільшого до цього регіону.

У березні 2015 року, в розпал війни на сході Україні, коли США планували підтримати Україну у боротьбі проти Росії, Дукуваха Абдурахманов, спікер чеченського парламенту, погрожував озброїти Мексику проти Сполучених Штатів і поставив під сумнів правовий статус територій штатів Каліфорнія, Нью-Мексико, Аризона, Невада, Юта, Колорадо та Вайомінг.

Дивись також

Чиканський націоналізм Гаяна-Ессекібо Іредентизм Явна доля МЕЧА Мексиканський рух Нативізм (політика) Plan Espiritual de Aztlán Реваншизм Велика заміна Теорія змови великої заміни в США Примітки