Маріо Лузі (; 20 жовтня 1914, Сесто Фіорентіно — 28 лютого 2005, Флоренція) — італійський поет та есеїст. Лузі вивчав французьку літературу і працював спочатку вчителем середньої школи, а з 1955 року — професором романської літератури та порівняльного літературознавства.
Біографія У студентські роки Лузі зайшов до кола герметистів, найвідомішими представниками якого були Еудженіо Монтале, Джузеппе Унгаретті та Сальваторе Квазімодо. Серед флорентійських інтелектуалів герметизм був аж ніяк не точкою зору меншості, а панівною літературною позицією спільноти, яка в той час ізолювала себе. Стилістично і тематично вони прагнули дистанціюватися від пропаганди фашистів. У своєрідному внутрішньому вигнанні вони мали ставити питання людського життя і давати на них відповіді, вільні від політичної кон'юнктури. Вони шукали таємницю життя — «verità del mondo». Мові диктатури, наприклад, футуризму, яка прославляла насильство і мотив технічної швидкості, герметизм протиставляв поверхнево темну і закриту — тобто герметичну — мову. Маріо Лузі мало спілкувався з Еудженіо Монтале, який жив у Флоренції з 1927 по 1938 рік, але підтримував інтенсивний обмін з П'єро Бігоньярі, Оресте Макрі, Карло Бо та Леоне Траверсо. У 1935 році він опублікував свою першу збірку віршів «La barca» (). На відміну від своїх більш секуляризованих товаришів, Маріо Лузі опинився у стані, який він описував як болісний внутрішній конфлікт з католицизмом, від якого він відмежувався, але який продовжував мати вирішальний вплив на його мислення та творчість. Він закінчив навчання у 1936 році, захистивши дисертацію про Франсуа Моріака, головного представника католицького Ренуво, який був близький йому ідеологічно. Цю інтелектуальну позицію Лузі зберігав до кінця свого життя.
Визнання Дузі є лауреатом міжнародної премії з поезії «Габріеле д'Аннунціо». У 1987 році був нагороджений премією Антоніо Фельтрінеллі. У 2004 році президент Італії Карло Азегліо Чампі призначив Лузі довічним сенатором.
Твори
La barca (1935) Avvento notturno (1940) Biografia a Ebe (1942) Un brindisi (1946) Quaderno gotico (1947) Primizie del deserto (1952) Onore del vero (1957) Il giusto della vita (1960) Nel magma (1963; new edition, 1966) Dal fondo delle campagne (1965) Su fondamenti invisibili (1971) Al fuoco della controversia (1978) Semiserie (1979) Reportage, un poemetto seguito dal Taccuino di viaggio in Cina (1980) Per il battesimo dei nostri frammenti (1985) La cordigliera delle Ande e altri versi tradotti (1983) Frasi e incisi di un canto salutare (1990) Viaggio terrestre e celeste di Simone Martini (1994) Il fiore del dolore (2003) L'avventura della dualità (2003)
Примітки
Посилання
Твори Маріо Лузі, в Open Library, Інтернет-архів.