Кіноальманах, фільм-антологія або «омнібус-фільм» — художній фільм, що складається з двох або більше короткометражних фільмів, часто пов'язаних лише спільною темою, місцем дії або спільною подією (зазвичай кульмінаційною точкою). У деяких випадках різні частини фільму знімають різні режисери. Іноді спільною темою є місце («», «Париж, я люблю тебе»), людина («Чотири кімнати») або річ («Двадцять доларів», «Кава та сигарети»), які присутні в кожній історії та пов'язують їх. Альманах також може бути збіркою екранізацій творів певного автора, наприклад, «Фул-хаус О'Генрі» (1952) з оповідань О. Генрі або «Історії жаху» (1962) з оповідань Едгара По.
Цей формат уведено в картині Девіда Ґріффіта «Нетерпимість» 1916 року. До двох найраніших американських фільмів, що використовують таку форму оповіді відносять «Гранд-готель» і " " (обидва фільми 1932 року). У ряді випадків одна головна сюжетна лінія фільму обрамляється кількома другорядними, як у стрічках «» (1945) та «» (1969). Перший із них сприяв популяризації такого формату фільмів жахів, хоча подібні картини існували й раніше, — британська кіностудія зняла кілька подібних фільмів у 1960–70-х роках. Протягом 1960-х альманахи були популярними у Франції та Італії, і видатні режисери, такі, як Франсуа Трюффо та Федеріко Фелліні, зробили свій внесок у жанр, взявши участь у виробництві фільмів та «» (1969).
До фільмів-антологій можна віднести музичну кінострічку Майкла Джексона «Місячна хода» (1988), що включає шість коротких фільмів, заснованих на піснях з альбому Bad, головним з яких є 40-хвилинне відео «Smooth Criminal». «Червону скрипку» (1998) також можна вважати фільмом-антологією, оскільки основні сюжетні лінії обертаються навколо різних власників дорогої скрипки XVI століття. Серед мультиплікаційних фільмів у жанрі антології яскравим прикладом є «Аніматриця».
Фільми-антології часто плутають із , який показує шматочки кількох історій протягом усього фільму, тоді як фільм-антологія по черзі демонструє сюжети повністю. Помилковими прикладами фільмів-антологій є «Кримінальне чтиво» та «Сука-любов», де сюжетні лінії розділено на окремі сегменти та розподілено не в хронологічному порядку.
В Індії Першим фільмом-антологією в Індії вважають тамільський , що вийшов 1939 року. 1961 року цей жанр поповнила бенгальська картина «» Сатьяджита Рая, що складається з трьох коротких історій, знятих за мотивами оповідань Рабіндраната Тагора. У Боллівуді фільми-антології представлено збіркою фільмів жахів Darna Mana Hai (2003) та його сиквелом Darna Zaroori Hai (2006). Ще один приклад — , сюжетні лінії якого пов'язує супермаркет, у якому працюють або скуповуються герої фільму. Серед фільмів на малаялам до антологій належать Yauvanam/Vandikkari (1974), Naalu Pennungal (2007), Kerala Cafe (2009) та 5 Sundarikal (2013). У штаті Андгра-Прадеш касовий успіх мав фільм мовою телугу , що включає п'ять сюжетів на тему спокути для людей, які прагнуть слави та достатку за будь-яку ціну.
Примітки
Див. також Телесеріал-антологія Обрамлення