Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій (НДІБК) — багатопрофільна наукова установа України у формі державного підприємства. Повна назва — Державне підприємство «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій».

Від 2012 року директором НДІБК є доктор технічних наук, професор Г. Г. Фаренюк НДІБК забезпечує науково-технічний розвиток будівництва, надійність i безпечний стан будівельних об'єктів, здійснює дослідження та проектування у будівництві та виробництві будівельних матеріалів і конструкцій, проводить експертизу будівельних споруд.

НДІБК внесено до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка державиhttps://registry.nauka.gov.ua/registry/pidtrimka-derzhavi/search/?count=50.

Історія

1943—1947 роки НДІБК утворено Постановою Ради народних комісарів СРСР від 26 жовтня 1943 р. № 1170 у складі Народного Комісаріату житлового будівництва Української РСР під назвою «Український науково-дослідний Інститут споруд» (УкрНДІС), з тимчасовим розташуванням у м. Москва.

Головною метою інституту стало освоєння та впровадження в будівництво новітніх досягнень науки і техніки, проведення науково-дослідних робіт щодо житлово-цивільного будівництва та надання технічної допомоги будівельним організаціям. НДІБК брав безпосередню участь у здійсненні програми відновлення у стислі терміни будівельних об'єктів, зруйнованих під час Другої світової війни, а також та пошуку найраціональніших конструкцій, економії будівельних матеріалів, заміни їх менш дефіцитними.

Після здійснення організаційно-технічних заходів щодо створення УкрНДІС, його діяльність у березні 1944 р. була перенесена до Києва. Інститут виконав низку розробок у науково-технічне забезпечення післявоєнної відбудови, будівництво нових об'єктів народно-господарського комплексу та житлового фонду. Це, зокрема, показове будівництво житлових будинків у селах Київської області, створення нових систем несучих конструкцій будівель, нових будівельних матеріалів з високоміцного гіпсу, розроблення технології використання доменних шлаків і згорілих порід.

1948—1956 роки У цей період інститутом виконувались дослідження щодо освоєння на заводах будівельної індустрії власних розробок з випуску шлакобетонних виробів, гіпсової сухої штукатурки та гіпсових блоків для перегородок, азбестоцементних покрівельних матеріалів і плиток для підлог тощо.

У зв'язку із збільшенням темпів індустріалізації будівництва із застосуванням збірних конструкцій і виробів будівельної індустрії, пріоритетною тематикою наукових досліджень стає створенні нових збірних конструкцій, методів їх розрахунку, а також технологій виготовлення. Започатковується комплексний підхід до втілення у життя нових наукових розробок у будівництві, на базі інституту починає працювати Експериментально-конструкторське бюро для випробування нових конструкцій та відпрацювання технологій їх виготовлення.

1957—1962 роки Відповідно до Постанови Ради Міністрів Української РСР від 29.11.1956 р. № 1423 УкрНДІС перейшов до складу Академії будівництва і архітектури УРСР і увійшов складовою частиною до Науково-дослідного Інституту будівельних конструкцій. Проводяться дослідження у новій галузі попередньо напружених сталевих конструкцій, вивчаються проблеми та закономірності взаємодії будівель з неоднорідними ґрунтовими основами. Держбудом СРСР з 1961 року Україну була визначено базовою республікою з будівництва на просідаючих ґрунтах і підроблюваних територіях, отже значимість теоретичних і експериментальних робіт була доволі високою, а роботи мали практичне застосування та втілення. Унікальні натурні експерименти на великопанельних будинках в Запоріжжі (1960—1962), Макіївці (1961) і Дніпрі (1962—1963) дозволили отримати нові наукові дані та створити базу для розробки теорії розрахунків будівель і споруд на лесових просідаючих основах і підроблюваних територіях, створити відповідні нормативні документи.

З 1962 року в НДІБК проводяться науково-дослідні та експериментальні роботи з вирішення загальнодержавної проблеми — забудови територій над гірничими виробками Донбасу та інших вугільних родовищ України. Спрямованість досліджень стосувалася пошуків ефективних конструкцій фундаментів (зубчастих стрічкових, клиновидних, паль з декількома розширеннями тощо).

В 1962 році створено підрозділ під керівництвом С. М. Клепікова, який розпочинає теоретичні та експериментальні дослідження на моделях та в натурних умовах роботи конструкцій на нерівномірно деформованих ґрунтових основах, вирішуючи проблему розрахунків конструкцій будівель і споруд, пов'язану з впливом деформацій земної поверхні, з урахуванням взаємодії наземної частини споруди з її ґрунтовою основою.

1962—1975 роки В НДІБК удосконалюється виробничо-експериментальна база, розширився обсяг робіт Експериментально-конструкторського бюро. Це дало змогу виконувати роботи комплексно ‒ від початку наукової розробки, виготовлення дослідних зразків, випробувань, відпрацювання технології виготовлення до впровадження у практику будівництва.

Започатковано нові напрями науково-технічної діяльності: будівництво в складних інженерно-геологічних умовах, просторові конструкції покриття одноповерхових будівель, усунення кренів будинків і споруд, використання енергії вибуху при ущільненні просідаючих ґрунтів. За роботи у цих напрямах фахівцям було присуджено Державну премію СРСР. При НДІБК створюється та успішно функціонує міжвідомча координаційна науково-технічна Рада СРСР з питань будівництва та захисту будинків, споруд, територій зі складними інженерно-геологічними умовами.

Значна увага приділяється питанням розрахунку залізобетонних фундаментів на пружно-повзучій основі з урахуванням довготривалих процесів у бетоні, розрахункам протизсувних споруд, влаштування та натурних випробувань буронабивних паль. Розробляються рекомендацій щодо визначення зсувного тиску і забезпечення стійкості споруд на зсувах, вдосконалюються методи розрахунку залізобетонних конструкцій, зокрема фундаментів. Фахівцями НДІБК розроблені та успішно впроваджені нові конструктивні рішення фундаментних систем для житлових будинків та будівель промислового і сільськогосподарського призначення.

1976—1991 роки НДІБК був підпорядкований Держбуду СРСР і став науковим центром будівельного профілю, визнаним в Україні та в інших республіках тодішнього СРСР. Започатковано Бюро впровадження, працівники якого допомагали впроваджувати наукові будівельні розробки, що пройшли випробування на базі НДІБК та отримали схвалення для масового застосування на будівельних майданчиках.

У НДІБК було створено новий напрямок в будівництві ‒ мобільні будівлі та споруди із збірно-розбірних складаних блок-секцій та блок-контейнерів. Виробництво таких споруд було налагоджено, зокрема, на Павлоградському заводі мобільних будинків Дніпропетровської області, Старокостянтинівському заводі «Металіст» Хмельницької області, Серпуховському КСК Московської області.

1992—2011 роки Після проголошення незалежності України НДІБК вдалося зберегти кадровий потенціал, провідних учених та спеціалістів з великим досвідом наукової роботи, не допустити занепаду та руйнування експериментальної та виробничої бази, знайти шляхи укріплення матеріально-технічної бази.

НДІБК значно розширив діяльність, утворивши підрозділи у Полтаві, Одесі, Донецьку, Луганську, Рівному, Дніпрі, Миколаєві та плідно співпрацював з провідними фірмами Франції, Великобританії, Сполучених Штатів Америки, Німеччини, Польщі, Росії, Білорусі та інших країн.

Тривало створення і розвиток наукових шкіл та розширення тематики наукових досліджень. Вагому частину науково-технічних розробок склали роботи з дослідження та відновлення національних пам'яток історії та архітектури: Національної філармонії, Михайлівського Золотоверхого монастиря, Успенського собору Києво-Печерської лаври, Андріївської церкви, Київського та Одеського академічних театрів опери та балету, музейного комплексу «Мистецький арсенал».

Фахівцями НДІБК успішно виконуються роботи з науково-технічного супроводу реконструкції залізничного вокзалу «Київ-Пасажирський», будівництва вокзалу «Південний» у м. Києві, реконструкції Національного спортивного комплексу «Олімпійський» (до чемпіонату з футболу «Євро-2012»), будівництва висотних будівель у м. Києві та сейсмічних районах України тощо.

1990-ті роки стали періодом початку розроблення нормативної бази України у галузі будівництва. Упродовж 1991—1992 років за участі фахівців НДІБК було розроблено першу концепцію створення такої бази. Роботи з технічного регулювання продовжуються досьогодні.

Об'єкт «Укриття» Чорнобильської АЕС Найважливішим завданням стають науково-технічні роботи з вирішення будівельних проблем об'єкта «Укриття» Чорнобильської АЕС щодо перетворення його в екологічно безпечну систему.

НДІБК проводить дослідження на Чорнобильському майданчику з 1989 р. Систематичні дослідження стану конструкцій об'єкта «Укриття» складалися з:

аналізу проектної і будівельної документації та її удосконалення (П. І. Кривошеєв, М. В. Сидоренко, А. М. Бамбура, Ю. І. Кураш, С. І. Орбелін, В. Г. Абросимов, Л. В. Родюк, М. Г. Мар'єнков та ін.); вивчення результатів вимірів параметрів об'єкта, включаючи віброметричні, геодезичні виміри деформацій і контроль температури (О. К. Хавкін, М. Г. Мар'єнков, В. Г. Поклонський, В. П. Глуховський, А. М. Юров); натурних обстежень стану конструкцій і вивчення властивостей ґрунтів основи (Ю. І. Немчинов, М. В. Сидоренко, Ю. І. Кураш, В. Г. Абросимов, Ю. М. Кундрюцький та ін.); розробки паспортів на будівельні конструкції і приміщення об'єкта «Укриття»  (В. О. Крітов, О. А. Іщенко, О. Г. Ісаєнко, О. К. Хавкін, Л. В. Родюк, М. Г. Мар'єнков, В. А. Дунін та ін.); геотехнічних досліджень й оцінки несучих властивостей основи та фундаментів (В. Г. Абросимов, І. В. Матвєєв, Ю. М. Кундрюцький, Г. І. Черний, Г. Б. Соловйова, А. І. Кисіль та ін.); оцінки постульованих вихідних подій природного і техногенного характеру для проектування підсилення об'єкта «Укриття» (Ю. І. Немчинов, В. Г. Тарасюк, Г. В. Шарапов, Д. А. Коршунов, М. Г. Мар'єнков та ін.); розробки комп'ютерних моделей і експериментальних досліджень конструкцій (А. М. Бамбура, О. К. Хавкін, І. В. Матвєєв, І. Р. Сазонова, Ю. В. Смирнов, О. Г. Недзведська та ін.); розробки нормативних документів з експлуатації і стабілізації конструкцій (М. В. Сидоренко, Ю. І. Кураш, В. Г. Тарасюк, Г. В. Шарапов, Л. О. Варченко та ін.).

У 2002 р. Український консорціум КСК (КІЕП, ДНДІБК і МНТЦ «Укриття») виграв тендер на розробку робочого проекту стабілізації будівельних конструкцій об'єкту «Укриття», а у травні 2002 року був підписаний контракт № SIP 03-2-016 на розробку 11 першочергових стабілізаційних заходів об'єкту «Укриття».

Основні технічні рішення концептуального проекту нового безпечного саркофагуhttps://chnpp.gov.ua/ua/activity/shelter-object-transformation/project-nsc-construction об'єкту «Укриття» були розроблені Міжнародним консорціумом «BISI» (Bechtel&Battel, США та EDF, Франція) за участю Українського консорціуму КСК (КІЕП, НДІБК і МНТЦ «Укриття») як підрядної ліцензованої організації. Переможцем тендеру на проектування, будівництво і введення в експлуатацію нового безпечного саркофага об'єкту «Укриття» в серпні 2007 року була визнана компанія NOVARKA (спільне підприємство французьких компаній Vinci Construction Grands Projets і BOUYGUES). Було заплановано збудувати НБК у вигляді так званої «Арки» для накриття застарілого об'єкту «Укриття». Роботи з будівництва тривали з квітня 2012 року до початку 2017 року. В цьому проекті НДІБК у складі  консорціуму КСК виконував важливу роль інженера-клієнта від української сторони, виконуючи проектні роботи, здійснюючи розрахунки, проводячи науково-технічний супровід проекту. Новий безпечний саркофаг запустили в експлуатацію у липні 2019 року.

З 2012 року по теперішній час З 2012 року і дотепер інститут очолює доктор технічних наук, професор Геннадій Григорович Фаренюк.