Володимир Вікторович Кузнецо́в ( 16 вересня 1969, Київ) — український скульптор; член Національної спілки художників України з 2000 року.

Біографія Народився 16 вересня 1969 року в місті Києві (нині Україна). Син дизайнера Віктора Кузнецова та скульпторки Людмили Кулябко-Корецької. 1996 року закінчив Українську академію мистецтв, де навчався, зокрема, у Володимира Чепелика.

Мешкає у Києві в будинку на вулиці Січових Стрільців, № 40Кузнецов Володимир Вікторович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 185..

Творчість Працює у галузях монументальної скульптури, пластики малих форм. Використовує брон­зу, камінь, дерево, глину, лід, шоколад, пісок. Серед робіт:

«Джерело» (1989, Історико-культурний заповідник «Буша» у селі Буша Могилів-Подільського району Вінницької області); «Переплетіння сердець» (1992); «Червоний вітер» (1993); «Колесо часу» (1994, село Германівка Обухівського району Київської області); «Поверхня Всесвіту» (1994); «Форма–96» (1996, Олеський замок, смт Олесько Золочівського району Львівської області); «Купальське колесо» (1997); «Ох­тирська відьмочка» (1998); «Жива та мерт­ва вода» (1998); «Джерело часу» (2000); «Смугастий вершник» (2002); «Спрага» (2003); «Як удома» (2011, Пейзажна алея у Києві); «Вухастик» (2012); барельєфи Бориса Грінченка (2012); Авеніра Яковкіна (2012). </div> У 2007 році із шоколаду виготовив погруддя Тараса Шевченка, Івана Франка та Лесі Українки, барельєф Руслани Лижичко, фонтан.

Брав участь у створенні монументів Незалеж­ності України у Києві (2001), «Молитва за Україну» у Батурині (2008).

Учасник всеукраїнських та міжнародних художніх виставок з 1992 року.

Примітки

Література