Концерт Бетховена 22 грудня 1808 року був благодійним концертом на честь Людвіга ван Бетховена у віденському Театрі ан дер Відень, на якому прозвучали публічні прем'єри П'ятої та Шостої симфоній Бетховена, Четвертого фортепіанного концерту. Концерт, який тоді називався "Академією", відбувся в дуже холодному залі і тривав близько чотирьох годин. У ньому брали участь оркестр, хор, вокальні солісти, а композитор виступав як соліст за фортепіано. Біограф Бетховена Баррі Купер називає цей концерт, з точки зору його змісту, "найвидатнішим" у кар'єрі Бетховена.
Передумови Умови для виконання симфонічної музики у Відні 1808 року навряд чи були оптимальними, як пояснює Роберт Кан:
У Відні театри або перебували під державною опікою (Бургтеатр і Кернтнертортеатр, обидва в центрі Відня), або були приватними підприємствами, розташованими у віддалених районах міста. Обраний Бетховеном майданчик, Театр ан дер Відень, належав до останньої категорії. Це була дуже солідна будівля, яку описували як "найрозкішніше обладнаний і один з найбільших театрів своєї епохи". and , "Emanuel Schikaneder" in Grove's Dictionary of Music and Musicians Відкриття театру відбулося у 1801 році, коли він отримав схвальні відгуки; наприклад, "Allgemeine musikalische Zeitung" назвала його "найзручнішим і найзадовільнішим у всій Німеччині" (що на той час означало "у всіх німецькомовних землях"). Бетховен вже виконував у цьому театрі кілька своїх найважливіших на сьогоднішній день творів; їх перелік див. у статті "Театр над Віднем".
Протягом 1807 та 1808 років Бетховен надав свої твори та послуги для серії благодійних концертів у Віденському театрі. Директор театру Йозеф Гартль врешті-решт дозволив Бетховену використати приміщення для концерту 22 грудня 1808 року, який мав бути приватним благодійним концертом Бетховена. Бетховен лобіював проведення приватного благодійного концерту протягом багатьох місяців - в обмін на свою участь у благодійних концертах - і висловлював розчарування тим, що, на його думку, Гартль зволікав з цим питанням.
У газеті "Wiener Zeitung" від 17 грудня 1808 року з'явилося оголошення про концерт, в якому він був названий "музичною академією" - так за часів Бетховена називали концерти.
Програма
Концерт розпочався о 18:30 і тривав близько чотирьох годин, з перервою між двома частинами. Програма була наступною: Перша частинаСимфонія № 6 «Пасторальна», оп. 68«Ah! perfido», концертна арія для сопрано соло з оркестром, оп. 65«Глорія», з Меси до мажор для вокалу, хору та оркестру, оп. 86Концерт для фортепіано з оркестром № 4, оп. 58Друга частинаСимфонія № 5, оп. 68Sanctus, з Меси до мажор, оп. 86Екстемпоральна фантазія для фортепіано солоФантазія для фортепіано, солістів, мішаного хору та оркестру в до мінор, оп. 80 З непрем'єрних творів «Ah! perfido» був написаний у 1796 році. Меса до мажор була вперше виконана попереднього року в Айзенштадті під патронатом князя Естергазі. За словами Саттона, імпровізована фортепіанна фантазія — це твір, який пізніше був записаний і опублікований під назвою «Бетховен, ор. 77» (1809).
Хорова фантазія була написана останньою з творів, її ледве встигли закінчити до концерту, не залишивши достатньої можливості для репетицій. Її роль у концерті полягала в тому, що вона була завершальним твором, який об'єднував піаніста, хор і оркестр.
Дві частини з Меси до мажор не були афішовані в програмі через обмеження на виконання церковної музики в театрах.
Сьогодні більшість слухачів вразила б надзвичайно довга програма. Проте за часів Бетховена, можливо, це було не так, пише Лоу:
Таким чином, не виключено, що складність концерту для слухачів могла виникнути через необхідність сприйняття цілої низки складних і оригінальних творів (див. критичні реакції нижче), а також через холод.
Музична Сила Бетховен, змушений втиснути свій благодійний концерт у дуже напружений час, був обмежений у можливості зібрати адекватні музичні сили. В принципі, він мав доступ до професійного оркестру Віденського театру, але багато хто з його членів мав конфліктні зобов'язання: Tonkünstler-Societät, благодійне товариство для вдів і сиріт музикантів, ставило одну з чотирьох своїх щорічних ораторій у Бургтеатрі. Товариство зазвичай вимагало від своїх членів брати участь у благодійних концертах або сплачувати штраф; це зменшувало кількість кваліфікованих професіоналів, і аматори були змушені заповнювати прогалини. Таким чином, оркестр, доступний Бетховену, був невеликим за розміром колективом, який, ймовірно, мав від шести до восьми перших скрипок на вечір. На аматорських і напівпрофесійних концертах того часу виступали більші оркестри.
Бетховен був піаністом у концерті, імпровізованій фантазії та хоровій фантазії. Ніколи більше Бетховен не виступить як соліст у фортепіанному концерті: його погіршення слуху зробить це неможливим. Сучасні свідчення описують Бетховена як диригента оркестру, однак, можливо, що через розчарування, яке виникло під час концерту 15 листопада, Бетховен мав лише обмежений вплив на оркестр, і оркестр відмовився репетирувати під його диригуванням.
Перфоменс
За всіма оцінками, виконання музики було незадовільним. В одній з рецензій, присвяченій оркестру, було сказано, що його "можна вважати недостатнім у всіх відношеннях". Спочатку Бетховен обрав сопрано Анну Мілдер для виконання сцени та арії "Ah! perfido", але вона відмовилася від цієї ролі після того, як він образив її. Замість неї солісткою стала підліток Жозефіна Кіллічгі, невістка Ігнаца Шуппанціґа, яка так перелякалася сцени, що зіпсувала соло.
Обтяжуючим фактором для глядачів стала надзвичайно холодна погода.
Найгірший момент у виконанні стався під час хорової фантазії, яка була недостатньо відрепетирувана; дотримання партитури в якийсь момент розвалилося, що змусило Бетховена зупинитися і почати твір заново. Ігнац фон Сейфрід пізніше писав:,Ця частина розповіді Сейфріда підкреслює гумор ситуації, але для Бетховена вона мала й негативні наслідки. Сейфрід продовжує:
Негативна реакція на концерт
У цій нелегкій справі Бетховен мав ту перевагу, що багато слухачів були ентузіастами його музики і прагнули бути присутніми на концерті. Одним з таких був композитор Йоганн Фрідріх Райхардт, який саме відвідував Відень. Пізніше він писав (у своїх "Особистих листах, написаних під час подорожі до Відня", 1810):Князь фон Лобковіц був покровителем і прихильником Бетховена. Райхардт продовжує:Думка Райхардта перегукується з думкою Allgemeine musikalische Zeitung:Концерт викликав гнів композитора Антоніо Сальєрі, який був учителем Бетховена. Також 22 грудня Сальєрі організував свій щорічний концерт на користь вдів та сиріт і погрожував заборонити виступати музикантам Tonkünstler-Societät, які грали на концерті Бетховена замість нього. Однак невдовзі стосунки між двома композиторами покращилися.
Фінансові результати
Біограф Бетховена Тайєр пише, що "матеріальні результати цього концерту для Бетховена невідомі"; додаючи, однак, що існує запис, який вказує на те, що князь Естергазі наказав "виплатити Бетховену суму в 100 гульденів на підтримку цієї "музичної академії".
Рекреація
Популярність цього концерту призвела до того, що його сучасні переспіви виконують різні оркестри, такі як:
Симфонічний оркестр Нью-Джерсі (травень 1986) Історичне клавішне товариство Мілуокі (1994) Балтиморський симфонічний оркестр (жовтень 1998) Королівський шотландський національний оркестр (Серень 2001) Фестиваль Моцарта (серпень 2007) Симфонічний оркестр Віденського радіо (22 грудня 2008) Фестиваль Ланаудьє (липень 2012) Мельбурнський симфонічний оркестр (травень 2015 Симфонічний оркестр Сан-Франциско (червень 2015) Шотландський симфонічний оркестр BBC (жовтень 2016) Королівська північна синфонія (10 червня 2017) Симфонічний оркестр Тихоокеанського університету та об'єднані хори (11 листопада 2017) Хор та оркестр Пфальцтеатру Кайзерслаутерна (квітень 2018) Фестиваль PianoEspoo (10 листопада 2019) Віденський симфонічний оркестр (11 січня 2020) Оркестр Уельської національної опери та Національний оркестр Уельсу BBC (19 січня 2020 року) Ансамбль та хор Бальтазара Неймана (7 лютого 2020 року, Дортмунд; та 9 лютого 2020 року, Гамбург) Симфонічний оркестр Цинциннаті (29 лютого 2020 року та 1 березня 2020 року) Філармонійний оркестр (15 березня 2020)
Примітки
Джерела