Пратьякабуддаяна (; ) — буддійський термін для позначення способу або засобу просвітлення пратікабудди () або паччекабудди (), термін, який буквально означає «самотній будда» або «будда на самоті». Пратьякабудда — це людина, яка самостійно досягає звільнення без допомоги вчителів чи наставників і не вчить інших робити те саме. Пратьякабудди можуть давати моральні вчення, але не приводять інших до просвітлення. Вони не залишають у спадок санґги (тобто спільноти) для продовження Дхамми (наприклад, релігійних обов'язків).

У ранніх буддійських школах Принаймні деякі з ранніх буддійських шкіл використовували концепцію трьох транспортних засобів, включаючи Пратьякабуддхаяну. Наприклад, відомо, що вайбхашіка сарвастівадіни використовували світогляд буддійської практики як такий, що складається з трьох транспортних засобів:Nakamura, Hajime. Indian Buddhism: A Survey With Bibliographical Notes. 1999. p. 189

Шравакаяна Пратьякабуддгаяна Бодхісаттваяна

вважали шлях пратікабудди (pratyekabuddhayāna) і шлях бодхісаттви (bodhisattvayāna) окремими. Один з їхніх постулатів говорить: «Будда і ті з Двох Колісниць, хоча вони мають одне й те саме звільнення, пішли різними шляхетними шляхами».Запис розмов про різні частини чакри Дзогчен: Кажуть, що хоча Будда керується Сангхою, але не Сангха (яка має найбільші плоди), а плоди Будди є великими в індивідуальних підношеннях. Плоди підношень в Рушабо є великими. Хоча Будда і дві Хінаяни однакові з точки зору звільнення, вони не однакові з точки зору святого шляху. Жоден мирянин не здатен досягти п'яти переходів. Тіло араханта - не менше. Решта значень здебільшого збігається зі значенням Державного служіння.

Решта цих значень збігається зі значенням Ваджраяни.

У вченні тхеравади Вважається, що пратьякабудди досягають просвітлення самостійно, без допомоги вчителів чи наставників, згідно з деякими традиціями, бачачи й розуміючи залежне походження. Вважається, що вони з'являються лише в епохи, коли немає Будд, а буддійське вчення () втрачене. «Ідея Паччекабудди ... цікава, оскільки вона передбачає, що навіть коли чотири істини не проповідуються, вони все одно існують і можуть бути відкриті будь-ким, хто докладе необхідних розумових і моральних зусиль». Багато з них можуть виникати одночасно.

Згідно зі школою тхеравади, паччекабудди («той, хто досяг найвищого і досконалого осяяння, але помирає, так і не проголосивши істину світові») не здатні навчати Дхаммі, що вимагає всезнання і найвищого співчуття саммасамбудди, який може навіть вагатися, чи варто намагатися навчати.

У вченні Махаяни У махаянській праці з абгідхарми четвертого століття Асанга описує послідовників Пратьекабуддгаяни як тих, хто живе на самоті, як носоріг, або як самотніх завойовників (), що живуть невеликими групами. Тут вони характеризуються як такі, що використовують той самий канон текстів, що й , але мають інший набір вчень, «Дхарму Пратікабудди» (Pratyekabuddha Dharma), і, як кажуть, налаштовані на власне особисте просвітлення.Boin-Webb, Sara (tr). Rahula, Walpola (tr). Asanga. Abhidharma Samuccaya: The Compendium of Higher Teaching. 2001. pp. 199-200

Дуже рання сутра, , використовує точну метафору Асанґи. Сутра про носорога є одним із буддійських текстів Гандхарана, які є найдавнішими відомими буддійськими текстами.

Примітки

Література

Kloppenborg, Ria (1974). The Paccekabuddha: A Buddhist Ascetic, Brill, Leiden, Netherlands Anālayo, B. (2010). Paccekabuddhas in the Isigili-sutta and its Ekottarika-àgama Parallel