Ернст Фолькгайм (; 11 квітня 1898, Борнгайм — 1 вересня 1962) — німецький офіцер, оберст вермахту. Один з творців німецьких танкових військ: його концепції використання танків, розроблені на початку 1920-х років, лягли в основу пізніших теорій Освальда Люца, Гайнца Гудеріана і Вальтера Нерінга.
Біографія
Під час Першої світової війни у 1915 році вступив добровольцем в Прусську армію. В 1917 році був командиром кулеметної роти на Західному фронті. У складі дивізії важких бойових машин брав участь у битві при Віллер-Бретоні у квітні 1918 року. Незадовго до закінчення війни він був тяжко поранений у боях на своєму штурмовому бронеавтомобілі A7V.
Після демобілізації армії залишений в рейхсвері, служив у автомобільному підрозділі. 21 лютого 1919 року переведений в інспекцію транспортних військ «Бреслау-Південь». Після цього почалися його теоретичні роботи з використання бронемашин як елемента бойового управління. В 1925 році переведений в піхотне училище в Дрездені для викладання танкового бою та бою з моторизованими військами.
В 1923/27 роках опублікував безліч статей і книг на тему танкового бою в журналі Military-Wochenblatt. При цьому він привернув увагу редактора журналу генерал-лейтенанта у відставці Константіна фон Альтрока і той зробив Фолькгайма головним автором щомісячного журналу Der Kampfwagen. Вже тоді Фолькгайм закликав оснастити танки радіообладнанням, покращити рухливість та бронювання і використовувати танки в закритих формуванняхhttps://www.youtube.com/watch?v=dZlQyA2ujS0 Dr. Roman Töppel: Guderian und die deutsche Panzerwaffe - Legende und Wirklichkeit.
В 1932/33 роках — інструктор з тактики для німецьких і російських студентів у секретній німецько-радянській танковій школі «Кама», яка була секретним проектом рейхсверу та Червоної армії і служила для розробки бронеавтомобілів на Казанському тракторному заводі в обхід Версальського договору. Наприкінці 1930-х років Фолькгайм працював над упорядкуванням статуту бронетанкових військ.
Під час Другої світової війни спочатку обіймав посаду командира 40-го танкового дивізіону особливого призначення у Норвегії. В 1941 році очолив танкове училище у Вюнсдорфі. Одночасно Фолькгайм був обраний Верховним Генеральним штабом для розробки таємних операцій і тактик. Серед іншого він шукав порт, який підходив для висадки танків в Албанії.
Нагороди
Залізний хрест 2-го і 1-го класу Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Пам'ятний знак танкіста Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років) Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу Нагрудний знак «За танкову атаку» в сріблі
Бібліографія
Книги
Die deutschen Kampfwagen im Weltkriege. Berlin 1923; später neu veröffentlicht: Deutsche Kampfwagen greifen an! Erlebnisse eines Kampfwagenführers an der Westfront 1918. Berlin 1937. Der Kampfwagen in der heutigen Kriegführung. Berlin 1924. Der Kampfwagen und Abwehr dagegen. Berlin 1925. Unsere neue Panzertruppe. Bernard & Graefe, Berlin 1938.
Статті
Über Kampfwagen im Bewegungskrieg. In: Militär Wochenblatt. Ausgabe 3, Berlin 1924. Kampfwagenverwendung im Bewegungskrieg. In: Militär Wochenblatt. Ausgabe 10, Berlin 1924. Raupen oder Räderantrieb bei Kampfwagen. In: Militär Wochenblatt. Ausgabe 5, Berlin 1924. Verwendung französischer Kampfwagen im Gefecht. In: Konstantin von Altrock: Der Kampfwagen. 1925. Die deutsche Panzerwaffe. In: Georg Wetzell (Hrsg.): Die Deutsche Wehrmacht. Berlin 1939, S. 293–338.
Примітки
Література
James S. Corum: The Roots of Blitzkrieg. Hans von Seeckt and German Military Reform. University Press of Kansas, Lawrence 1992, ISBN 0-7006-0628-9. Markus Pöhlmann: Der Panzer und die Mechanisierung des Krieges: eine deutsche Geschichte 1890 bis 1945. Ferdinand Schöningh Verlag, Paderborn 2016 (Zeitalter der Weltkriege; 14), ISBN 978-3-506-78355-4. Ian Ona Johnson: Ernst Volckheim, Heinz Guderian, and the Origins of German Armored Doctrine. In: The Journal of Military History. Bd. 87 (2023), Nr. 1, S. 145–168.