Кептенський ярус (кептен, ) — геологічний вік або ярус пермського періоду. Це найпізніший або останній із трьох підрозділів гваделупської епохи або серії. Кептенський період тривав від до мільйонів років тому. Йому передував вордійський, а за ним — вучапінзький.; 2004: A Geologic Time Scale 2004, Cambridge University Press
Наприкінці цієї стадії відбулося значне масове вимирання, яке було пов'язане з гіпоксією та окисленням океанів і, ймовірно, викликане виверженнями вулканів, які спричинили Емейшансткі трапи. Це вимирання може бути пов'язане з набагато більшим пермсько-тріасовим вимиранням, яке відбулося приблизно через 10 мільйонів років.
Стратиграфія Кептенський ярус описаний Джорджем Берром Річардсоном у 1904 році. Назва походить від Капітанського рифу (Capitan Reef) в горах Гвадалупе (Техас, США). Кептенський ярус вперше був визначений як стратиграфічний підрозділ гваделупської епохи в 1961 році; 1961: The Permian ammonoids of Australia, Journal of Paleontology 35(4), pp 673—736.. Ярус був доданий до міжнародної шкали часу ICS у 2001 році; 1999: Proposal of Guadalupian and Component Roadian, Wordian and Capitanian Stages as International Standards for the Middle Permian Series, Permophiles 34: pp 3–11..
Визначення Початок кептенського ярусу визначається як місце в стратиграфічному літописі, де вперше з'являються скам'янілості конодонтів виду Jinogondolella postserrata. Глобальний еталонний профіль для цієї стратиграфічної межі розташований на Ніппл-Гілл на півдні гір Гвадалупе в Техасі.
Верхня частина кептену (початок вучапінгу) визначається як місце в стратиграфічному записі, де вперше з'являється вид конодонтів Clarkina postbitteri postbitteri.
Кептенський ярус був частиною часу, коли в Європі було відкладено Цехштейн. Він є ровесником старого європейського регіонального саксонського ярусу. У східній області Тетіса кептен перекриває регіональний мургабський ярус, мідійський ярус і нижню частину лайбінського ярусу. У Росії капітан дорівнює нижній частині регіонального сєвєродвинського ярусу.
Події Ізотопи вуглецю в морському вапняку кептенського ярусу показують збільшення значень δ13C. Зміна ізотопів вуглецю в морській воді відображає охолодження глобального клімату.
Це кліматичне похолодання могло спричинити вимирання наприкінці кептенського періоду видів, які жили в теплій воді, таких як більші фузулініди (Verbeekninidae), великі двостулкові молюски (Alatoconchidae і ругозові корали, а також Waagenophyllidae.
Примітки
Посилання GeoWhen Database — Capitanian Upper Paleozoic stratigraphic chart at the website of the subcommission for stratigraphic information of the ICS